Тема 11. Проза “розстріляного відродження”. Постать М.Хвильового у розвитку нової прози 20-х років.

1.Значення “Синіх етюдів” в українській літературі. Синтез стильових елементів у наративах М.Хвильового. “Арабески” – творчий концепт письменника. Своєрідність нефабульної прози. Роль автора (актора) та наратора, ігрові ситуації з читачем.

2.Інтертекстуальна основа новел “Життя”, “Шляхетне гніздо”, “Кіт в чоботях”. Висвітлення абсурду буття на прикладі образу “товариша Жучка”. Безперспективність людського існування у новелах “На глухім шляху”, “Синій листопад”. Послаблення фабули, посилення емоційно-експресивного дискурсу. Розпад амбівалентної особистості у новелі “Редактор Карк”, її архітектонічна та стилістична специфіка.

3.Апокаліптичні візії новели “Я (Романтика)”. Ключі її декодування. Сутність Я в аспекті фройдівської теорії. Інтертекстуальна основа образів. Абсурд революції. Порівняння новели з новелою “Мати”.

4.“Повість про санаторійну зону” – завбачення тоталітарного режиму, проблема зайвих людей. Сатиричне викриття радянського чиновництва у повісті “Іван Іванович”.

5.“Вальдшнепи” – драматична історія роману, публіцистичний дискурс, автоінтертектуальність (памфлет “Україна чи Малоросія”). Амбівалентність Дмитра Карамазова як характерна риса пост революційного покоління, втрата іманентних духовних цінностей. Роль Аглаї у романі. Зміщення образу автора та позиція наратора.

Література:

Агеєва В. Микола Хвильовий / Гроно нездоланих співців. – К., 1997.

Бернадська Н. Орнаменталізм прози М.Хвильового // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – 2000. – Вип. 8. – С. 7-10.

Безхутрий Ю.М. Хвильовий: проблеми інтерпретації. – Х.,2003.

Бондаренко Ю. Феноменальна та рутинна історія у прозі Миколи Хвильового: зони конфліктів і небезпек // Слово і час. – 2009. - №.2. – С. 74-81.

Васьків М. «Вальдшнепи» Миколи Хвильового к фрагмент завершеного роману. Проблеми інтерпретації й інтертекстуального прочитання // Слово і час. – 2009. - №. 5. – С. 24- 38.

Грабович Г. Символічна автобіографія у прозі Миколи Хвильового / Грабович Г. Тексти і маски. – К., 2005.

Донцов Д. Микола Хвильовий // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики. – К.,1994. – Кн.1.

Жигун С. Хвильовий «без політики»: Ігрове начало у творчості митця // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. - №.6. – С. 119-122.

Жулинський М. Талант, що прагнув зір // Хвильовий М. Твори: У 2 т. – К.,1991. – Т.1.

Історія української літератури: У 2 т. – К.,1988. – Т.2.

Кавун Л. “М’ятежні” романтики вітаїзму: проза ВАПЛІТЕ. – Черкаси,2006.

Ковалів Ю.Ренесанс української прози і драматургії 20-х років ХХ століття. – Черкаси, 2006.

Ковалів Ю. Полісемантика “Розстріляного відродження” з обірваною перспективою – К., 2008.

Нестелєєв М. Романтична візія суїцидальних мотивів у новелістиці Миколи Хвильового // Слово і час. – 2010. - №. 10. – С. 23-33.

Омельчук О. Ідеологема смерті в українських літературно-критичних дискурсах (Критика М.Хвильового, В.Блакитного, С.Єсеніна, В.Маяковського) // Слово і час. – 2008. - №.8. – С. 12-21.

Павличко С. Дискурс українського модернізму. - К.,1999.

Поиск по сайту: