Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Політичні вчення у Франції XVIII ст.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Категорія: Політологія (державний іспит)

Опубліковано: Середа, 25 червня 2008, 00:00

На шлях революційних перетворень Франція стала іначно пізніше, ніж

Голландія та Англія. – наприкінці XVIII ст Політичні вчення, які ідейно підготували ранні буржуазні революції, в умовах передреволюційної Франті набули значного поширення й розвитку, а пршіїїппи свободи іі рівності, проголошені і частково здійснені в Голландії та Англії, на французьком) фунті перетворилися в розгорнуті політичні вчення Гаме \ Франції найбільшого розмаху набуло Просвітниціво -- впливовий європейський загальнокультурний рух та поширення раціональною яіання. подолання релігійного мракобісся й нсвігллсгва мас. упровадження в оспі.іьне жнпя цінностей, що базуються на попа ч людської гідності ІІайвитлгніїїїими діячами французького Просвпннцгва були Вольтер. IU Монтсск'г. Ж.-Ж Рус-СО. Д Дідро. П Гольба.х. К Гсльвсцій Найбільш іавсршсні політичні вчення створили Ш. МонтсскЧ' і Ж -Ж Р\ссо Шарль-Луі Монтсск'є (І6Х<> I7SS) - . відомий філософ, історик і письменник Його філософські й політичні погляди викладено головним чином \ праці «Про д>х законів» (I74S) Автор доводив, що виникнення держави і права, багатоманітність законів іа установ г результатом дії об'єктивних чинників і шкономіриостсй. які складають «дух законів». До таких чинники) належать насамперед географічні клімат, величина території. рельєф місцевості, грунт тощо Так. епскотний к.нмаї сприяс встановленню деспотичного правління, холодний - породжує прагнення людей до свободи: у гірській місцевості живуть волелюбні народи, на великих рівнинах – схильні до підкорення чуткій волі тощо Мислитель вважав, що до утворення суспільства й держави люди жили «і природними законами, до яких належать рівнісгь. прагнення до миру, добування їжі. бажання жити спільно та ін Людина ча своєю природою не агресивна і властолюбна, а слабка й божка істота, що прагне до рівності іі миру і іншими. Слабкість людей штовхає їх до об'єднання в суспільство, в якому вони набувають сили, але втрачають рівність і мир. Війни спонукають людей до встановлення поштивних іаконів До таких законів належать міжнародне право (визначає відносини між народами) політичне право (визначає відносини між правителями і підданими) і цивільне право (регулює відносини між громадянами) Погреба людей, які живуть \ суспільстві. > спільних іаконах зумовлює необхідність утворення держави. Позитивні іаконн. вважав Ш Монтсск'є-. мають відповідати природі. (|юр\п правління, географічним чинникам, способу життя населення, його чисельності, звичаям тошо Вирішальний вплив на закони, на ного думку, справляють природа і форма державного правління. Характер форми правління Ш. МонтсскЧ визначає в залежності від кількості тих. хто здійснює владу За цією ознакою він виокремлює три форми правління республіку, монархію і деспотію За республіканського правління верховна влада перебуває в руках >сього народу (демократія) або його частини (аристократія) Монархія - це правління однієї особи, здійснюване на основі законів У деспотії все визначається волею та свавіллям однієї особи поіа всілякими «іконами і правилами Для характеристики кожної форми правління Ш Мошсск'є вводить поняття «принцип правління», під яким розуміє тс. що примушує держав) діяти, н пристрасті, які рухають нею У республіці, особливо в демократії, таким принципом є доброчесність. \ монархії - честь, в деспоти – страх Мислитель рнко іасуджував деспотію, протиставляв ііі республіку іі конституційну монархію як помірковане правління Особливу увагу ЦІ Монтсск'є приділяє проблемі співвідношення іакону і свободи. Суть політичної свободи, на ного думку, полягає в тому, щоб робити не те що хочеш, а тс. що дозволяють іаконн. Звідси його знаменитий вислів «Свобода є право робити все. що дозволено іаконами» Мислитель наголошував, що політична свобода можлива лише за поміркованих форм правління, а не в деспотії. Державою, в якііі найповніше здійснюється політична свобода, є монархія. Політичним ідеалом Ш Монтсск'є б\.іа англійська конституційна монархія ПІ. Монтсск'є наголошував, що й за поміркованого правління політична свобода може бути лише гам. де виключена можливість зловживання владою, ятя цього в державі необхідно ідійснити поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову Основна мета поділу влади полягає в тому, щоб уникнути юссрсджсния її в отніїх руках і їловживання нею Грсба. щоб різні влади могли взаємно стримувати одна одну Визначальною в системі поділу влади Ш. Монтсск'є вважав іаконоданчу Ідея подму державної влади є однією з головних не лише \ вченні UI МонтсскЧ. а іі у політичній науці в

цілому Якшо UJ. Монтсск'є був виразником інтересів буржуазії > її боротьбі проти феодалізм) й політичного абсолютизму, то його співвітчизник – видатний філософ і політичний мислитель Жан-Жак Руссо (1712–1778) захищав у цій боротьбі інтереси широких народних мас. Основна праця Ж.-Ж. Руссо. в якій викладеш його політичні погляди, має назву «Про суспільний договір, або Принципи політичного права» (1762) Поширені в тоіі час ідеї природного права і суспільного договору Ж-Ж. Руссо використав для Обгрунтування глибоко демократичного вчення Природний стан він на шків « іологим віком», в якому не було приватної власності, всі люди були вільними і рівними. У цьому стані був лише один вид нерівності – фізичний. і\ мовлений природними відмінностями людей. Але з появою приватної власності з'являються суспільна нерівність, поділ на багатих і бідних та боротьба між ними Введені в оману багатіями, люди поступилися свосю природною свободою, щоб набути свободу громадянську, і шляхом суспільного договору утворили державу й закони, яким мали підпорядковуватися всі Однак утворення держави, наголошував Ж.-Ж Руссо. привело не до появи іромадянськоі свободи, а до поглиблення суспільної нерівності Якщо спочатку виниклії майнова нерівність і право приватної власності, то встановлення державної влади доповнило економічну нерівність політичною Нарешті, виродження влади в деспотичну призводить до крайнього ступеня нерівності, коли всі рівні перед деспотом у своєму рабстві й бешрав'ї На думку Ж-Ж. Руссо. політичний устрій мас бути таким, щоб людина, об'єднуючись з іншими людьми в суспільство, не втрачала своїх природних прав і зберігала свободу. Обґрунтуванню цього твердження слугує ідея народного сувсрсніїсту. яка є центральною у його вченні. Основою всякої законно) влади, вважав Ж.-Ж Руссо. є згода людей, виявом якої виступає суспільний договір. Сутність цього договору полягає в тому, що кожна людина віддає себе під вище керівництво запільної волі й тим самим стає її учасником. Вся влада таким чином переходить до її верховного носія, суверена, яким є всі учасники договору, тобто народ Суверенітет, отже, належить народові У громадянському стані люди стають більш вільними іі рівними, бо якщо природна свобода обмежена силами кожної окремої людини, то громадянська свобода, яка виникла в результаті суспільного договору, обмежена загальною волею суверена Народний суверен, за Ж.-Ж Руссо. цс влада, яка здійснюється загальною волею більшості і є неподільною. Суверенітет не може бути переданий окремій особі, він завжди належить народу й не може бути обмежений ніякими законами. Цим самим Ж.-Ж. Руссо заперечував ідею поділу влади і представницьку форму її здійснення Він висував ідею прямого народоправства. Суверенна законодавча влада, на його думку, мас иійснюватися лише безпосередньо самим народом-суверсио.м. А виконавча влада створюється не на основі суспільного договору, а самим сувереном для виконання законів та підтримки політичної і громадянської свободи. Залежно від того, кому доручається виконавча влада – всім, декільком чи одному. Ж-Ж Руссо розрізняє три є|юрми правління: демократію, аристократію і монархію. Відмінності між ними, на його думку, не мають суттєвого значення, оскільки в усіх формах правління суверенітет і законодавча влада належать народу Наслідуючи Ш. Монтсск'є. Ж.-Ж. Руссо вважав, що форми правління залежать від величини території: демократія с найбільш придатною для малих держав, аристократія – для середніх, а монархія – для великих. Народ, за Ж-Ж. Руссо. не лише має право на опір тиранам, а й може змінити форму правління, навіть розірвати сам суспільний договір і знову повернути собі природну свободу. Ця та інші демократичні ідеї мислителя відіграли надзвичайно велику роль у процесі підготовки і здійснення Французької буржуазно) революції Ще більш радикально-дсмократичннми. спрямованими на захист інтересів простого народу, були політичні погляди представників французького утопічного соціалізму XVIII ст. – Жана Мсльє (1664–1729). ГабрІСЛЯ Бонно де Маблі (1709- 1785). Морсллі (роки життя невідомі) і Гракха Блітефа (1760-1797) У приватній власності вони вбачали джерело всіх соціальних бід. рішуче засуджували феодалізм, політичний абсолютизм і релігію розробляли проекти заснованого на спільній власності комуністичного суспільного > строю і закликали народ до боротьби, як засобу переходу до нього Характерно, що у представників цього етапу розвитку соціалістичних учень гак само, як і у іх попередників – Т. Мора і Т. Кампанслли. проекти комуністичного устрою передбачають тотальну регламентацію державою всіх сфер суспільного та особистого життя

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.