Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Дерева рослини Всі Д суть А





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Д С

Дерева руйнуються Всі Д суть С

Е Д

Сосна дерево Всі Е суть Д

Е С

Сосна руйнується Всі Е суть С

Зразок відповіді. Щоб переконатися в правильності (чи неправильності) полісилогізму, ми здійснюємо окремо логічний аналіз складників полісилогізму – просилогізму та епісилогізму.

Для чіткості аналізу мусимо додати до суджень, які є засновками і висновками, слово “усі”. Беремо перший просилогізм. Аналізуємо його відомим нам способом:

(А) Усі організми (М+) руйнуються (Р¯). М а Р

(А) Усі рослини (S+) організми (М¯). S а М

(А) Усі рослини (S+) руйнуються (Р¯). S а Р

Просилогізм побудовано правильно. Висновок випливає із засновків за модусом Вагbага першої фігури. Основні та спеціальні правила силогізму не порушено.

Тепер аналізуємо епісилогізм:

(А) Усі рослини (М+) руйнуються (Р¯). М а Р

(А) Усі дерева (S+) рослини (М¯). S а М

(А) Усі дерева (S+) руйнуються (Р¯). S а Р

В епісилогізмі також не порушено загальні та спеціальні правила силогізму. Отже, він є коректним.

(А) Усі дерева (М+) руйнуються (Р¯). М а Р

(А) Усі сосни(S+) дерева (М¯). S а М

(А) Усі сосни(S+) руйнуються (Р¯). S а Р

Вочевидь переконуємося, що і цей силогізм є правильним.

Оскільки попередній висновок силогізму стає більшим засновком для наступного силогізму і рух думки йде від понять більш загальних до понять менш загальних, то даний силогізм є прогресивним.

У силогізмах, що входять до складу полісилогізму, не порушено жодного загального й спеціального правила простого категоричного силогізму. Отже, цей полісилогізм є правильний.

Аналогічно обґрунтовуємо й регресивний полісилогізм.

Якщо ж полісилогізм неправильний, то в процесі аналізу вказуються логічні помилки та правила, які порушено.

 

Завдання. Здійсніть логічний аналіз сориту, відновіть силогізми, що входять до його складу, визначте його вид.

Усі непарні числа – натуральні числа.

Три – непарне число.

Усі раціональні числа – дійсні числа.

Три - дійсне число.

Зразок відповіді. Щоб відновити цей полісилогізм, треба, починаючи з просилогізму, поступово пов’язувати засновки і робити висновки, виявляти пропущені ланки полісилогізму.

(А) Усі непарні числа (М+) – натуральні числа (Р¯) М а Р

(А) Три (S+) – непарне число (М¯) S а М

(А) Три (S+) – натуральне число (Р¯) S а Р

(А) Усі натуральні числа (М+) – раціональні числа (Р¯) М а Р

(А) Три (S+) – натуральне число (М¯) S а М

(А) Три (S+) – раціональне число (Р¯) S а Р

(А) Усі раціональні числа (М+) – дійсні числа (Р¯) М а Р

(А) Три (S+) – раціональне число (М¯) S а М

(А) Три (S+) – дійсне число (Р¯) S а Р

Засновки і висновки силогізмів, що входять до даного сориту, дають підставу вважати, що цей сорит є аристотелівським. У ньому пропущені менші засновки крім першого, і висновки, крім останнього.

Із засновків просилогізму “Усі непарні числа – натуральні числа” і “Три – непарне число” виводимо висновок “Три – натуральне число”. Отриманий висновок є пропущеним меншим засновком в епісилогізмі (на це вказує нам більший засновок епісилогізму “Усі натуральні числа – раціональні числа”). Будуємо епісилогізм із засновків “Усі натуральні числа – раціональні числа” та “Три – натуральне число” і отримуємо висновок “Три – раціональне число”. Відтак беремо за більший засновок судження “Усі раціональні числа – дійсні числа”, а за менший засновок – висновок епісилогізму “Три - раціональне число” і дістаємо висновок “Три – дійсне число”, наявний у сориті. Переконавшись у тому, що жодне загальне і спеціальне правило силогізму не порушено в процесі відновлення чи реконструкції, і що суб’єкт висновку міститься в першому, а його предикат в останньому висновку, робимо висновок про правильність відновленого полісилогізму із аристотелівського сориту. Якщо записати сорит мовою логіки висловлень, то він набере вигляду формули, яка є кон’юнкцією імплікацій, що виражає логічний закон:

(А → В) /\ (В → С) /\ (С → Д) /\ (Д → Е) → (А → Е).

Цю формулу можна випробувати на загальнозначущість у системі натурального числення висловлень (СНВ), а також обґрунтувати вивідність висновку із засновків шляхом прямого чи непрямого доведення (за бажанням.

 

Завдання. Відновіть епіхейрему до повного силогізму: “Брехня породжує недовіру, бо вона є твердженням, що не відповідає дійсності. Лестощі є брехнею, бо вони є навмисним спотворенням істини. Отже, лестощі породжують недовіру”.

Щоб переконатися в правильності побудови епіхейреми й істинності добутого висновку, треба відновити кожну з ентимем, що входить до складу епіхейреми; за певною методикою із засновків відновлених повних силогізмів побудувати новий силогізм. Якщо висновок останнього буде такий самий, як і в епіхейремі, це означатиме, що епіхейрема побудована правильно.

Зразок відповіді. Ця епіхейрема складається з двох ентимем. У першій ентимемі висновок виражений головним реченням складнопідрядного речення, у формі якого виражена перша ентимема. Отже, відсутній один із засновків. Знаючи висновок “Брехня породжує недовіру”, встановлюємо, що наявним є менший засновок, бо до його складу входить менший термін – “брехня”. Відновлюючи відсутній більший засновок, беремо до уваги те, що до його складу входить більший термін – “породжує недовіру”, бо цей термін займає місце предиката у висновку “Брехня породжує недовіру” (Р), а також середній термін, оскільки середній термін має місце в обох засновках. Середній термін є поняттям, яке відсутнє у висновку – “твердження, що не відповідає істині”. Питання про те, яке місце займає в більшому засновку виявлений термін – суб’єкта чи предиката, розв’язуємо, як радять професійні логіки, методом проб і помилок. Наразі краще почати з визначення середнього терміна (“твердження, що не відповідає істині”) суб’єктом більшого засновку, тому що в меншому засновку середній термін займає місце предиката. При такому підході ми відновимо силогізм за першою фігурою, бо вона відповідає аксіомі силогізму. Результатом відновлення буде повний силогізм, побудований, звичайно, за основними і спеціальними правилами силогізму. Отже, більший засновок – судження загальне, а менший – судження ствердне. При потребі додаємо “усі”, “будь–який” тощо до більшого засновку.

Здійснивши викладену тут процедуру відновлення, ми отримаємо з першої ентимеми такий силогізм:

Будь–яке твердження (М+), що не відповідає істині, породжує недовіру (Р¯).

Брехня (S+) є твердженням, що не відповідає істині (М¯).

Брехня (S+) породжує недовіру (P¯).

Оскільки термін “брехня” беремо в повному обсязі в меншому засновку (про це свідчить висновок ентимеми), то менший засновок і висновок можна подавати без “будь–який”, “усі”.

Припустимо, що середній термін (“твердження, що не відповідає істині”) займає місце предиката в більшому засновку, тоді відновлений силогізм виявився б неправильним, бо в ньому було б порушене і правило щодо середнього терміна, і правило другої фігури, згідно з яким один із засновків має бути заперечним судженням.

У такий же спосіб відновлюємо й другу ентимему, що входить до складу епіхейреми:

Будь–яке навмисне спотворення істини (М+) є брехнею (Р¯).

Лестощі (S+) є навмисним спотворенням істини (М¯).

Лестощі (S+) є брехнею (Р¯).

Щоб остаточно переконатися у правильності висновку епіхейреми, будуємо силогізм з висновків першого і другого відновлених силогізмів. Якщо висновок з цих засновків збігається з висновком епіхейреми, то висновок епіхейреми є правильним:

Брехня породжує недовіру.

Лестощі є брехнею.

Лестощі породжують недовіру.

Отже, відновлення епіхейреми дає можливість переконатися в достовірності тих суджень, які пов’язуються в ній за схемою простого категоричного силогізму.

Для того, щоб переконатися, що у відновленій епіхейремі має місце відношення логічного слідування, записуємо отриманий умовивід у термінах символічної логіки, де відновлена епіхейрема набере вигляду правила логічного слідування:

В → С, A → B, ├ A → C

E → A, Д → E, ├ Д → A

Д → С

Цьому правилу відповідає формула:

((В → С) /\ (А → В) /\ (Е → А) /\ (Д → Е)) ├ (Д → С)

Будь–яке твердження, що не відповідає істині (В), породжує недовіру (С).

Брехня (А) є твердженням, що не відповідає істині (В).

Брехня (А) породжує недовіру (С).

Будь–яке навмисне спотворення істини (Е) є брехнею (А).

Лестощі (Д) є навмисним спотворенням істини (Е).

Лестощі (Д) є брехнею (А).

Брехня (А) породжує недовіру (С).

Лестощі (Д) є брехнею (А).

Лестощі (Д) породжують недовіру (С).

Методи логіки предикатів, як і логіки висловлень, використовуються для аналізу правильності міркування. Міркування вважається правильним, якщо між його засновками і висновком наявне відношення логічного слідування, тобто якщо формула, що репрезентує дане міркування, є логічним законом або загальнозначущою.

 

Завдання. Визначте методом аналітичних таблиць логічну коректність силогізму: “Усі люди смертні, Сократ – людина. Отже, Сократ є смертним”.

Щоб розв’язати це завдання, треба спершу заформалізувати засновки і висновок. Засновок “Усі люди смертні” подаємо формулою: "х(х) → Q(х), де " – знак квантора загальності, Р – знак предикатора “бути людиною”, Q – знак предикатора “бути смертним”. Формулу меншого засновку “Сократ – людина” записуємо як Р(а), де а – предикатна стала, яка відповідає імені “Сократ”. І нарешті формулу висновку записуємо як Q(а). З’єднуємо засновки кон’юнкцією: "х(х) → Q(х)) /\ Р(a). Оскільки нам треба з’ясувати питання слідування між засновками і висновком, то до засновків приєднуємо за допомогою знаку випливання “╞” висновок Q(a): "х(х) → Q(х)) /\ Р(а) ╞ Q(а). Для цього мусимо визначити, чи є формула, яка репрезентує силогізм, "х(х) → Q(х)) /\ Р(а) → Q(а) логічним законом: ╞ "х(х) → Q(х)) /\ Р(а) → Q(a).

Розв’язати це завдання можна також методом аналітичних таблиць.

Відповідь.

"х (P(х) → Q(х)) /\ P(a) → Q(a).

F "х (P(х) → Q(х) /\ P(a)) → Q(a)

T "х (P(x) → Q(х) /\ P(a)), F Q(a)

T "х (P(х) → Q(a), T P(a)

T S ха (P(х) → Q(х))

T P(a) → Q(a)

F P(a) | T Q(a)

 

1) {F P(a), T P(a), F Q(a)}

2) {T Q(a), T P(a), F Q(a)}

 

Отже, аналізована формула є логічним законом. Це означає, що дане міркування є правильним, бо між засновками і висновком наявне відношення логічного слідування.

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.