Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ЗАКОН ТОТОЖНОСТІ





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

Приступаючи до розв’язування вправ і завдань, пам’ятайте про те, що об’єктивною основою закону тотожності є якісна визначеність предметів і явищ дійсності. Цей закон вимагає однозначності форм думок про ці предмети і явища, їх властивості та відношення між ними. Однозначність думок у процесі міркування забезпечується дотриманням таких умов: міркувати треба про один і той самий предмет (обсяг предметної області), про одне і те саме відношення (властивість), в один і той самий час (зміст думки має бути обмеженим певним конкретним часом, а не бути безвідносним до часу існування предметної області). В основі закону тотожності лежить принцип однозначності. Тому будь-яка конкретна думка про конкретний предмет повинна зберігати один і той самий зміст і обсяг, незалежно від форми – поняття, судження чи умовиводу. Іншими словами, ототожнення думки самої із собою пов’язане із збереженням її змісту та обсягу, незалежно від того, в якій іпостасі вона постає у структурі міркування чи поза її структурою. Тому формула, що репрезентує закон тотожності (А ≡ А) не є законом тотожності, а виражає ідею (принцип) однозначності як основну вимогу до форм мислення за постановою*, тобто законом, згідно з якою мусять корелюватись форми розсудкової діяльності. Ця форма, що виражає принцип, ідею однозначності, поширюється не тільки на судження (форма вираження ствердження), а й на поняття, яке є структурним елементом судження, і на умовиводи, які формуються із суджень. Якщо обмежити сферу дії закону тотожності тільки категоричними судженнями, то цей закон втратить таку іманентну йому ознаку, як універсальність. Як у такому випадку оцінити таку, наприклад, думку: «Міркуєте ви правильно, проте висновки, що випливають з ваших міркувань, не є тотожними, хоча йдеться про одне й те ж саме і, головно, в один і той самий час, пане президенте». Або: «Раніше ви доводили одне, а нині – цілком протилежне, хоча користувались одними й тими ж даними експерименту. Мабуть ви ототожнили нетотожне у вихідних твердженнях». Цілком вірогідно, що в цих міркуваннях йдеться про вимогу закону тотожності. Назва помилки «підміна понять» аж ніяк не означає того, що закон тотожності поширюється тільки на поняття. Можливо, краще було б назвати цю помилку «підміна смислу» (розуміння), чи якось інакше. Проте, для розв’язання вправ і завдань ви повинні враховувати не різнотлумачення суті закону, а шукати варіанти його репрезентації в різних формах мислення, що зумовлені їх логічною природою та пізнавальною сутністю. Підміна понять пов’язана, як правило, з багатозначністю слів, словосполучень, фраз, позірною синонімічністю. Вона може базуватися на зумисності або на незнанні предмета міркування.

Безперечно, розв’язуючи завдання чи виконуючи вправи, ми так чи інакше потрапляємо в тенета означених вище міркувань, що позбавляє нас впевненості в своїй правоті. Щоб уникнути сумнівів ми мусимо пам’ятати, що маємо справу не з речами, їх властивостями чи відношеннями між ними, а з логічними, розсудковими моделями, образами (раціонального, розсудкового, інтелектуального, ментального), що репрезентують нам світ цих речей, їхніх властивостей та відношень між ними в процесі мисленнєво-мовленнєвого їх відображення, що матеріалізуються у формі слів, словосполучень, їх сполук у граматичних реченнях чи їх систем. Крім того, треба знати, що абстракції та їх логічні форми аж ніяк не тотожні своїм матеріальним корелятом.

 

Завдання. На шпальтах однієї із столичних газет читаємо: «Цей епос, сиріч роман відомої нам письменниці, аж ніяк не може претендувати на Державну премію».

Чи порушив автор цих рядків основну вимогу закону тотожності, вживши слова <епос> і <роман> як синоніми, що репрезентують адекватні цим словам поняття? (Свою відповідь обґрунтуйте).

Один із варіантів відповіді може бути таким. Перш ніж дати обґрунтовану відповідь, прочитайте уважно умову завдання, осмисліть його контекст, реконструюйте (якщо в цьому є потреба) текст так, щоб проявилися приховані смисли, тільки відтак приступайте до його розв’язання. Пам’ятайте, при цьому, що будь-яке завдання передбачає не один, а кілька варіантів відповіді, залежно від рівня засвоєння вами теоретичного матеріалу, а також його репрезентації на сторінках навчальної та навчально-методичної літератури.

Варіанти відповіді. (Якби не було вимоги «свою відповідь обґрунтувати»), то це завдання розв’язується так:

Поняття «епос» і «роман», виражені відповідними словами, не є тотожними оскільки за обсягом і змістом вони не співпадають. Між обсягами цих понять має місце відношення роду і виду. Схематичного воно матиме такий вигляд, якщо символом «А» позначити поняття «епос», а символом «В» – поняття «роман»:

Ототожнити ці поняття неможливо, оскільки обсяги їх не співпадають. Тобто предметна сфера, що мислиться в понятті «епос» значно ширша ніж та, яка мислиться в понятті «роман». В даному реченні слова «епос» і «роман» є членами речення, з’єднані архаїчним сполучником «сиріч» (з відтінком іронії), постають як синонімічні, а й відповідно виражені ними поняття. Отже, невдала іронія призвела автора, аналізованої нами думки, до порушення закону тотожності. Крім того, про нетотожність цих понять свідчать протилежні значення істинності, утворених за їх участю загальноствердних суджень – прямих й обернених: «Будь-який епос – це роман» (хибне) і «Будь-який роман – це епос» (істинне). Таким чином, у даному випадку приховане недотримання вимоги закону тотожності – однозначності, визначеності думки про творчий доробок письменниці.

 

Завдання. З’ясуйте, чи буде порушено закон тотожності, якщо вжити в одному й тому ж дискурсі таку пару суджень:

(а) «Конституція – основний нормативний документ країни» і

(б) «Основний Закон – визначальний регулятивний кодекс держави»?

(Відповідь обґрунтуйте).

Зразок відповіді. За змістом предикатів, ці судження належать до класу атрибутивних, зокрема категоричних. За структурою – вони прості, оскільки містять у собі по одному суб’єкту і предикату: суб’єктом судження (а) є поняття «Конституція» (S1), а суб’єктом судження (б) є поняття «Основний Закон» (S2); предикатом першого судження (а) є поняття «основний нормативний документ країни» (Р1), а предикатом другого судження (б) є поняття «визначальний регулятивний кодекс держави» (P2). Ствердна зв’язка «є», що мислиться, вказує на належність ознак, що мисляться в предикатах (Р1 і Р2) відповідними суб’єктами (S1 і S2). Оскільки в поняттях, що виражають суб’єкти, йдеться про будь-яку конституцію і про будь-який основний закон держави чи країни, то ці судження є загальноствердними, тому позначимо їх відповідними символами: А1 і А2 та запишемо у вигляді формули: (А1) Усі S1 суть Р1 та (А2) Усі S2 суть Р2. Обидва судження (а) та (б) виражають одну й ту саму думку, але в різній вербальній формі: S1 ≡ S2 і Р1 ≡ Р2 є рівнозначними поняттями, а отже, й судження тотожними. Про рівнозначність або тотожність суб’єктів і предикатів цих суджень може засвідчити операція обернення кожного із них, зокрема (А1): «Конституція (S1) – основний нормативний документ країни (Р1)» – «Основний нормативний документ країни (S1) – Конституція (Р1)» і (А2): «Основний Закон (S2) – визначальний регулятивний кодекс держави (Р2)» – «Визначальний регулятивний кодекс держави (S2) – основний закон (Р2)». Обсяги понять, що виражають S і Р не змінюються при заміні їх місцями S на Р і Р на S. Крім того, якщо утворити нові судження із S1 і S2 та Р1 і Р2, то матимемо також істинні судження, а саме: (А1) «Конституція (S) основний закон (Р) » і (А2): «Основний нормативний документ країни (S) – основний регулятивний кодекс держави (Р)». Зайнявши місця суб’єктів і предикатів в «прямих» судженнях, і, навпаки, місця суб’єктів і предикатів у «зворотних» судження, обсяги понять-термінів також не змінюються. Обидва судження мають одне й теж логічне значення «істина». Між цими судженнями наявне взаємнооднозначне відношення: А1 → А2, то А2 → А1, отже, судження (а) та (б) у одному і тому ж дискурсі можуть вважатися як рівнозначні і не порушуватимуть вимоги закону тотожності – чіткості, визначеності, предметності, вираженого їхніми структурними елементами, змісту думки. Тут насправді діє правило: А є А або «Якщо А то А».

Безсумнівно, що поданий зразок відповіді не вичерпує інших, аналогічних варіантів розв’язання цього завдання. Річ у тім, що ви можете долучити до аргументації й інші засоби чи методи логічного аналізу, набуті вами в процесі вивчення теми «Поняття», «Прості судження та їх види», а саме: метод колових схем відношення між обсягами понять, що виражають суб’єкт і предикат в категоричних судженнях (метод відношення між терміновими в простих категоричних судженнях, поділених за якістю і кількістю) та ін. Крім цього, якщо ви знайомі із літератури з деякими іншими методами чи процедурами аналізу категоричних суджень, то сміливо апробуйте їхній потенціал, розв’язуючи вправи і завдання.

 

Завдання. Чи порушується закон тотожності в такому міркуванні:

Золото – електропровідне.

Ця людина – золота.

Ця людина – електропровідна.

Зразок відповіді.Дане міркування здійснено за схемою першої фігури простого категоричного силогізму: функцію більшого засновку виконує судження «Золото» (М) – електропровідне (Р)», яке містить більший термін (Р); роль меншого засновку виконує судження «Ця людина (S) – золота (М)», оскільки містить менший термін (S). Логічний зв’язок між поняттями-термінами можливий за умови, що в поняттях, які входять до складу суджень, йдеться про одну й ту ж предметну область, в один і той самий час і в одному й тому ж самому відношенні. Іншими словами, поняття мисляться в одному й тому самому розумінні (Аристотель), тобто зберігають один і той самий зміст і обсяг. За таких умов можна було б отримати висновок. Проте, цей висновок в нашому міркуванні: «Ця людина (S) – електропровідна Р» не випливає із даних засновків як доконечний. Чому? Тому що поняття, яке є середнім терміном (М) «золото» має різний зміст у судженнях-засновках, що визначає відмінність в предметності, а тому термін «золото» тут має два значення: «золото» – метал і «золото» – риса характеру (метафора). У нашому міркуванні поняття «золото» не може виконати функцію середнього терміна, а тому крайні терміни (S і P) залишаються не пов’язаними між собою. Оскільки поняття „золото” в обох судженнях-засновках має різний зміст, а не тотожний, то висновок „Ця людина (S) – електропровідна (Р)” не є законним. Тут має місце помилка, яка має ім’я „почетверіння термінів”. З’ява такої помилки і є свідченням того, що в даному силогізмі не дотримано вимог закону тотожності.

Зазвичай, такого зразка відповідь можна дати тоді, коли ви знаєте навчальний елемент (НЕ) «Простий категоричний силогізм».

Оскільки навчальний елемент „Закони логіки” подається після змістового модуля „Судження”, то можна скористатися іншими (змістовними, напівформальними чи суто формальними) методами чи способами розв’язування подібних завдань, залучивши в повному обсязі всі знання попередніх змістових модулів.

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.