Питання до самостійної роботи

1. Правила доведень.

2. Розподіл доведень на прямі і непрямі у логіці.

3. Помилки в доведеннях стосовно тези, аргументів, демонстрації.

Методичні вказівки і рекомендації:

Приступаючи до засвоєння першого питання,варто усвідомити, що існує низка правил аргументації, які регламентують основні частини цієї процедури: тези, аргументи, демонстрації. За своїм зовнішнім виглядом ці правила досить прості, але знання їх допомагає уникнути логічних помилок в аргументації. Розрізняють правила та помилки стосовно тези, стосовно аргументів і стосовно демонстрації.

У другому питанні слід вказати на те, що залежно від способу обґрунтування вирізняють прямі і непрямі до­ведення. Прямі доведення — це міркування, спрямовані на безпосереднє об­ґрунтування істинності або хибності тези. Наприклад, для того щоб до­вести істинність того положення, що Земля обертається навколо власної осі, достатньо вказати на ту обставину, що у Північній півкулі ріки, які течуть у напрямку з півночі до екватора підмивають праві береги (вони вищі за ліві), а в Південній півкулі, навпаки, ріки, які течуть у на­прямку з півдня до екватора, підмивають ліві береги (вони вищі за праві). У непрямому доведенні істинність тези обґрунтовується шляхом до­ведення хибності антитези (контрадикторного тезі судження, тобто та­кого, що не може бути істинним одночасно з тезою або хибним одно­часно з тезою). Непрямі доведення часто називають апагогічними (з грецької перекладається як "те, що відводить убік"). Загальна схема цих міркувань така: спочатку висувають певне положення (тезу), потім припускають, що ця теза є хибною, а істинною є контрадикторна (супе­речлива) їй антитеза; намагаються довести істинність антитези (у ре­зультаті чого антитеза доводиться до абсурду, або наочно виявляєть­ся, що антитеза суперечить іншим істинам, які були встановлені рані­ше), і тим самим доводять, що істинною є теза. Непрямі доведення широко використовуються у науці, наприклад, теореми у геометрії Евкліда доводять саме у такий спосіб. Розподільне доведення характеризується тим, що з кількох можливих тез шляхом їх послідовного виключення доводиться істинність однієї, їх логічні схеми відповідають схемам розділово-категоричних умови­водів. Цей тип доведення широко використовується в юридичній прак­тиці і, відповідно, в детективній літературі.

У третьому питанні слід зазначити, що у логіці досліджуються помилки в доведеннях стосовно їх тези, їх аргументів та їх способів. Основною помилкою стосовно тези є її підміна, тобто порушення правил операції визначення понять або порушення закону тотожності. Ця помилка виявляється в тому, що замість однієї тези, яку необхідно було довести, доводиться зовсім інша. Виокремлюють такі основні помилки стосовно аргументів: а) хибні аргументи використовуються як істинні; б) використовуються аргументи, істинність яких ще не доведена; в) коло у доведенні; г) так зване звернення до людини (тобто замість заперечення цілої тези говорять про особисті якості людини, яка відстоює цю тезу), до натовпу, до сили тощо. Помилки стосовно аргументів виникають переважно внаслідок по­рушення правил достатньої кількості або незалежності аргументів одне від одного. Помилки стосовно способів (форми) доведення вини­кають внаслідок використання неправильних з логічного погляду схем умовиводів.

Поиск по сайту: