Яка із дефініцій поділу обсягу поняття є коректною?

А. Поділ – це логічна дія, яка розкриває обсяг поняття.

Б. Поділ – це логічна операція, в процесі якої здійснюють перехід від поняття з більшим обсягом, до поняття з меншим обсягом.

В. Поділ – логічна дія, в процесі якої здійснюють перехід від видового поняття до родового.

36. Видами поділу є:

А. Поділ за видозміною ознаки, поділ за наявністю ознаки.

Б. Поділ за видозміною ознаки, дихотомічний поділ, класифікація.

В. Поділ за видозміною ознаки, поділ через найближчий рід, поділ через групування предметів у класи.

37. Класифікація – це:

А. Систематизація однорідних понять.

Б. Групування предметів чи явищ у певні класи на підставі істотних або неістотних ознак.

В. Ієрархізація множин і підмножин у типи.

38. Класифікація буває:

А. Штучною і логічною.

Б. Науковою і ненауковою.

В. Природною і змістовною.

39. Дефініція – це логічна дія, що розкриває:

А. Обсяг поняття.

Б. Зміст поняття.

В. Зміст і обсяг поняття.

40. Структура дефініції містить:

А. Дефінієндум і родове поняття.

Б. Дефінієндум і дефінієнс.

В. Дефінієндум і видові поняття.

41. Явне визначення – це така дефініція, в якій:

А. Дефінієндум і дефінієнс перебувають у відношенні тотожності.

Б. Дефінієндум і дефінієнс перебувають у відношенні підпорядкування.

В. Дефінієндум і дефінієнс перебувають у відношенні перетину.

42. До явних дефініцій належать:

А. Визначення через рід та видову відмінність, генетичне визначення, номінальне визначення.

Б. Визначення через рід та видову відмінність, операційне визначення, контекстуальне.

В. Генетичне визначення, індуктивне визначення, операційне визначення.

43. До неявних дефініцій належать:

А. Індуктивне, операційне, контекстуальне, остенсивне, аксіоматичне.

Б. Аксіоматичне, аналітичне, синтетичне, конвенціальне, остенсивне.

В. Операційне, проблематичне, ситуативне, дескриптивне, контекстуальне.

44. До прийомів, подібних до дефініцій, належать:

А. Характеристика, опис, порівняння, розрізнення.

Б. Характеристика, порівняння, пояснення, метонімія.

В. Характеристика, розрізнення, порівняння, метафора.

45. Дескриптивне висловлення – це:

А. Висловлення, що описує дійсність.

Б. Висловлення, що описує дії людини.

В. Висловлення, що описує вчинки людини.

46. Дескриптивні висловлення бувають:

А. Прості та складні.

Б. Прості та впорядковані.

В. Прості та комбіновані.

47. Складні дескриптивні висловлення – це такі, які складаються з двох або більше простих, з’єднаних за допомоги логічних сполучників:

А. Кон’юнкції, диз’юнкції, імплікації, еквіваленції.

Б. Кон’юнкції, імплікації, еквіваленції.

В. Кон’юнкції, еквіваленції, диз’юнкції.

48. Прості висловлення (судження) складаються із:

А. Одного суб’єкта, одного предиката і зв’язки.

Б. Суб’єкта, об’єкта і сполучення.

В. Суб’єкта і предиката.

49. За змістом предиката прості судження (висловлення) поділяються на:

А. Атрибутивні, реляційні та екзистенційні.

Б. Атрибутивні, реляційні та категоричні.

В. Атрибутивні, відносні та абсолютні.

50. За якістю і кількістю категоричні судження поділяються на:

А. Загальноствердні, загальнозаперечні, частковоствердні, частковозаперечні.

Б. Загальноствердні, загальнозаперечні, частковозагальні, одиничнозагальні.

В. Загальновідомі, загальнозаперечні, одиничнозаперечні, одиничноствердні.

51. За логічною модальністю прості судження поділяються на судження:

А. Асерторичні та екзистенціальні.

Б. Аналітичні та синтетичні.

В. Аподиктичні та проблематичні.

52. Між порівнюваними судженнями за істинністю можливі такі відношення:

А. Рівнозначності, підпорядкування, контрадикторності.

Б. Контрарності, тотожності, х-несумісні, підпорядкування.

В. Рівносильності, логічного слідування, логічної несумісності, х-несумісності, логічного підпорядкування.

53. Основними законами логіки є:

А. Тотожності, суперечності, виключеного третього, комунікативності.

Б. Тотожності, суперечності, достатньої підстави, дистрибутивності.

В. Тотожності, суперечності, виключеного третього, достатньої підстави.

54. Умовивід – це:

А. Форма і спосіб репрезентації розсудкової діяльності розуму.

Б. Ансамбль впорядкованих суджень.

В. Форма міркування, в якій з одного або кількох суджень-засновків виводиться судження-висновок, що містить у своєму змісті нове знання.

55. В умовиводі думка рухається:

А. Від аналітичного до синтетичного, від парадигмального до невідомого, від відомого до можливого.

Б. Від загального до одиничного, від одиничного до часткового, від часткового до часткового.

В. Від загального до часткового, від часткового до загального, від часткового до часткового.

56. За логічною структурою умовивід як форма міркування містить:

А. Вихідні й вивідні висловлення.

Б. Головні й похідні висловлення.

В. Засновки і висновки.

57. За методом, що лежить в основі міркування, умовиводи поділяють на:

А. Необхідні та правдоподібні.

Б. Дедуктивні й правдоподібні.

В. Дедуктивні, індуктивні, за аналогією.

58. Прямі дедуктивні умовиводи – це такі міркування, в яких:

А. Висновок підтверджується засновками.

Б. Висновок залежить від засновків.

В. Істинний висновок безпосередньо випливає з істинних засновків.

59. Непрямі дедуктивні умовиводи – це такі умовиводи, в яких:

А. Висновок випливає із засновків з доконечністю.

Б. Висновок підтверджується за допомоги додаткових міркувань.

В. Висновок не випливає строго логічно із засновків, а лише повною мірою підтверджується засновками.

60. Схема суто умовного умовиводу має вигляд:

А. А ® В, В ® С

А ® В

Б. А ® В, А ® С

В ® С

В. А ® В, В ® С

А ® С

Поиск по сайту: