Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ЗАКОН ДОСТАТНЬОЇ ПІДСТАВИ





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Завдання. Чи порушується вимога закону достатньої підстави в наведеному міркуванні: „Силові структури України захищають інтереси правлячих олігархів, тому олігархи лобіюють в парламенті представників своїх партій на відповідні посади в силових структурах ”.

Зразок відповіді. Із змісту цього міркування випливає, що логічною підставою тут є судження: „Силові структури України захищають інтереси правлячих олігархів”. Щоб переконатися в цьому, переформулюємо вихідне судження таким чином, щоб увиразнити смисл, зміст думки: „Силові структури захищають інтереси правлячих олігархів тому, що олігархи лобіюють в парламенті представників своїх партій на відповідні посади в силових структурах”. Такий логічний зв’язок між судженнями, що входять у структуру цього міркування, відображає реальні правила гри в структурі владних і законодавчих організацій. Та частина судження, яка репрезентує антецедент, є достатньою підставою для судження, яке йде після сполучника „що” і виконує роль консеквентна. Отже, порушення закону достатньої підстави в даному судженні – відсутнє.

 

Завдання.Якщо дія закону достатньої підстави поширюється на всі форми мислення, то його дії підлягають також і поняття. Якщо так, то що є достатньою підставою для поняття „іменник” в дискурсі про морфологічні особливості частин мови? (Відповідь обґрунтуйте).

Зразок відповіді.Достатньою підставою вжиття поняття „іменник” у дискурсі про морфологічні частин мови є поняття, що розкривають його зміст та обсяг. Такими поняттями є: поняття „самостійна частина мови”, яке фіксує, принаймні, явно виражені дві граматичні ознаки: „бути мовною одиницею” та „мати самостійну, власну систему словотворення”, які виокремлюють підмножину іменників у морфологічній структурі мови, а також поняття, що виражають предметність, а саме: „бути такою частиною мови, що називає і розрізняє предметність”; ”бути такою, що відповідає на питання хто? або що?”. Сюди можна віднести поняття, що відображають належність предметності до певного роду, відмінювання за певною парадигмою, синтаксичні функції в реченні і т. ін. Тому відповіддю-аргументацією на питання: „Чому ви вжили в цьому тексті саме це слово-іменник, а не інше?” можуть слугувати вищеозначені міркування, наповнені, звичайно, конкретним змістом.

 

Завдання.Яке з двох наведених нижче суджень є логічною підставою для іншого? (Відповідь обґрунтуйте):

„Мельничук добре навчається ” і „Мельничук отримує іменну стипендію”.

Зразок відповіді.Обидва судження є категоричними. Щоб прозорішим був логічний аналіз, зводимо ці судження до загальноствердних категоричних суджень. З цих двох суджень треба утворити імплікативне, в якому умовний логічний зв’язок між антецедентом і консеквентом відповідав би реальному зв’язку, що може мати або має місце в дійсності. З’ясувати цю проблему на формальному рівні практично неможливо: і перше і друге судження мають однакову структуру: S суть P або Усі S суть P. Якщо утворити імплікативне судження, то воно матиме такий вигляд: Якщо усі S суть P, то й усі S суть P. Крім того, ці судження не є порівняннями, бо мають різні предикати.

Звертаємо увагу на зміст понять, що виражають предикати в обох судженнях, оскільки суб’єкт суджень один і той же. У змісті поняття „добре навчається”, що виражає предикат першого судження, мислиться ознака, що характеризує вид діяльності, а модальне слово „добре”, виражає оцінку цієї діяльності. У понятті, що виражає предикат другого судження – „отримує іменну стипендію”, мислиться форма винагороди за вид діяльності, про який йдеться в предикаті першого судження. Після з’ясування змісту понять, що виражають предикати в обох судженнях, стає очевидним той факт, що винагорода, як форма заохочення чи подяки, є похідною від якості виконуваної діяльності. Тому логічною підставою для судження «Мельничук отримує іменну стипендію» є судження «Мельничук добре навчається».

 

Завдання.З’ясуйте, чи дотримано закону достатньої підстави в такому умовиводі. (Свою відповідь обґрунтуйте).

 

Хто навчався на філологічному факультеті є філологом.

Марчук не навчався на філологічному факультеті.

Марчук не є філологом.

 

Зразок відповіді. Як відомо, закон достатньої підстави вимагає, щоб конкретна думка, про конкретний предмет чи явище була обґрунтованою іншими думками, істинність яких доведена практикою. Ми знаємо, що закон достатньої підстави лежить в основі таких логічних операцій, як доведення і спростування. Закон забезпечує таку рису правильного мислення, як обґрунтованість. За формою, доведення може поставати у формі умовиводів. За формами умовиводів доведення поділяються на дедуктивні, індуктивні та за аналогією. Даний умовивід ми можемо репрезентувати як дедуктивне доведення, оскільки міркування постає у формі простого категоричного силогізму, в якому засновки силогізму виконують роль аргументів, а висновок є тезою. Щоб відповісти на питання, сформульоване в умові нашого завдання, треба здійснити логічний аналіз відношення між засновками-аргументами і тезою-висновком. Вивідність (обґрунтованість) тези з аргументів (логічних підстав) забезпечується дотриманням правил відповідної форми міркування (умовиводу). Якщо ці правила порушуються, то цього достатньо, щоб стверджувати про відсутність відношення логічного слідування між логічними підставами і логічним наслідком, а отже, недотриманням вимоги закону достатньої підстави. Тепер проаналізуємо відношення між внутрішніми структурними елементами логічних підстав, тобто засновків. У більшому засновку «Хто навчався на філологічному факультеті є філологом» середній термін «Хто навчався на філологічному факультеті» (М+) є розподіленим, а більший термін «філолог» (Рˉ) не є розподіленим. У меншому засновку «Марчук не навчався на філологічному факультеті» – менший термін «Марчук» (S+) – розподілений і середній термін «Навчається на філологічному факультеті» (М+) є також розподіленим. У висновку «Марчук не є філологом» менший термін «Марчук» (S+) – розподілений, а більший термін «філолог» (Р+) є також розподілений.

Схематично це вигл ядає так:

 

Спільна схема відношення між крайніми термінами у засновках і висновку не збігається:

 

 

________________

 

 

Колові схеми відношення між крайніми термінами в засновках не співпадають із коловими схемами відношень між крайніми термінами у висновку: предикат висновку – розподілений (Р+), тобто мислиться в повному обсязі, а предикат засновку (Рˉ) – не розподілений, мислиться не в повному обсязі. Тут має місце помилка «недозволене розширення більшого терміна». Це означає, що ми не можемо з певністю визначити, якими частинами збігаються крайні терміни. Тобто між ними можна припустити різні відношення. Судження, що виконують роль логічних підстав-засновків у цьому умовиводі не є достатніми для отримання висновку.

Отже, в цьому умовиводі не дотримано закону достатньої підстави через порушення одного із правил термінів силогізму, котре вважається конкретизацією закону достатньої підстави.

 

Завдання.Обґрунтуйте методом таблиці істинності дію (не дію) закону достатньої підстави в міркуванні, що репрезентує таку теорему:

((А → В) /\ ~ А) → В.

Зразок відповіді. Дію (не дію) закону достатньої підстави з’ясовують, як правило, істиннісним значенням формули, яке визначає її клас. Якщо зв’язок між висловленнями, що виконують роль логічних підстав (антецедентів), та висловленням, котре репрезентує логічний наслідок, за всіх наборів значень змінних, що входять у структуру теореми, набере значення «істина» в усіх рядках класу логічних відношень між цими змінними, то можна з певністю твердити про дію закону достатньої підстави, але якщо формула , що виражає теорему, набере різні значення в усіх можливих рядках відношення між змінними, то закон достатньої підстави не діє.

Про це свідчить істинніше значення теореми в 4-й рядку («х»).

№ п\п ((А → В) /\ ~ А) → В
і і і х х і і
і х х х х і х
х і і і і і і
х і х і і х х

Завершуючи знайомство із зразками розв’язування завдань (виконання вправ), ви, шановні читачі, мусите пам’ятати просту істину: надані вам зразки розв’язування логічних вправ і задач не є абсолютними, як і не має раз і назавжди даної абсолютної істини. Ви можете запропонувати інші алгоритми. Але суть в іншому: не освоївши теоретичного матеріалу, не варто сподіватися на усіх в прикладній сфері.

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.