Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Сутність державного фінансового регулювання фінансів підприємств





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

Під державним регулюванням підприємницької діяльності слід розуміти реалізацію об'єктивності економічної необхідності координування, узгодження діяльності підприємницьких структур з метою досягнення загальної мети макроекономічного розвитку - задоволення суспільних потреб. Отже, досягнення цієї мети в значній мірі залежить від наявності системи управління, форми і методів державного регулювання підприємницької діяльності.

Побудова ринкової системи господарювання за своїм цільовим спрямуванням повинна забезпечувати умови для ефективної, суспільно-продуктивної підприємницької діяльності. Однак перехід до нового типу економічних відносин є неоднозначним і суперечливим, що вимагає зіставлення існуючої системи регулювання підприємництва в Україні з тенденціями її розвитку в сучасних ринкових економічних системах. На цій основі з'являється можливість прогнозування очікуваних змін у державному регулюванні підприємництва.

Питання регулювання підприємницької діяльності нерозривно пов'язані з питаннями формування сприятливих умов для її розвитку. Останнє пояснюється тим, що підприємництво виступає сектором економіки, найбільш вразливим щодо таких несприятливих факторів, як циклічні коливання, фінансові обмеження, інфляційний тиск, надмірні податки, невизначеність багатьох нововведень через конкуренцію великих державних структур або корпорації змішаного державно-приватного типу.

За цих умов державне регулювання підприємництва може поєднувати суто адміністративно-розпорядні, обмежувальні методи і стимуляційні, фінансово-економічні. При цьому доцільно врахувати перехідний період - проходження в змішаному, послідовно-паралельному порядку таких етапів:

1) етап трансформаційного спаду, який характеризується розгортанням кризових явищ, втратою традиційних важелів управління економікою, нерозвиненістю ринкової інфраструктури, недосконалістю конкуренції, переважанням монополістичних тенденцій і, нарешті, поступовою появою ознак ринку;

2) етап структурних зрушень, на якому відбувається створення конкурентно-ринкового середовища, визначаються пріоритетні сфери й галузі народного господарства, взаємодія яких із найбільш слабкими підрозділами економіки втягує останні у виробництво конкурентоспроможної продукції. На цьому етапі виникають об'єктивні передумови для формування державної політики підтримки й розвитку підприємництва на засадах селективного підбору напрямків їх діяльності, підпорядкування їхній господарській діяльності задоволенню соціальних потреб.

Ринкове перетворення економіки України здійснюється на фоні глибокої фінансової та економічної кризи. Перехід на нові умови господарювання не скоротило, а навпаки збільшило кількість низькорентабельних та збиткових підприємств. Низька ефективність підприємницької діяльності, великі структурні диспропорції та втрата з боку держави управління економікою призвели до загострення проблеми неплатежів у бюджет, фінансового занепаду ряду підприємств, їх банкрутству. Відсутність впливу на кризову ситуацію, довготривала неплатоспроможність тягнуть за собою припинення фінансово-господарської діяльності підприємств. Тому відновлення та посилення нормативного регулювання фінансів підприємств з метою уникнення їх банкрутства є на сьогодні актуальним завданням.

Проблеми пошуку ефективних механізмів державного регулювання фінансів підприємств діяльності актуалізуються у національних доповідях з досліджуваної проблематики, щорічних посланнях Президента України до Верховної Ради України, значній кількості аналітичних матеріалів органів державного управління та науково-дослідних установ, а також у працях вітчизняних науковців таких як Бойко М.Д., Дідківська Л.І., Головко Л.С., Добровольська В., Жарко Р.П., Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М., Бєлік Ю.В., Неживець О.М., Карлін М.І., Кошембар Л.О., Кравцова Т., Кравцова Т.М., Лазар В.Л., Ластовецький А., Онищенко В., Покатаєва О., Саваріна О., Селезень С.В., Бережний В. М., Старцев О.В., Старцева О.В. та ін. Проте наявні в економічній літературі публікації з досліджуваної проблематики, як правило, стосуються огляду та окреслення загальної проблематики розвитку підприємництва в Україні. Потребують більш детального вивчення та оцінки конкретні методи та засоби державного регулювання підприємницької діяльності, використання яких спроможне активізувати розвиток підприємництва в Україні та критично змінити основні параметри підприємницького середовища, передусім щодо посилення економічної безпеки бізнесу з урахуванням існуючої специфіки розвитку підприємництва в нашій державі.

Вказані вчені досить повно та обґрунтовано дослідили та з'ясували умови фінансової стабільності суб'єктів господарювання, визначили головні причини виникнення та шляхи подолання кризового стану на підприємствах. Проте на сьогодні ще залишаються невирішеними ряд проблем нормативного регулювання фінансів підприємств у ринкових умовах господарювання.

Проблема державного регулювання фінансів підприємств досить гостро стоїть на даному етапі економічного розвитку України. Необхідно визначити оптимальний ступінь державного втручання у підприємницьку діяльність з тим, щоб з одного боку забезпечити ефективне функціонування приватного сектора економіки та отримання ним високих прибутків, а з іншого - створити передумови для збалансованого росту економіки країні загалом та підвищення рівня добробуту громадян [22, с.47].

Державне регулювання - це контроль економічної та фінансової діяльності з боку держави, а також форма цілеспрямованої дії держави на функціонуючу економічну систему з метою підвищення рівня життя населення і забезпечення економічного зростання [23, с.28].

Важливо усвідомлювати, що для нормального функціонування підприємницького середовища мають бути забезпечені такі обов'язкові умови:

- стабільна національна кредитно-грошова система;

- пільгова система оподаткування, що сприяла б швидкому припливу фінансових коштів у сферу бізнесу;

- активно діюча система інфраструктурної підтримки підприємницької діяльності (комерційні банки, товарно-сировинні біржі, страхові компанії, науково-консультативні та навчальні центри загального розвитку підприємництва, менеджменту, маркетингу тощо);

- державна підтримка підприємництва в галузі фінансів і матеріально-технічного забезпечення (особливо під час започаткування та становлення);

- ефективний захист промислової та інтелектуальної власності;

- спрощена процедура регулювання підприємницької діяльності державними органами управління національним господарством;

- правова захищеність підприємництва;

- формування в суспільстві привабливого іміджу підприємництва, толерантного ставлення до його тимчасових невдач [11, с.57].

Ринкова економіка значно посилює роль фінансів підприємства в забезпеченні високої ефективності виробництва. В умовах жорсткої конкуренції і широкої фінансової незалежності суб'єктів господарювання будують свою діяльність на основних принципах комерційного розрахунку: саморегулюванні, самофінансуванні, самоокупності. Мета комерційного розрахунку - досягнення максимального прибутку з мінімальними витратами ресурсів і найменшим ризиком.

Система регулювання повинна враховувати дію об'єктивних економічних законів, в першу чергу - закону вартості, закону попиту і пропозиції, закону грошового обігу та ін., гарантувати свободу конкуренції і підприємництва. Але ця свобода повинна мати визначені межі щоб не виникав ринковий хаос і не створювались протиріччя між інтересами підприємств і інтересами суспільства, держави. Тому система регулювання повинна поширюватись на всі ланки фінансів підприємств. Мова йде, по-перше, про цілеспрямоване регулювання фінансових потоків підприємства для реалізації його зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин, по-друге, про регулювання процесів створення і використання грошових фондів для забезпечення господарської діяльності підприємства, розрахунків за зобов'язаннями та інших цілей.

Світовий досвід свідчить, що державне регулювання фінансової діяльності підприємств здійснюється в усіх країнах з розвинутою економікою. При цьому воно не обмежує широкої самостійності підприємств у виборі напрямків, форм та методів здійснення своєї фінансової діяльності. Але процеси регулювання фінансів підприємств значно відрізняються в окремих країнах. Вони залежать від таких факторів: рівень економічного розвитку країни і ступінь її інтегрованості в світову економічну систему; різноманітність фінансових відносин суб'єктів господарювання; рівень розвитку фінансового ринку; рівень розвитку податкової системи і системи страхування в країні; різноманітність фінансових інструментів, що використовуються в господарській практиці та ін.

В нормативному регулюванні фінансів підприємств головна роль належить державі. Але в умовах перерозподілу владних функцій в країні зростає роль місцевих органів влади, посилюється відповідальність та значення підпорядкованих їм фінансових ресурсів. Це означає, що дії місцевої влади по відношенню до фінансових ресурсів підпорядкованих їм підприємств все частіше можуть носити нормативний характер (запровадження нових місцевих податків і зборів, надання фінансових дозволів, пільг, дотацій і субсидій, стягнення штрафів і т. ін.).

В умовах ринку необхідно активізувати також і внутрішні фінансові відносини підприємств шляхом чіткої регламентації функцій, фінансових дій і процедур, характер яких все більше набуває нормативного значення. Багато з них вже знайшли своє відображення в установчих документах підприємств, зокрема в їх статутних фондах [6, с.92].

Державне регулювання відіграє важливу роль у функціонуванні господарського правопорядку в Україні, спрямованого на забезпечення фундаментальних суспільних благ: законність, право власності, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища тощо. Для цього необхідно врегулювати політику, що діє на всіх рівнях державного управління. Йдеться про організацію такого рівня регулювання економіки, який відповідав би якісно новим явищам, структурним зрушенням у народному господарстві України, розвитку його на шляху до цивілізованих ринкових відносин.

Оскільки фінансова діяльність держави, до певної міри, відноситься до сфери управління фінансами, то виділяють такий специфічний вид контролю як фінансовий контроль. Іншими словами фінансовий контроль, будучи складовою частиною контролю взагалі, володіє певною специфікою.

Фінансовий контроль - складова частина, або спеціальна галузь, здійснюваного в державі контролю. Наявність фінансового контролю об'єктивно обумовлено тим, що фінансам як економічної категорії притаманні не тільки розподільна, але і контрольна функції. Тому використання державою фінансів для вирішення своїх завдань обов'язково передбачає проведення з їх допомогою контролю за ходом виконання цих завдань. Фінансовий контроль здійснюється в установленому правовими нормами порядку всією системою органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі спеціальними контрольними органами за участю громадських організацій, трудових колективів і громадян.

Значення фінансового контролю виражається в тому, що при його проведенні перевіряються, по-перше, дотримання встановленого правопорядку в процесі фінансової діяльності державними і громадськими органами, підприємствами, установами, по-друге, економічна обґрунтованість і ефективність здійснюваних дій, відповідність їх завданням держави.

Фінансовий контроль - це контроль за законністю дій в галузі освіти та використання грошових коштів держави і суб'єктів місцевого самоврядування з метою ефективного соціально-економічного розвитку країни та окремих регіонів.

Сукупність правових норм, які визначають систему та компетенцію суб'єктів контролю, а також порядок проведення фінансових перевірок утворюють інститут фінансового контролю.

Відносини, що виникають в процесі використання фінансових ресурсів держави фінансовими не є. Однак дії сторін, пов'язані з витрачанням грошових коштів держави, складають об'єкт фінансового контролю.

Таким чином, фінансовий контроль - це контроль за законністю і доцільністю дій в галузі формування, розподілу і використання грошових фондів з метою забезпечення фінансової дисципліни.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.