Що повинно бути викладено в тексті статуту. До яких типів документів він належить.

Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов'язкових правил, що регулюють її індивідуальну діяльність, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання.

У статуті визначається: точне найменування та місцезнаходження підприємства, власник або засновник; основна місія й цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; повноваження трудового колективу та його виробничих органів; джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації та припинення існування.

У найменуванні треба відображати конкретну назву (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, колективне, державне, акціонерне товариство) тощо.

Надзвичайно важливим для майбутні підприємців є знання про майно підприємств, зокрема про джерела його формування. Майно підприємств становить його основні та оборотні фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємств.

Статут підприємства повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків; про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Ділова телефонна бесіда.

Правила скорочення у ділових документах.

У текстах документів не повинно бути різниці в напи­санні назв осіб, посад, закладів, географічних назв, тер­мінів тощо. Зовсім не бажані і спонтанні ско­рочення. Сьогодні постають стандартизованими такі різ­новиди скорочень:

- поштові дані (м., обл., р-н, ст., від. і т. ін.);

- найменування посад і звань (проф., член-корр., канд. техн. наук, зав., зам., в.о., пом. тощо);

-найменування документів (ДОСТ, техплан, ТЗ, спец- замовлення і т. ін.);

- слово рік (p., pp., 1996/97 звітному році);

У грошові одиниці (2000 грн.; 80 коп.; 4 тис., 6 млн.);

У текстові позначення (т. д., т. п., див., пор., напр., та . ін., е., ГЛ., С.Г.).

Усі скорочення слів і найменування в документах по­винні бути загальноприйнятими і зрозумілими. Слід па­м'ятати, що насиченість тексту скороченнями загалом зни­жує офіційний тон документа. Щоб не помилитися у ви­борі скорочень, слід користуватися «Словником скорочень української мови» (К., 1982). Окремі правила користуван­ня скорочень і складноскорочених слів:

Класифікація помилок. Загальна характеристика.

Композиційні та логічні помилки.

Синтетичні помилки.