Типологія періодичних видань для жінок: тематика та проблематика

Масове “народження” періодики для жінок в Україні припадає на 1990-ті рр. У цей час виходять журнали “Єва”, “Натали”, “Пассаж”, “Жінка”, “Жіночі секрети”, “Марианна”, “Кокетка”, “Панна”; газети “Порадниця”, “Петрівна”, “Даринка”, “Женская магия”, “Женский взгляд”, “Наша кухня”, “BEAUTYTIME: глянцевая газета для женщин”; деякі галузеві журнали “Модная лавка”, “Зеркало моды” та ін. Жіночі організації видають власні бюлетені, дайджести, вісники з питань політичних прав людини, незалежності, юридичного захисту жінок тощо. Серед них: “Бюлетень Ґендерного бюро”, вісник інформаційно-консультативного центру “Діалог різноманітностей”, дайджест Ресурсного центру ПРООН для журналістів з ґендерних питань “Жінка, чоловік та мас-медіа” тощо. Сьогодні інформаційний ринок України досить насичений і різноманітний. Кожен може вибрати будь-який журнал до смаку, враховуючи свої інтереси, симпатії, фінансову спроможність. Стає все важче вибрати те, що задовольняло б своєю оригінальністю, ненав’язливістю. Це спонукає видавців “змагатися” за свого читача, підвищуючи тим самим рівень видань та покращуючи його якісні характеристики. На думку дослідника М. Феребрус : “Класифікація журналів – складна, делікатна і невдячна справа, бо модифікація їхніх типів, причому як за змістом, так і за формою, не припиняється і часто виводить те чи інше видання за межі тієї чи іншої категорії” [20, с.11].

Однією із серйозних перешкод на шляху глибокого і всебічного вивчення журнальної преси і виявлення типології видань є відсутність універсальної методики, яка б дозволила виробити комплексний аналіз сучасного журнального масиву або окремих його сегментів на основі чітких критеріїв.

Cпробуємо класифікувати періодику для жінок, порівняти типологію української преси з європейською. У своєму дисертаційному дослідженні К. Ісаков акцентував увагу на типології німецької преси для жінок. Він зазначає: “Німецька класифікація журналів для жінок на відміну від української утилітарна, і головним критерієм розподілу видань є періодичність (тижневики, двотижневики, місячні видання)” [10,с.4]. Причому до цих груп дослідник відносить лише “класичні” журнали для жінок, або журнали “загального” характеру, в окремі ж групи виділені видання, присвячені домогосподарству, журнали мод (в українській класифікації ці часописи розглядаються як жіночі). Характеристика “класичні” – досить умовна, але, на думку К. Ісакова, необхідна. Вона введена з єдиною метою – диференціювати величезну кількість видань для жінок, що виходять у Німеччині, і розподілити їх за декількома групами.

При вивченні сегмента журнального ринку для жіночої аудиторії дослідники закордонної преси так само, як і вітчизняні, зіштовхуються з низкою проблем, які, на нашу думку, мають спільний характер. Наприклад, дослідник італійської преси І. Гофман відзначає: “Періодика для жінок Італії досліджена досить детально, але дані про кількість журналів, і зокрема – тижневиків, до яких належать і жіночі, багато в чому є неточними” [3,с.99]. Причина цього в наступному: укладачі статистичних таблиць, що публікуються головним чином для рекламодавців, відносять до журналів для жінок усі ті видання, в яких переважає жіноча читацька аудиторія. Схожа проблема виникає і на українському ринку засобів масової інформації. Н. Сидоренко наголошує: “Нині лишаються досить “розмитими” критерії визначення суто видань для жінок – це при тому, коли у назві чи підзаголовку відсутні вказівки на специфічне призначення” [18, с.54]. Сумнівів у визначенні аудиторії не викликають ні “Натали”, ні “Єва”, ні “Женский журнал”, а також ті газети й журнали, які визначають свій характер як “всеукраїнський журнал для ділових жінок” (“Бізнес- леді”), “газета для жінок та про жінок” (“Криворожанка”), “интимная газета для женщин” (“Інтим”) тощо. Але є багато видань, об’єктом зацікавлень яких є жінка нарівні з чоловіком і які характеризують себе як “масовий журнал для читання у родинному колі” (“Сім’я”), “журнал для батьків” (“Мама і я”). Враховуючи те, що спеціальні часописи та публіцистика для жінок у виданнях інших типів пов’язані між собою, вивчення типологічних особливостей преси вказаного сегмента ґрунтується в першу чергу на профільованих журналах і газетах. Редакція будь-якого видання, офіційного чи комерційного, час від часу висвітлює жіночу тематику.

Однак суспільно-політична преса не може детально висвітлювати ці проблеми: не вистачає ні місця, ні часу, ні бажання глибоко аналізувати процеси жіночого руху. Постійне дослідження проблем, регулярне формування суспільної думки навколо них, пошук оптимальних варіантів їхнього вирішення стали “приносити реальні плоди” лише зі створенням спеціальних видань. Ось чому в пресі для жінок зосередилися ті риси, що утворюють тип часопису для названої аудиторії.

Видавничий потік в Україні сьогодні цілком можна порівнювати із розвитком преси в Росії, яка за кількістю видань для жінок нас дещо випереджає.

Н. Сидоренко говорить: “Там видається велика кількість часописів: “Настя”, “Даша”, “Натали”, “Роксолана”, “Лиза” тощо. При цьому залишаються традиційні для радянських читачок видання – колишній журнал “Советская женщина” сьогодні має назву “Мир женщины”.

Сегмент ринку засобів масової інформації для жіночої аудиторії класифікується за різними критеріями. Незважаючи на деякі розбіжності при визначенні основних критеріїв розподілу на типологічні групи, можна говорити, що на сучасному етапі розвитку журнальної періодики на перший план виступають такі фактори, як читацька аудиторія, характер інформації, цільове призначення, тому що вони відбивають кон’юнктуру ринку [23, с.29].

Дослідниця Л. Шарончикова зазначає: “З огляду на величезну розмаїтість типів і велику кількість видань світ журнальної періодики описати і класифікувати складніше, ніж щоденні газети. Класифікація журналів – складна, делікатна і невдячна справа, бо модифікація їхніх типів, причому як за змістом, так і за формою, не припиняється і часто виводить те чи інше видання за межі тієї чи іншої категорії” [22, с.45].

Обравши декілька критеріїв типологічних ознак, спробуємо дати характеристику кожному окремо.

Сучасна жіноча преса України охоплює видання різноманітних напрямів: елітні (“Єва”, “Женский журнал”), масові популярні (“Ліза”, “Отдохни”), художні творчі (“Марианна”), ділові (“Бізнес-леді).

Варто окремо виділити перший критерій за Г. Літвіновою – тип видань за їх цілями, що знаходять своє вираження в тематичному змісті:

·видання соціального спрямування, які характеризуються великою кількістю та динамічністю соціальної інформації, де присутня політична позиція, але, як правило, в підтексті (“Українка”, “Берегиня”);

·проблемно-інформаційні видання, які дають читачеві ділову та іншу важливу інформацію (“Леди и бизнес”, “Бізнес Woman”);

·видання гуманітарно-пізнавального спрямування, розраховані на інтелектуальну жінку (“Женский журнал”, “Натали”);

·видання, що висвітлюють проблеми сім”ї (“Семья – Семь Я”);

·видання релігійного характеру (“Діти Марії”, “Живой поток”);

·видання медичної тематики, що стосуються, здебільшого, здоров’я жінок (“Грация”, “Здоров’я жінки”);

·видання, які популяризують техніку рукоділля, шиття, ведення домашнього господарства (“Приятного аппетита!”, “Burda”);

·журнали мод (“Зеркало моды”)[18, с. 23].

Проте, більшість жіночих видань за типом є змішаними.

Другий критерій виділяє С. Л-ва за яким можна розподілити жіночі видання це періодичність журналу. За періодичністю журнали поділяють на: 1) квартальні журнали (“Світ жінки”, “Українка в світі”), 2) місячники (“Наталі”, “Женский журнал”), 3) тижневники (“Ліза”, “Полина”). На думку Л. Триленко “тижневики – це, як правило, “тонкі” журнали. Вони невеликі за обсягом, здатні вразити різноманітністю тематики, щоб забезпечити собі певну групу читацької аудиторії. У виданнях цього типу більше уваги приділяється зовнішності жінки: публікуються поради стилістів, візажистів, перукарів тощо. На сторінках журналів подані статті про особисте життя зірок, їх фотографії, а також можна знайти умови різних конкурсів, клуб знайомств, гороскоп на тиждень, кросворди та інше. Місячники та квартальники більші за обсягом, ніж тижневики. Анонси публікацій розповідають про цікаві епізоди й історії з життя знаменитих людей, які переважно належать до світу культури та шоу-бізнесу. Журнали розповідають про новітні тенденції зі світу моди, краси [19, с.31].

Третій критерій є одним з головних, який стосується безпосередньо теми нашого дослідження – це інформація, яка висвітлюється в журналах для жінок, наприклад, 1) елітарні видання (“Натали”, “Женский журнал”, “Cosmopolitan” (версія для України), “Єва”).

Поняття “елітарний” є загальновизнаним у засобах масової інформації. У своїх публікаціях, наукових працях його використовують дослідники Н. Олійник, О. Пльонкіна, Р. Ямпольська [15, с.18]. Відмінність цієї групи видань від інших – висока якість поліграфії, велика кількість ілюстративного матеріалу, реклами тощо. К. Ісаков виділяє: 2. літературно-художні журнали (“Истории из жизни”). У них невисокий якісний поліграфічно-художній рівень оформлення, проте акцент робиться на зміст статей. У журналах публікуються так звані життєві історії, незвичайні ситуації, є публікації клубу знайомств, а також статті про особисте життя зірок естради, кіно, театру. 3. Преса громадських жіночих організацій (“Очима жінок”, “Жіночий світ”, “Любомира” та ін.). Часописи цього сегмента виносять на поверхню те, що зазвичай називають “жіночим порядком денним”, те коло проблем і питань, що не може виявити і назвати ніхто, крім самої жінки. Преса громадських жіночих організацій є продуктом роботи нових утворень: творчих і ділових союзів жінок, які шукають нових форм взаємодії й ефективної діяльності, щоб спільними зусиллями сприяти підвищенню соціального статусу жінки в Україні та створенню рівних (для жінок і чоловіків) умов для реалізації потенціалу особистості та досягненню дійсної рівності між ними. 4. Масові популярні видання (“Лиза”, “Лиза. GIRL”, “Oops”). На сторінках видань публікуються матеріали про моду, красу, стильне життя, розповіді про кумирів, знаменитих людей, подаються історії знайомств, кохання, гороскопи, конкурси, опитування та інше. 5. Спеціалізовані журнали (серія видань концерну “Бурда-України”: журнали мод, вишивки, в’язання, рукоділля, кулінарії). Серед них: “Лиза. Приятного аппетита”, “Burda moda”, “Anna”, “Burda Specials”, “Verena” та інші. 6. Видання для всієї родини (“Сім’я”, “Семейная газета” та ін.). Основне завдання цих видань – задовольнити потреби, пов'язані зі стосунками в родині, з домашнім побутом, вихованням дітей. 6) Журнали з медичних проблем, що приділяють багато уваги здоров'ю, гігієні, психології жінки, материнства (“Женское здоровье”, “Здоров'я жінки в Україні”, “Здоровье женщины” та інші) [13, с. 17].

Цільова аудиторія на яку спрямований той чи інший жіночий журнал – це четвертий критерій, за яким ми можемо розмежувати жіночу пресу. Щоб охарактеризувати аудиторію преси для жінок, необхідно визначити соціально-психологічні особливості, своєрідність жіночої психіки. З одного боку, жінки більш схильні до стресів, образ, більш чутливі до несправедливості та брехні, а з іншого – більш практичні, коректні в словесному оформленні своїх думок та ідей тощо. Жінкам властиве розвинене відчуття емпатії, співпереживання, душевності, поступливості, оптимістичний погляд на події. Журнали запропонованого сегмента спрямовані на різні традиційно сталі сімейні ролі жінки (дружини, матері, господарки), на поліпшення власного становища (жінки-феміністки)[6,с.4]. На нашу думку, сьогодні в Україні процес структурування суспільства незавершений, соціальні кола, групи перемішані, що створює труднощі при виділенні читацької аудиторії. Коли соціальна структура суспільства стабільна, задовольнити запити окремої читацької аудиторії простіше. Соціологи, психологи розробляють різні методики сегментації споживчого ринку, займаються пошуками основ для поділу читачів на групи за об’єктивними характеристиками (стать, вік, рід занять, матеріальне становище).

За аудиторним призначенням на ринку вітчизняної періодики дослідник Н. Сидоренко виділяє такі видання: 1) для підлітків (“Лиза. GIRL”, “Oops”, “Мадемуазель”); 2) для “сучасних” жінок (“Натали”, “Єва”, “Единственная”, “Женский журнал”); 3) для жінок похилого віку (“Бабушка”); 4) для бізнес-леді (“Леди и бизнес”, “Бізнес Woman”); 5) для жінок-матерів (“Мой ребёнок”, “Мама и я”).

Поняття “масова аудиторія” означає і стереотипи масової свідомості, і коло інтересів читачів, які належать до різних соціальних, професійних, вікових груп. Критерій вивчення мас не може бути вирішальним при визначенні ефективності, успішності журналу, оскільки все залежить від настанови на потенційну аудиторію: невеликий наклад допускає масову аудиторію та популярність викладу, а установка на масову аудиторію дозволяє зробити великий наклад. Інша група – це забезпечені жінки, які можуть придбати будь-яке видання, незважаючи на ціну. Оскільки сучасна еліта як соціальний прошарок у суспільній свідомості найчастіше сприймається через призму її матеріальних, а не духовних та інтелектуальних можливостей, то природно, що при аналізі її участі в комунікаційному процесі важливо враховувати, що ці потреби відіграють велику роль у формуванні читацьких інтересів цієї аудиторії. Видання для заможних прошарків жіночої аудиторії намагаються поєднати духовні та матеріальні інтереси своїх читачів. При аналізі участі еліти в комунікаційному процесі з’ясувалося, що елітарність є соціологічним типотвірним параметром аудиторії. Жінки з високим матеріальним достатком (або прагнучи до нього), реалізовуючи свої споживчі можливості в світі високої моди або індустрії краси, складають елітарний тип жіночої аудиторії, для якої призначені українські аналоги всесвітньо відомих видань про моду і стиль життя. Ця аудиторія інтернаціональна за своїми споживчими пристрастями. Вона найцікавіша транснаціональним корпораціям, рекламодавцям і вписується в контекст комерційних інтересів конкуруючих між собою зарубіжних видавництв. Ми погоджуємося з думкою теоретика Я. Засурського [9, с.5] в тому, що не всі жінки можуть дозволити собі придбати журнал. Маємо на увазі матеріальні можливості читачів. Аудиторія воліє не передплачувати, а купувати періодичне видання в кіоску, миттєво реагуючи на тематику того чи іншого номера часопису. Зважаючи на обмежену здатність купувати читачі обирають одне-два видання.

Наступним критерієм є призначення журналу. Цільове призначення видань розглянутого сегмента визначається сукупністю цілей і задач, що воно вирішує. Базою для формування цих цілей є характер аудиторії і відповідно характер потреб цієї аудиторії. Глянцеві видання для жінок можна побачити на полицях супермаркетів та газетних кіосків, це свідчить про їх великі наклади, а отже, й про популярність серед шанувальниць. Дослідник В. Демченко зазначає: “Світ “гламуру” (журнал для жінок, чоловіків, товсті журнали про моду тепер називають не зневажливо прозаїчним “глянець”, а поетичним “гламур”) виходить на терени великого мистецтва. І в Україні набагато активніше, ніж на Заході”[6, с.6].

Поряд із глянцевими виданнями для жінок виходить преса громадських організацій, або незалежна, як її називає Н.Олійник, основним завданням якої є надання на сторінках видань належного місця жіночим проблемам. “Сучасну пресу для жінок (становлення якої починається з 1990 р.), – зазначає дослідниця, – можна охарактеризувати як офіційні та незалежні видання, що виділяються з загальної маси періодичних видань об’єктом свого впливу – жіночою читацькою аудиторією”[13, с.24]. У пресі громадських жіночих організацій публікуються матеріали, що розвивають інтелектуальні здібності жіночої аудиторії. На сторінках часописів розповідається про роль жінки за козацької доби, гетьманщини “Мистецький світ Галини Мазепи”, “Роль жінок у суспільному житті України за козацької доби” та ін. Великого значення редакція журналів надає проблемам жінок сьогодення: “Нехай нас знову буде 52 мільйони”, “Жінка на порозі XXI століття. Ґендерна політика. Механізм впровадження в Україні”, “На порозі 2000-го: про що думає, чого прагне жінка. Думки вголос”. Преса цього сегменту є носієм інформації про життя, вона здатна служити юридичною, соціологічною самоосвітою жінок, формувати світогляд тощо. Серед таких видань можна назвати: “Діалог різноманітностей”, “Жіночий світ”, “Любомира”, “Очима жінок” тощо. Автор публікації “Від ідеологічної традиції до реальної політичної сили” Л. Триленко зазначає: “Поки що жінки “нового типу” залишаються “невидимками” в суспільстві. Однак це, очевидно, не є проблемою жінок. Це – проблема суспільства” [19, с.26] .

Проблематика в жіночих журналах головний аспект для вивчення та розуміння типології жіночих видань України. Виходячи з того, які питання підіймають журналісти у своїх виданнях, на які теми свторюються матеріали, що пропонується жінкам для читання сьогодні, є проблематикою кожного видання. Однією з основних функцій жіночих журналів – це формування певних образів жінки, наголосимо, що кожне видання формує свій певний образ жінки, на нашу думки, це один із складників проблематики на сторінках видань, адже якщо формується певний образ жінки, він так чи інашке буде грунтуватись на основних проблемах, які підіймають жіночі журнали. Спробуємо охарактеризувати образи жінок, відображені в сучасній пресі (класифікація запропонована дослідницею Ю. Гусєвою)[4, с.12]. Перший тип – дружина утриманка, яка може дозволити собі не працювати й не займатися домашнім господарством (звичайно, завдяки спроможності чоловіка). Таким чином, постає традиційна патріархальна картина: дії чоловіка змінюють світ, він суб'єкт дії, для якого потрібно вчасно оволодіти жінкою. Жінка, як завжди, залежна, обмежена, їй не потрібно бути розумною і творчою, цілком достатньо мати красиве волосся, фігуру і піклуватися про чоловіка. Другий тип – дружина-домогосподарка (куховарка, покоївка і гувернантка в одній особі). Сім'я для неї – життя. Вона повністю присвячує себе рідним. Третій тип – дружина-друг. Між роботою, пранням, приготуванням обіду і прибиранням вона обов’язково знайде час, щоб переконати чоловіка в його унікальності. Четвертий тип – дружина-жертва. Жінка свідомо зрікається своїх талантів, щоб чоловік у родинному колі міг утішитися домашнім затишком [4, с.24].

Отже, на думку Ю. Гусєвої [4, с.11], щасливою жінка стає лише тоді, коли все її життя спрямоване на “обслуговування чоловіка”. Таку позицію жінки, як правило, нав’язують засоби масової інформації. Життя та соціальні ролі українських жінок є дуже різними, набагато розмаїтішими, ніж запропоновані зразки. Однак засоби масової інформації зашорені матрицями і шаблонами і не готові подивитися на світ ширше, допомогти побачити жінку й чоловіка в розвитку їхньої культурної, соціальної, особистісної актуалізації.

У багатьох жіночих журналах мусьманського світу “Fashiony”, “Мусульманка”, засуджуються випадки фізичного й психічного насильства, що призводять до самогубства жінок. Для жінок України такі проблеми не характерні на шпальтах жіночих видань та неприйнятні через християнське світосприйняття, тому українська жіноча преса не виносить правові питання на перший план, а більше приділяє увагу темам, які характеризуються як суто жіночі: подолання стресів, моральна допомога, психологічна підтримка й консультація, материнство та дитинство, сімейні стосунки.

В українських жіночих виданнях нашого часу проблематика формується навколо таких основних тем, як: краса і мода, здоров’я, життєві історії, психологія, гроші, кар'єра, хоббі, життя зірок, гороскопи (журнаk “Наталі”, “Женский журнал”, “Единственная”, “Добрые советы”, “ELLE”, “Viva”, “Burda”, “Ліза”, “Полина”, “Joy” тощо). Г. Шаповалова [21, с.98] відзначає домінування розважальної інформації на сторінках жіночої преси, що є природним явищем з огляду на специфіку й функції таких видань.

Виходячи з позицій високої конкуренції не лише серед друкованих видань певного спрямування, але й серед усіх друкованих органів та засобів масової інформації загалом, більшість української періодики для жінок набуває, незалежно від її читацького призначення та тематичного спрямування, характеру розважальних, популярно-ужиткових часописів. Це, як свідчить практика, дає можливість видавцям завоювати якомога більшу кількість читачів та прихильників видань. Загалом українська преса для жінок займає чітку позицію серед інших друкованих медіа на видавничому ринку країни, маючи свої типологічні розгалуження, особливості подачі матеріалу, визначену читацьку аудиторію, специфіку спілкування з нею та особливості засобів впливу на читацьку аудиторію. Проте типологія цих видань не має чіткої тематичної градації, хоча й віддзеркалює широкі інтереси своїх читачів, охоплюючи аспекти як професійного, так і ужитково-розважального характерів. Значна частина видань для жінок перегукується між собою тематикою рубрик, видами розважальних елементів (кросвордів, тестів, анкет, гороскопів). Однак усе це дає читачеві можливість широкого вибору. Останнім часом на ринку засобів масової інформації в Україні з’явилися елітарні та масово-популярні видання для жінок.

На жаль, економічна нестабільність гальмує розвиток нових типів видань для жінок. З цієї причини, у жіночої преси слабо предствлені політичні, релігійні, феміністські напрямки. Дослідниця О. Школьна вважає, що з точки зору функціональної психології на сучасному етапі розвитку суспільства жінки у своїх вчинках можуть використовувати чотири базових інструменти: слабкість, силу, розум і сексуальність. Чоловіки можуть використовувати лише інструмент сили й розуму. Слабкість – соціально прийнятна можливість демонстрації фізіологічної або психологічної неспроможності виконати дію. Сила – соціально прийнятна можливість демонстрації фізіологічного або психологічного самоствердження і відповідно виживання. Розум – можливість використання психофізіологічного мисленнєвого апарату для ефективного самовиживання. Сексуальність, як інструмент жінки, пов’язаний не так із відсутністю такої риси і відповідно можливості використання її в чоловіка, як із природно сильнішим сексуальним потягом середньостатистичного чоловіка загалом до жінок, ніж середньостатистичної жінки загалом до чоловіків. Більшість успішних жінок використовують вищеназвані інструменти послідовно й рівноцінно. Мабуть, у цьому й полягає велике мистецтво - мистецтво бути жінкою [24].

Отже, жіноча преса має певні власні відміності та особливоті від інших вдів журналів, має декілька класифікацій за різномантіними критеріями та складниками. Преса для жінок є розгалуженою та різноманітною, що дає змогу аудиторії обирати на власний смак видання та отримати саме, ту інформацію, яка є потребуючою, цікавою та крисною для жіноцтва України.

РОЗДІЛ 2

Поиск по сайту: