Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Закономірності розвитку дітей.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

А.М.Богуш

Значним прогресом у розвитку й удосконаленні змістової лінії у роботі з розвитку мовлення дітей у дошкільних установах, на наш погляд, є розробка в 90-х роках тематичних програм з навчання дошкільників рідної мови й розвитку мовлення (А.М,Богуш, Н.Я.Дзюбишина – Мельник, О.С.Ушакова), та Базисного компонента дошкільної освіти.

Використання вчення психологів про мову і мовленнєву діяльність: Ельконін – усвідомлення дітей звукового складу, Монтьєв, Рубінштейн – дослідження психологічної природи мови, Зимняя, Шахнарович – розглядали аспекти розвитку мовлення дітей і представляли в своїх дослідженнях психолінгвістики. Природні засади Вчення Павлова про дві сигнальні системи: дослідження Кольцевої і Красногорського – що до становлення ІІ сигнальної системи знання анатомії і фізіології про будову артикуляційного апарату.

Навчання дошкільників рідної мови досліджується сьогодні в декількох напрямах: - виховання звукової культури мовлення (М.Алексєєва, В.Є.Борова, А.И.Максаков)

- різноманітні аспекти словникової роботи (А.Г.Арушанова, І.О.Луценко, Н.І.Луцан, Ц.М.Струніна, О.С.Ушакова)

- формування граматичної правильності мови (А.М.Богуш, К.Л.крутій, Ф.О.Сохіна)

- розвиток виразності мовлення й мовний етикет (О.П.Аматьєва, Н.С.Метелина)

- навчання діалогічного й монологічного мовлення (Л.І.Білан, Н.І.Луцан, Г.В.Чулкова) Великий вклад в дошкільну лінгводидактику вносить А.М.Богуш – провідний фахівець в цьому напрямку, автор більше, як 500 робіт. ЇЇ школа налічує більше 50 людей. (Гавриш, Крутій, Луцан, Білан, Котик, Науменко – ранній вік Н.В. Савінова).

 

Закономірності та принципи розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови.

Закономірності розвитку дітей.

Процес засвоєння дитиною рідної мови є закономірним. Закономірність засвоєння мови – це об’єктивно існуюча залежність результату засвоєння мови від розвиваючого потенціалу мовного середовища.Федоренко описує шість закономірностей засвоєння дитиною рідної мови.

Перша закономірність –Мова засвоюється, якщо дитина навчиться управляти мускулами мовного апарату (артикулювати звуки), координувати мовно – рухові (промовляння звуків, слів) та слухові ( сприймання на слух, розуміння мови) відчуття. Дитина повинна навчитися розрізняти звуки рідної мови на слух, диференціювати їх, правильно вимовляти, артикулювати кожний звук. Для цього потрібна активна мовна практика, під час якої відбувається постійне тренування органів мови (язика, губів, зубів) шляхом наслідування мови дорослих.

Таке тренування йде з перших днів життя дитини. Спочатку голос (крик, гукання, гулення, лепет, перші слова, речення), а пізніше коли дитина навчиться говорити вголос у неї з’явиться внутрішнє мовлення, тобто артикуляція1 і модуляція органів мови без звукового супроводу, про себе. До п’яти років дитина оволодіває правильною вимовою звуків рідної мови, після п’яти слід навчитися граматично правильно будувати речення, оволодіти зв’язним мовленням, засвоїти літературні норми рідної мови.

Тренування органів мови триває протягом усього життя людини.

Друга закономірність –розуміння смислу мови – залежить від засвоєння дитиною лексичних і граматичних значень різного ступеня узагальнення. Спочатку дитина чує звуки мови, але не розуміє значення слів з цими звуками. Розуміння мови дорослих починається в другій половині першого року життя. Дитина розуміє мову, безпосередньо звернену до неї, пов’язану із задоволенням її потреб, поступово розуміє зміст слів, що позначають предмети, явища, їхні ознаки у навколишньому світі, тобто починає засвоювати лексичне значення. Наприклад, слово м’яч означає тільки той м’яч, яким дитина грається. Потім складається узагальнений образ м’яча: це круглий, гумовий предмет, ним граються, його можна кидати тощо. М’яч - це іграшка.

Засвоєння лексичного значення слів відбувається від прямого поодинокого конкретного основного до узагальненого та переносного значення (золота монета, золоті руки) Поряд з лексичним дитина засвоює і граматичне значення, відношення між словами в реченні ( на столі, під столом). Засвоєння граматичного значення пов’язане з розвитком логічного мислення.

Третя закономірність –Засвоєння виразності мови – залежить від розвитку у дитини сприйнятливості до засобів інтонації, тобто вміння відчувати виразність чужої мови, її внутрішній світ. Уже в ранньому віці діти добре розуміють і відчувають різні інтонаційні відтінки мови (оклик, запитання, наказ, радість, сум гнів, незадоволення). Діти вчаться розуміти синоніми, епітети, метафори, які вживаються в рідній мові.

Четверта закономірність –засвоєння норми літературної мови – залежить від розвитку у дитини чуття мови. Мова – упорядкована система мовних одиниць, функціонує в людському суспільстві як засіб комунікації (спілкування) у вигляді мовлення. Маленька дитина не знає правил, не знає мовних законів, вона практично засвоює норму рідної мови. Допомагає їй в цьому так зване мовне чуття. Спостереження за процесом оволодіння дитиною рідної мови показують, що чуття мови з’являється досить рано (вже в 2 роки) і з віком набуває чіткішої диференціації. Діти починають самостійно створювати нові слова, з’являється чуття словотворення. Отже, Чуття мови– це сукупність відчуттів, які безпосередньо відображають зв’язки і відношення, характерні для мови як складної об’єктивної системи засобів взаємного спілкування людей. Чуття мови –це вміння користуватися мовними засобами у відповідності з мовною ситуацією (нормами мови) без звернення до знань про мову. Чуття мови слід розвивати. Ступінь оволодіння нормами рідної мови в дитячому віці багато залежить від того, наскільки повно й правильно засвоїть її дитина на чуттєвому рівні.

П’ята закономірність –засвоєння письмової мови – залежить від розвитку координації між усною й письмовою мовою. Усне мовлення випереджає розвиток письмового. Дитина не може оволодіти письмовою мовою якщо не засвоїть усного мовлення. Письмо – це код усного мовлення.Протягом дошкільного віку діти оволодівають лише усною нормою мовлення, а в школі дітей вчать писати.

Шоста закономірність– темпи збагачення мови – залежить від ступеня досконалості структури мовних навичок. Чим краще розвинута мова дитини, тим краще вона складає розповіді, запам’ятовує нові слова, звороти, вірші, казки, тим краще передає зміст побаченого й почутого.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.