Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Поняття та склад злочину.



Склад злочину — це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об 'єктивних і суб 'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. У кожному складі злочину виділяють його елементи. Ними є: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину, суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину. У своїй єдності ці об'єктивні і суб'єктивні ознаки й утворюють склад злочину.

Об'єкт злочину - це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об'єктивна сторона — зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину.

У злочинах з так званим матеріальним складом має бути встановлений причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і суспільне небезпечним наслідком, що настав.

 

66. Обставини, що виключають кримінальну відповідальність.

- Необхідна оборона

Однак поняття необхідної оборони передбачає, що. захищаючись, громадянин не повинен перевищувати меж необхідної оборони. Так, якщо громадянин, захищаючись від посягань підлітка, які полягають у вимаганні невеликої суми грошей. нанесе йому тяжкі тілесні ушкодження, то в такому випадку суд може визнати перевищення меж необхідної оборони з боку того. хто захищався, і притягти його до кримінальної відповідальності.

- Уявна оборона

Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

- Затримання особи, що вчинила злочин

- Крайня необхідність

- Фізичний або психічний примус

Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

- Виконання наказу або розпорядження

-Діяння, пов'язане з ризиком

Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

- Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

67. Обставини, які пом'якшують покарання за вчинення злочину:

1. з'явлення зі зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину

2. добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди

3. надання медичної чи іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину

4. вчинення злочину неповнолітнім

5. вчинення злочину жінкою у стані вагітності

6. вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин

7. вчинення злочину під впливом примусу, погрози або через матеріальну, службову чи іншу залежність

8. вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, яке було викликане неправомірними або аморальними діями з боку потерпілого

9. вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності

10. виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане із вчиненням злочину у випадках, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу.

 

68. Обставини, що пом’якшують адміністративну відповідальність.

Обставинами, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються

1. щире розкаяння винного;

2. запобігання винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитку чи усунення заподіяної шкоди;

3. здійснення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при стіканні важких особистих чи сімейних обставин;

4. здійснення правопорушення неповнолітнім;

5. здійснення правопорушення вагітною жінкою чи жінкою, що має дитину віком до одного року.

Обставиною, що пом’якшує адміністративну відповідальність, Кодекс називає також запобігання винним шкідливих наслідків правопорушення і добровільне відшкодування ним збитку чи усунення заподіяної шкоди.

69.Обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність.

 

До обставин, які обтяжують кримінальну відповідальність, відноситься скоєння злочину особою, яка раніше вже скоїла злочин, скоєння злочину групою, скоєння злочину з корисливих та з інших ницих мотивів, залучення неповнолітніх до скоєння злочину, скоєння злочину з особливою жорстокістю чи знущання над потерпілим, скоєння злочину з використанням умов суспільної біди, скоєння злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння та ще деякі інші.

 

 

70. Обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність.

 

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;

4) вчинення правопорушення групою осіб;

5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

6) вчинення правопорушення в стані сп’яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

 

71. Стадії вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину - певні етапи готування і здійснення навмисного злочину, що різняться характером дій на кожному етапі. Відомі три стадії вчинення злочину; готування до злочину; замах на злочин; закінчений злочин.
Готування до злочину - це підшукання чи пристосування засобів чи знарядь, чи інше умисне створення умов для вчинення злочину. Підшукання - це придбання, відшукування, виявлення різних засобів чи знарядь вчинення злочину. Пристосування - це дії, що змінюють форму, якості засобів чи знарядь злочину, їх ремонт і т. д.
Інше умисне створення умов - це пошук співучасників, розроблення плану, вивчення місця вчинення злочину та ін. Готування найчастіше відбувається у формі дії, але може виявитись і в бездіяльності. Скажімо, сторож крамниці не виходить на чергування, створюючи цим сприятливі умови своїм спільникам. Готування до злочину за загальним правилом підлягає кримінальній відповідальності.
Замах на злочин - це навмисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, але не доведена до кінця через обставини, що не залежали від волі винного. Наприклад, винний стріляє в потерпілого з метою вбивства, але не влучає. Замах на злочин майже завжди підлягає кримінальній відповідальності.
Закінчений злочин має місце тоді, коли наявні всі ознаки складу злочину, вказані в законі, і настав шкідливий результат.

 

72. Співучасть у вчиненні злочину.

Співучасть - це умисна спільна участь двох чи більше осіб у вчиненні злочину (ст. 19 КК України). Тобто:
1. Співучасть є тільки там, де у вчиненні злочину беруть участь хоча б дві особи.
2. Співучасть - це спільна діяльність.
3. Всі особи, які беруть участь у злочині, діють умисно.
Можливі такі форми об'єднань співучасників:
проста співучасть;
складна співучасть.
Проста співучасть буває тоді, коли всі співучасники є виконавцями злочину. Наприклад, дві особи напали на третю і грабують її. Складна співучасть буває тоді, коли співучасники виконують різні ролі; один організує злочин, інший виконує його і т. д. Скажімо, один організував крадіжку, інший безпосередньо бере майно зі складу, хтось перевозить його, ще хтось переховує.
За стійкістю навмисності розрізняють три форми співучасті:
1. Співучасть без попередньої домовленості, де діяльність одного співучасника поєднується з діяльністю інших у процесі вчинення злочину. Приміром, коли до злодія, який краде, приєднується особа, котра обіцяє придбати крадене.
2. Співучасть за попередньою домовленістю існує в елементарній формі та у формі організованої групи. У першому випадку має місце змова про вчинення одного злочину. Організована група - це стійке об'єднання, що здебільшого створюється для неодноразових злочинних дій, зокрема вимагань (рекет).
3. Злочинна організація - особливо стійка група осіб із розподілом ролей і функцій, з використанням спеціальних заходів конспірації, що ускладнює проблему їх викриття; наприклад, банда.
Залежно від функцій, покладених на співучасників злочину, розрізняють: виконавця, організатора, підмовника, підсобника. Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин.
Організатор - особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням.
Підмовник - це особа, яка схилила виконавців до вчинення злочину.
Підсобником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, а також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, сліди злочину або предмети, добуті злочинними діями.
На ступінь і характер участі кожного із співучасників у вчиненні злочину зважає суд, розглядаючи справу.

73. Кримінальне покарання є заходом державного примусу, що за­стосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Метою кримінального покарання є: кара за вчинений злочин; виправлення та перевиховання засуджених;запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Основними покараннями є:громадські роботи;виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослуж­бовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі. Додатковими покараннями є:позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; конфіскація майна. Як основні і як додаткові покарання можуть застосовуватися:штраф;

74.Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України. Зміст автономії Криму визначено у статтях 134—139 Конституції України, якими встановлено повноваження Автономної Республіки Крим, а також її відповідних органів. Основні державні ознаки Криму зводяться до такого: 1) Крим є державним утворенням — республікою; 2) він має свою Конституцію; 3) як регіональна діє система державних органів Автономної Республіки Крим на чолі з Верховною Радою і Радою міністрів; 4) державні органи Автономної Республіки Крим, насамперед Верховна Рада і Рада міністрів, видають у межах своїх повноважень відповідні правові акти, які складають регіональну систему правових актів Автономної Республіки Крим. Водночас Крим має конституційний статус автономної республіки, що в цілому дістає вияв у ряді суттєвих обмежень, які пов'язані саме з цим статусом. До цих обмежень належать такі: 1) межі повноважень Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України; 2) її Конституцію затверджує Верховна Рада України; 3) нормативно-правові акти найвищих органів державної влади Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України і приймаються відповідно до Конституції України та актів її найвищих органів державної влади (закони, акти Президента України і Кабінету Міністрів України) та на їх виконання; 4) повноваження та порядок формування і діяльності найвищих органів державної влади Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією і законами України, а також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції; 5) суди Автономної Республіки Крим належать до єдиної системи судів України; 6) Конституція України визначає ті питання, нормативне-правове регулювання яких має право здійснювати Автономна Республіка Крим; 7) Конституція України визначає питання, які належать до відання Автономної Республіки Крим. Автономна республіка Крим за конституційною природою є формою територіальної автономії. Суть територіальної автономії полягає у праві її територіального колективу і тих органів, які вони обирають, самостійно вирішувати питання, віднесені до відання автономії. В їх числі передусім такі:управління майном, що належить АРК, розроблення, затвердження та виконання бюджету АРК на основі єдиної податкової і бюджетної політики України; розроблення, затвердження та реалізація програм з питань соціально-економічного і культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля; визначення статусів місцевості яккурортів;охорона й використання пам’яток історії;призначення виборів депутатів Верховної Ради АРК; затверджує склад виборчої комісії АРК;проведення референдумів; ініціювання запровадження надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації;забезпечення прав і свобод громадян.

 

 

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.