Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Економічна суть, класифікація і оцінка основних засобів



Тема 10. Облік основних засобів

Економічна суть, класифікація і оцінка основних засобів

Аналітичний облік і документування операцій з основними засобами

Облік руху основних засобів

Облік зносу, амортизації основних засобів

Облік ремонту та модернізації основних засобів

Інвентаризація основних засобів

Облік інших необоротних матеріальних активів

Економічна суть, класифікація і оцінка основних засобів

Механізація та автоматизація виробничих процесів вивільняє людей від важкої роботи, здешевлює виробництво продукції, підвищує її якість. Основні засоби є технічною базою підприємства, яка визначає сучасний рівень виробництва та його ефективність.

Основні засоби мають значну питому вагу в загальній сумі активів підприємства, є одним із найважливіших об'єктів обліку, що вимагає контролю за їх рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку, визначення зносу (аморти­зації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і технічно недосконалих об'єктів.

До основних засобів, завдяки яким у процесі виробництва працівник впливає на матеріальні ресурси, відносяться матеріальні об'єкти (виробничі будинки, споруди, машини, транспортні засоби), а також комунікації, що забезпечують виробничий процес (шляхи сполучення, мости, лінії електропередач та ін.).

Обслуговуючи виробництво і невиробничу сферу протягом тривалого часу, основні засоби поступово зношуються, переносять свою вартість на виготовлену продукцію частинами в міру зношу­вання і зберігають свою натуральну форму до кінця строку служби. Від рівня забезпеченості підприємства основними засобами залежить випуск готової продукції та створення належних умов для праці і соціального розвитку колективу. Сукупна вартість основних засобів визначає виробничу потужність підприємства, рівень фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності й ряд інших техніко-економічних показників діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік засобів праці повинен забезпечити таку інформацію: точну величину надходження, вибуття і переміщення основних засобів; своєчасне і правильне нарахування амортизації; визначення результату від реалізації і ліквідації окремих об'єктів; розрахунок витрат на ремонти; отримання даних про рух основних засобів, їх початкову і залишкову вартість та інші показники використання основних засобів.

Методологічні основи формування інформації про основні засоби в бухгалтерському обліку закладені в П(С)БО 7 „Основні засоби”.

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року або операційного циклу (якщо він довший за рік).

Основні засоби розрізняються за призначенням та функціональною роллю у виробничому процесі, що викликає необхідність відповідної їх класифікації.

Для планування, обліку, контролю та аналізу найбільше значення має класифікація основних засобів, яка передбачена стандартом 7 „Основні засоби”.

Основні засоби поділяються на такі групи і підгрупи:

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

3. Будинки (виробничі, адміністративні, склади), споруди (мости,
греблі, автомобільні дороги) та передавальні пристрої (кабельні
лінії, каналізація, водоканали, лінії електромереж тощо).

4. Машини й устаткування, які поділяються за видами:

а) силові (котельні установки, електродвигуни, гідроагрегати, турбо­
агрегати, газотурбінні установки, двигуни внутрішнього згорання, трактори, електротехнічне устаткування);

б) робочі (металорізальні верстати, компресорні машини й устаткування, насоси, вантажно-розвантажувальні машини й устаткування для земельних і кар'єрних робіт);

в) вимірювальні та регулювальні прилади, лабораторне устаткування (контрольно-вимірювальна апаратура, геодезичні прилади, вагове устаткування, обчислювальна техніка);

г) інші машини й устаткування комунального господарства, спортивне, театральне, музичне устаткування.

У П(С)БО 7 „Основні засоби” вказані вище види машин й устаткування не виділяються, проте доцільність їх окремого обліку диктується аналізом ефективності використання, структури парку, їх вікового складу та іншими причинами.

5. Транспортні засоби (залізничний рухомий склад - електровози,
тепловози, паровози, дизель-поїзди, вагони; транспортні судна
морського та річкового флоту; рухомий склад автомобільного
транспорту; виробничий та комунальний транспорт).

6. Інструменти (бурильні і відбійні молотки, фарбопульти, вібратори,
інструмент для обслуговування та ремонту залізничних колій), виробничий інвентар і пристосування (контейнери універсальні, меблі залів театрів та кінотеатрів, інвентарний одяг сцен, інвентар готелів) та господарський інвентар (столи, крісла, шафи, дивани).

7. Тварини.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби (тварини цирків, зооцирків, зоопарків).

Наведена класифікація основних засобів має важливе значення для обліку, оскільки щодо неї складається звітність про рух основних засобів. Крім того, такі дані необхідні для глибо­кого аналізу використання основних засобів і пошуку резервів для підвищення фондовіддачі.

Будь-який об'єкт необоротних активів визнається активом за умови, що існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигод від його використання, вартість його може бути достовірно визначена і строк служби становить не менше одного року.

Створені (побудовані) або придбані основні засоби у балансі відображаються за їх первісною вартістю, яка складається з таких елементів:

- сум сплачених коштів підрядним організаціям за виконані будівельно-монтажні роботи та постачальникам за придбані об'єкти (без непрямих податків);

- реєстраційних зборів, державного мита і подібних платежів, які засвідчують право власності на об'єкт;

- сум ввізного мита;

-сум непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) об'єктів (якщо податки не відшкодовуються підприємству);

- витрат зі страхування ризику доставки основних засобів;

- витрат на установку, монтаж, налагодження, пробний пуск об'єктів;

- інших витрат, які пов'язані з доведенням об'єктів основних засобів до стану, в якому вони придатні до використання із запланованою метою.

Якщо надходить партія однотипних основних засобів (інвентар, прилади), то вартість одного об'єкта визначається діленням загальних витрат на їх придбання на кількість об'єктів.

Проте основні засоби можуть надходити такими шляхами, коли не пыдприэмство не несе витрат на їх придбання (безоплатне отримання, внесок до статутного капіталу). В таких випадках первісна вартість таких об’єктів формується на основі справедливої (ринкової) вартості.

Справедлива вартість (П(С)БО 19) – сума за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Первісною вартістю безоплатно отриманих основних засобів є їх справедлива вартість на дату отримання з врахуванням витрат понесених підприємством на доведення активу до придатного стану.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з врахуванням витрат понесених підприємством на доведення активу до придатного стану.

Первісна вартість об’єктів переведених до складу основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції, тощо дорівнює її собівартості яка визначається згідно до п(С)БО 9„Запаси”, та 16 „Витрати”.

При обміні подібних об'єктів первісна вартість отриманого об'єкта дорівнює залишковій вартості переданого об’єкту, а у випадку переви­щення справедливої вартості об'єкта над його залишковою вартістю оцінка здійснюється за справедливою вартістю з вклю­ченням різниці до витрат звітного періоду. Обмін неподібними об'єктами здійснюється за їх справедливою вартістю, збільшеною (зменшеною) на суму грошей чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первинна вартість необоротних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням та реконструкцією. При частковій ліквідації об'єкта первинна вартість об'єкта зменшується на суму ліквідованої частини. Витрати, пов'язані з підтриманням об'єкта в робочому стані (ремонтні роботи, профілактичні огляди тощо), включаються до складу витрат поточного періоду.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.