Міжнародний договір – основна правова форма регулювання міжнародних економічних відносин

Практичне регулювання конкретних економічних відносин здійснюється шляхом безпосередньої домовленості між самими державами – учасниками економічних відносин. Основною міжнародно-правовою формою регулювання сучасних міждержавних економічних відносин є двосторонні і багатобічні договори, що регламентують різні аспекти міждержавного співробітництва.

Дефініція: Міжнародним економічним договором називається угода між двома і більше державами та іншими суб’єктами міжнародного економічного права щодо встановлення, зміни чи припинення їхніх взаємних прав і обов’язків в галузі економічних відносин між ними.

Міжнародний економічний договір є різновидом міжнародного публічного договору. Розглянемо порядок і стадії укладення міжнародних економічних договорів. Укладення міжнародного економічного договору являє собою процес, що складається з ряду послідовних стадій, головні з яких - узгодження тексту договору і різних способів вираження згоди сторін на обов’язковість договору. У переважній більшості випадків органи держави, укладаючи міжнародні договори, діють через спеціально уповноважених на це осіб. Для цього їм видаються особливі документи, названі повноваженнями. Не мають потреби в повноваженнях глави держав, глави урядів і міністри закордонних справ. Крім повноважень особи, що ведуть переговори, одержують від своїх урядів інструкції, що визначають позицію делегації по обговорюваних питаннях. Першою обов’язковою стадією укладення міжнародного договору є вироблення його погодженого тексту. Основний метод підготовки погодженого тексту - переговори між договірними сторонами (двосторонні переговори спеціальних делегацій; міжнародні конференції; міжнародні організації (при підготовці багатобічних договорів). Важливим етапом на стадії узгодження тексту є його прийняття.

Наступна стадія - встановлення автентичності тексту договору. Після того, як погоджений текст договору прийнятий, стає необхідним якимось образом засвідчити, що даний текст є остаточним і не підлягає змінам з боку уповноважених. Ця процедура здійснюється або шляхом парафування, або включенням тексту договору в заключний акт конференції або в резолюцію міжнародної організації. Іноді використовується умовне підписання, коли підпис має потребу в наступному схваленні урядом або іншим компетентним органом.

Останньою стадією укладення договору є вираження згоди держав і інших суб’єктів міжнародного права на обов’язковість договору. Стаття 11 Віденської Конвенції установила наступні способи вираження згоди: підписання договору, ратифікація договору, його прийняття, затвердження, приєднання до нього.

Поиск по сайту: