Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Часткові методичні принципи навчання рідної мови описані В.А.Скалкіним та Е.П.Коротковою.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

- комунікативна спрямованість навчання.

- навчання мови як діяльності.

- пр-п збагачення активної мовної практики.

- організація спостережень над мовним матеріалом.

- комплексний підхід до розвитку всіх сторін мови.

- збагачення мотивації мовної діяльності.

- забезпечення впливу худ. літ. на мовний розвиток дітей.

Спеціальні методичні пр-пи (словникової роботи).

- введення слів на основі чуттєвого досвіду та активної пізнавальної діяльності.

- розв’язання всіх завдань словникової роботи в єдності.

- зв’язок змісту словникової роботи з поступово розвиваючими можливостями дітей в пізнанні навколишнього.

----------------------------------------------------

 

 

3. Сучасні дослідження з проблем дошкільної лінгводидактики в Україні (А.М.Богуш, Н.В.Гавриш, Н.І.Луцан, Т.М.Котик, К.Л.Крутій, О.І.Луценко, О.С.Трифонова)

Лігводидактика –це загальна теорія навчання мови зміст якої полягає у дослідженні мови, вирішенні питань змісту навчання на основі лінгвістичних досліджень, вивченні труднощів засвоєння матеріалу та принципів, методів, прийомів навчання.

Сьогодні дошкільна лінгводидактика є інтегрованою дисципліною, яка розробляє лінгвістичні, психофізичні, психолінгвістичні та дидактичні основи навчання дітей мови.

 

У лінгводидактиці ствердився діяльнісний підхід до мовлення. Мовлення розглядається як мовленнєва діяльність, в якій в ході спілкування використовуються мовні засоби. Діяльністний підхід до мовлення сприяє підвищенню ефективності методики розвитку мовлення дозволяє більш чітко спрямувати роботу на формування мовленнєвих умінь і навичок, виступає показником засвоєння мови.

На ранніх етапах (ранній і дошкільний вік) мовленнєвого розвитку дитини пріоритет належить організації мовленнєвої діяльності дітей у процесі спілкування з дорослими, провідною метою якої є розвиток правильного мовлення дітей (діалог, монолог, полілог) мовлення відповідно до якісних психічних новоутворень кожного вікового періоду (діалогічне, ситуативне, контекстне; мовлення-повідомлення, мовлення-опис, мовлення-пояснення, мовлення-міркування, мовлення-констатація, мовлення-планування, мовлення-інструкція, мовлення-регулювання, а також створення педагогом відповідних умов – життєвих мовленнєвих ситуацій для реалізації означених видів і форм мовлення.

Натомість у фаховій лінгводидактичній літературі останнім часом спостерігається тенденція підміни мовленнєвої і навчально-мовленнєвої діяльності дітей в дошкільних закладах освіти комунікативною діяльністю, а методики розвитку мовлення та ознайомлення дітей з довкіллям «методикою розвитку мовного спілкування» (Т.О.Пироженко)

У передмові до програми курсу «Методика розвитку мовного спілкування» А.М.Богуш

пише – спілкування підмінюється проблемою розвитку мовних засобів,лінгвістичних компонентів мови, тоді як такий підхід до питання знижує можливості гармонійного розвитку особистості через формування широкого кола комунікативних навичок і здібностей у дітей (уміння аналізувати ситуацію спілкування, сприймати не лише змістову, але й емоційну інформацію. А.М.Богуш пропонує «психолізувати» навчально-виховний процес у дошкільному закладі водночас із «психологізацією навчального курсу методики розвитку мови», тобто змінити статус лінгводидактики на психолінгвістику.

А.М.Богуш –вивчала особливості оцінних суджень дітей старшого дошк віу в процесі сприймання художніх текстів.

Отже дослідження розвитку моральних оцінок у дітей засвідчили, що молодші дошкільникище недостатньо усвідомлюють мотиви свого ставлення до персонажу твору й оцінюють його, як «поганого», або «хорошого». Старші дошкільникивже аргументують свої оцінки. Можливість переходу простої немотивованої оцінки в мотивовану моральну оцінку пов’язана з розвитком у дітей дошк віку співпереживання і співчуття героям літ творів.

Учені (А.Богуш, Н.Гавриш, Н.Лисенко, О.Трифонова) відзначають особливості сприймання й засвоєння дітьми творів усної народної творчості. Діти сміливо реконструюють твір, навіть якщо пам’ятають усього декілька слів з його традиційного варіанту, з величезним задоволенням створюють власні примовлянки, лічилки, загадки, колискові тощо, знаходять їм відповідне місце у своєму житті, грі, спілкуванні.

Результати дослідження Н.Гавриш (1991)

присвяченого вивченню особливостей усвідомлення дітьми переносного значення прислів’їв і приказок, довели, що діти виявляють інтерес до незвичайного змісту цих виразів, прагнуть визначатись у їх значенні, проте вагаються в розумінні та інтерпретації. Н Гавриш приділяла увагу і художній літературі. Останнім часом книга в житті дошкільника, не витримує конкуренції з комп’ютерними іграми. Відтак звернення до проблем виховання читацької культури, любові до художнього слова в дошкільнят вважаємо актуальною. Методика ознайомлення дітей з худ літ-рою в системі дошкільної лінгводидактики потребує оновленого підходу. Ключовими напрямками літературної роботи з дошкільнятами вважаємо: розвиток художньо-естетичного сприймання, виховання мовленнєвої культури, збагачення емоційно-чуттевого та когнітивного досвіду.Кожна дитина по-своєму розуміє художній текст, пропускаючи здобуту інформацію крізь особистий неповторний та унікальний досвід. Процес ознайомлення дошкільнят з худ словом пов’язаний не лише з формуванням певної літературознавчої обізнаності відповідно до вікових можливостей, а й із набуттям ними певних умінь та навичок, розвитком творчих, художніх здібностей. Найефективніші форми ознайомлення дітей з літ. та фольклорними творами – розповідання, виразне читання казок, текстів та обігрування їх ознайомлення з малими фольклорними формами.

Значним прогресом у розвитку й удосконаленні змістової лінії у роботі з розвитку мовлення дітей у дошкільних установах, на наш погляд, є розробка в 90-х роках тематичних програм з навчання дошкільників рідної мови й розвитку мовлення (А.М,Богуш, Н.Я.Дзюбишина – Мельник, О.С.Ушакова), та Базисного компонента дошкільної освіти.

Навчання дошкільників рідної мови досліджується сьогодні в декількох напрямах: - виховання звукової культури мовлення (М.Алексєєва, В.Є.Борова, А.И.Максаков)

- різноманітні аспекти словникової роботи ( І.О.Луценко, Н.І.Луцан, Ц.М.Струніна, О.С.Ушакова)

- формування граматичної правильності мови (А.М.Богуш, К.Л.Крутій, Ф.О.Сохіна)

- розвиток виразності мовлення й мовний етикет (О.П.Аматьєва, Н.С.Метелина)

- навчання діалогічного й монологічного мовлення (Л.І.Білан, Н.І.Луцан, Г.В.Чулкова)

- проблеми образного мовлення й словесної творчості дітей (Н.В.Гавриш,Л.А.Колунова, Ю.А.Руденко, О.С.Ушакова)

- розвиток мовлення засобами українського фольклору(Н.І,Луцан, Ю.А.Руденко, О.С.Трифонова)

 

Великий вклад в дошкільну лінгводидактику вносить А.М.Богуш – провідний фахівець в цьому напрямку, автор більше, як 500 робіт. ЇЇ школа налічує більше 50 людей. (Гавриш, Крутій, Луцан, Білан, Котик, Науменко – ранній вік Н.В. Савінова).

 

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.