Основна мета вправ і завдань — навчитись розкривати зміст поняття шляхом аналізу відповідних висловлень, знаходити їх складники (частини), з'ясовувати вид визначення, оцінювати його коректність, виявляти помилки, яких припускаються з різних логічних або паралогічних причин, і зокрема набувати навичок самостійного дефініювання понять.
Щоб набути цих умінь і навичок, треба спершу навчитись аналізувати зміст сформованих понять. Система вправ і завдань передбачає виявлення помилок і недоречностей і водночас набуття досвіду їх усунення. Більшість стає фахівцями у певній галузі знання і в своїй практичній діяльності оперує визначеннями як квінтессенціями достовірного знання, використовує їх у ролі аргументів тощо, а тому мусить твердо знати, що визначення поняття — це не довільна логічна операція, а логічна дія, яка підлягає певним правилам, і ці правила треба завжди пам'ятати. Визначення як логічна дія розкриває найістотніші ознаки предметів і явищ об'єктивної реальності. Треба мати на увазі, що розмаїття визначень поняття об'єктивно обумовлене і залежить від рівня розвитку тієї чи іншої галузі знання, форм і методів його здобуття, а також специфіки вираження у формах мислення.
Вправи і завдання бувають різних типів, як це має місце і в операції поділу поняття.
Візьмемо таке завдання: Дати логічний аналіз визначенню: Іменник — це самостійна частина мови, яка називає предмет і відповідає на питання хто? або що?
Відповідьбудується за такою схемою: вказуємо на визначуване поняття (definiendum, Dfd) і визначаюче поняття (definiens, Dfn). Залежно від виду визначення даємо характеристику його структурних елементів. Якщо у визначенні наявна помилка, то вказуємо на її тип і правило, яке порушено.
Це завдання можна розв'язати так.
Дане визначення правильне (коректне). Здійснене воно за способом — через рід та видову відмінність. Визначуваним поняттям є іменник. Визначаючими є: самостійна частина мови, яка називає предмет і відповідає на питання хто? або що? Визначаючі поняття містять найближчий рід — самостійна частина мови та видові ознаки — називає предмет, відповідає на питання хто? або що?, які вирізняють іменник у множині самостійних частин мови.
Або візьмемо таке завдання:Чи є наведені визначення правильні? Якщо ні, то вкажіть на характер або вид логічної помилки у даному списку визначень:
1) Логіка — наука про міркування, форми в яких вони постають та правила і закони, яким підпорядковуються;
2) Розповідне речення — це таке речення, яке не є ні окличним, ні питальним;
3) Логіка — наука про логічне;
4) Обставина — другорядний член речення. Аналізуємо ці визначення згідно з умовою завдання і даємо відповіді:
1) Дане визначення — правильне. Обсяг визначуваного поняття Логіка тотожний обсягу визначаючого поняття — наука про форми і закони правильного мислення. У даному визначенні дотримано правила співмірності між дефінієндумом і дефінієнсом.
2) Таке визначення є помилковим. У ньому не розкривається зміст визначуваного поняття розповідне речення. Визначаюче поняття — це речення, яке не є ні окличним, ні питальним — вказує, що поняття розповідне речення не включає ознак ні окличного, ні питального речення. У даному визначенні допущена помилка, яку можна назвати "заперечення у визначенні". Тут порушено правило дефініювання: визначення не повинно бути запереченим.
3)..Сформульоване визначення — некоректне. У ньому зміст поняття «логіка» розкривається через поняття «наука про логічне», яке само потребує визначення. Тобто дефінієндум визначається через дефінієнс, а дефінієнс — через дефінієндум. Іншими словами, невідоме розкривається че рез невідоме. У даному визначенні припустились помилки, яка має назву "коло у визначенні".
4) Визначення — неправильне. Визначаюче поняття «другорядний член речення» значно ширше, ніж визначуване поняття «обставина». Дефінієнс охоплює і означення, і додаток однаковою мірою. Тут маємо порушення правила співмірності, коли обсяг визначаючого поняття ширший за обсяг визначуваного. Ця помилка має назву "надто ширше визначення".