Механізми державного регулювання підприємництва - це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.

До цієї системи входять правовий та фінансовий механізми, механізми стимулювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання держанні органи та фонди, які покликані займатися діяльністю суб'єктів підприємництва.

Державне регулювання здійснюється за допомогою системи норм та заходів, що регламентують поведінку суб'єктів підприємницької діяльності, використовуючи як адміністративні методи впливу (закони, укази, накази, постанови, інструкції, положення тощо), так і систему економічних методів та регуляторів (податки, ціни, банківські відсотки, пільги, санкції і т. ін.).

Основні функції державного регулювання підприємництва:

- підтримка пропорційності виробництва та споживання, антициклічне регулювання;

- підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні заходи;

- перерозподіл доходів та соціальний захист підприємців і споживачів.

До інструментів, або методів, державного регулювання підприємництва відносяться:

- податково-бюджетна система (фіскальна);

- цінове регулювання;

- кредитно-грошове регулювання;

- зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).

В залежності від часу проведення виділяють такі форми фінансового контролю:

a) попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій;

b) поточний, в процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.);

c) наступний, що проводиться після закінчення певних періодів, за підсумками місяця, кварталу, року.

Попередній фінансовий контроль проводиться до здійснення операцій за освітою, розподілу та використання фінансових ресурсів. Тому він має важливе значення для попередження порушень фінансової дисципліни. У цьому випадку перевіряються підлягають затвердженню і виконанню документи, які служать підставою для здійснення фінансової діяльності, - проекти бюджетів, фінансових планів і кошторисів, кредитні і касові заявки і т.п.

Поточний - фінансовий контроль, який здійснюється в рамках фінансової операції (у ході виконання фінансових зобов'язань перед державою, одержання і використання грошових коштів для адміністративно - господарських витрат, капітального будівництва і т.д.)

Наступний фінансовий контроль - це контроль, здійснюваний після здійснення фінансових операцій (після виконання доходної та видаткової частини бюджету; використання підприємством або установою грошових коштів, сплати податків тощо) У цьому випадку визначається стан фінансової дисципліни, виявляються її порушення, шляхи попередження і заходи щодо їх усунення.

Найбільш типовими предметами наступного фінансового контролю виступає наступне:

- Законність і якісність виконання органом управління фінансами своїх функцій;

- Точність та обсяги виконання фінансових планів;

- Повнота і своєчасність виконання фінансових зобов'язань, що випливають як з односторонніх установлень держави, так і з фінансових договорів;

- Дотримання правил грошового обігу, включаючи валютні операції;

- Законність і доцільність використання державних грошових коштів.

Завданням наступного фінансового контролю є виявлення фактів неякісного виконання своїх фінансових обов'язків і здійснення фінансових правопорушень.

1) Від форми - безпосередній і опосередкований.

Безпосередній - фінансовий контроль, здійснюваний безпосередньо на об'єкті контролю за допомогою проведення перевірки первинної бухгалтерської документації, інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Опосередкований - фінансовий контроль, здійснюваний поза об'єктом за допомогою проведення перевірки звітної документації.

2) Від співвідношення суб'єкта та об'єкта - зовнішній і внутрішній.

Зовнішній - фінансовий контроль, здійснюваний суб'єктом контролю щодо організаційно непідлеглою об'єкта. Зовнішній контроль здійснюється щодо організаційно непідлеглою об'єктів. Наприклад, Міністерство фінансів перевіряє підприємство, що знаходиться у веденні Міністерства промисловості.

Внутрішній - фінансовий контроль, який здійснюється в рамках однієї організаційної системи. Наприклад, міністерство перевіряє фінансові операції підпорядкованого йому підприємства.

3) В залежності від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють такі його види.

Державний фінансовий контроль проводять державні органи влади і управління. Весь державний контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавний контроль має надзвичайно велике значення, від його організації і дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку суспільного виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет та ін.

Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. В останні роки у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств, появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.

Громадський фінансовий контроль — здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації).

Методи фінансового контролю, як конкретні прийоми його проведення, поділяються на документальні (ревізії і перевірки) і натуральні (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний обмір, контрольний запуск сировини у виробництво тощо).

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Перевірка — це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Ревізії бувають:

- комплексні, що охоплюють всі сторони діяльності підприємства;

- часткові (охоплюють лише окремі сторони);

- тематичні (одночасно проводяться в однотипних установах по певному переліку питань);

- планові і позапланові;

- суцільні і вибіркові (в залежності від повноти залучення документів).

Зміст непрямих методів полягає у відстеженні операцій, пов'язаних з господарською діяльністю платників податків, за допомогою інформації, отриманої з джерел інших, ніж звіти, декларації, записи і регістри бухгалтерського обліку. Проводиться ретельний аналіз отриманої інформації з метою визначення доходу і відповідного розміру податкових зобов'язань. Джерелами інформації можуть бути дані, отриманні в установленому порядку від органів державної влади, в тому числі митних органів, органів внутрішніх справ, банківських установ; звітні документи платника податку, що перевіряється; результати попередніх перевірок; обстежень виробничих, складських, торгівельних та інших приміщень; відомості отримані від третіх осіб.

Найважливіше місце серед органів, які проводять загальнодержавний контроль, належить Державній податковій службі в Україні та Державній контрольно-ревізійній службі України. Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. В складі органів державної податкової служби створені спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями — податкова міліція.

Державна контрольно-ревізійна служба України діє при Міністерстві фінансів України і йому підпорядковується.

За ініціативою державної контрольно-ревізійної служби ревізія або перевірка підприємства, установи, організації може проводитись не частіше ніж один раз на рік. Але за дорученням правоохоронних органів ревізія чи перевірка може бути проведена в будь-який час. Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Контрольна діяльність Рахункової палати базується на принципах законності, плановості, об'єктивності, незалежності та гласності.

Палата здійснює експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за рухом загальнодержавних коштів; проводить ревізії і перевірки з фінансових питань в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національного банку України, Фонді державного майна, інших підпорядкованих Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форми власності; проводить експертизу проектів Державного бюджету України, проектів законів, міжнародних договорів тощо. З метою забезпечення стабільної роботи організацій, підприємств, відповідно до прийнятого курсу по до регулюванню підприємницької діяльності контролюючі органи повинні координувати терміни проведення перевірок.

РОЗДІЛ 2

Поиск по сайту: