Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ



 

Діяльність, пов’язана із забезпеченням динамічного соціально-економічного розвитку суспільства, потребує постійного вдосконалення управління цими процесами. Важливою функцією управління фінансами є фінансовий контроль, який, з одного боку, є методом фінансового механізму, а з іншого – організаційною формою управління фінансами. Зважаючи на це, фінансовий контроль перебуває у процесі постійного розвитку та вдосконалення, а його зміст і спрямованість змінюються залежно від рівня розвитку суспільства, а також завдань, які це суспільство ставить перед собою.

Проблеми фінансового контролю розглядалися у наукових працях багатьох українських учених юристів та економістів, серед яких: А. Берлач, Я. Буздуган, С. Буткевич, Л. Воронова, О. Пащенко, Л. Савченко, І. Стефанюк та ін., але, незважаючи на це, вони залишаються актуальними й нині.

На сьогоднішній день існує цілий ряд проблем, що стосуються державного фінансового контролю.

Аналізуючи ефективність фінансового контролю в Україні, можна виявити низку серйозних проблем становлення державного фінансового контролю. Найважливіша з них – методологічна проблема, пов’язана з недостатньою з’ясовністю природи внутрішнього та зовнішнього фінансового контролю. У нашій державі спостерігаються спроби штучного об’єднання внутрішнього і зовнішнього фінансового контролю, що пояснюється нерозумінням суті питання [29, с. 137-146].

Наступна проблема полягає в тому, що сьогодні державний фінансовий контроль не поширюється на доходи Державного та місцевих бюджетів. В Україні такі функції покладені на податкову службу. Важливою проблемою є також відсутність належного державного фінансового контролю за використанням державної та комунальної власності. Величезні фінансові потоки і кошти зовсім не контролюються. Ще одна вагома проблема – відсутність системи здійснення контролю за використанням державних коштів. Порушення чинного законодавства, нецільове витрачання коштів, марнотратство і навіть розкрадання стають, на жаль, нормою нашого життя [10, с. 76-79].

Для підвищення ролі фінансового контролю в Україні, вирішення основних проблем у державі, що пов’язані з цим питанням, необхідно реформувати систему фінансового контролю. Щодо заходів реформування, то можна виділити наступні: розроблення законодавчої бази, нормативно-правових актів, інструктивних і методичних документів, що підвищують ефективність державного фінансового контролю; створення й відпрацювання механізму координації роботи контрольних органів; вирішення питання поліпшення матеріально-технічного забезпечення контрольних органів; проведення заходів з удосконалення професійного рівня працівників контрольних органів; вивчення і впровадження в практику іноземного досвіду проведення державного фінансового контролю [29, с.137-146].

Напрями розвитку цілісної системи державного фінансового контролю в Україні: сприяння формуванню цілісності системи державного фінансового контролю шляхом прийняття Кодексу державного фінансового контролю України, який буде системо утворюючим нормативним актом щодо визначення суб’єктів державного фінансового контролю, їх класифікацією в залежності від компетенції стосовно об’єктів контролю; формування незалежності в першу чергу Контрольно-ревізійного управління України шляхом виведення його зі складу та підпорядкування Міністерства фінансів України, зробивши окремим відомством в системі центральних органів виконавчої влади, безпосередньо підпорядкованим главі виконавчої гілки влади країни; запровадження двох вищих органів державного фінансового контролю. здійснення структурування або угрупування суб'єктів державного фінансового контролю за ознаками компетенції стосовно об’єктів контролю на три групи: перша група – вищий державний фінансовий контроль, у складі – Головного контрольно-ревізійного управління України та Рахункової палати України; друга група – зовнішній державний фінансовий контроль, у складі – Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України; третя група – внутрішній державний фінансовий контроль, у складі всіх контрольно-ревізійних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, інших головних розпорядників бюджетних коштів, органів місцевого самоврядування. Обов’язковість взаємоконтролю між різними групами системи державного фінансового контролю, тобто суб'єкт контролю одної групи одночасно є й об'єктом контролю для іншої групи [21, с. 85-92].

Під час формування цілісної нормативно-правової бази державного фінансового контролю в Україні слід вирішити такі завдання:

- визначити понятійний апарат державного фінансового контролю;

- розробити методологію державного фінансового контролю (цілі, завдання, принципи тощо) та здійснювати цю діяльність на наукових засадах;

- визначити (сформувати) організаційну структуру всієї системи державного фінансового контролю; органи нормативно-правового регулювання державного фінансового контролю, їх права й обов'язки;

- суб'єкти права державного фінансового контролю; предмет, відносини регулювання, цілі й завдання системи нормативно-правових актів державного фінансового контролю;

- основні джерела права державного фінансового контролю (нормативно-правові акти) й рівні нормативно-правового регулювання; порядок побудови системи нормативно-правових актів державного фінансового контролю, її структуру (частини, розділи, підрозділи тощо, їх розташування в певній послідовності) та зміст;

- розробити порядок систематизації нормативно-правових актів державного фінансового контролю;

- узгодити основні напрями взаємодії правових актів державного фінансового контролю з актами інших підгалузей (сфер) фінансового права, а також з іншими галузями права.

Розглянувши стан фінансового контролю в Україні, можна дійти висновку про недооцінку ролі фінансового контролю в Україні для забезпечення фінансової дисципліни у державі. Такий стан призводить до значних фінансових порушень, які мають тенденцію до зростання протягом останніх років, що спричинено рядом проблем у цій галузі. Наявність значних обсягів фінансових порушень визначає потребу в підвищенні ролі фінансового контролю на сучасному етапі розвитку економіки. Вирішення цих проблем може бути досягнуте лише завдяки розробленій стратегії удосконалення, яка повинна відповідати вимогам сучасності та спиратися на прийняті у всьому світі норми.

Як засвідчує світовий досвід існує об'єктивна необхідність нормативного регулювання фінансів підприємств, що сприяє фінансовій стабільності та сталому розвитку суб'єктів ринку.

Для створення сприятливого бізнес-клімату необхідно забезпечити удосконалення нормативно-правової бази господарської діяльності, та приділити більшу увагу на вирішення таких проблемних питань, що стримують розвиток підприємництва:

- обмеженість доступу до фінансових ресурсів;

- недосконалість процедур у сфері ліцензування, дозвільної системи та державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

- обмеженість участі суб’єктів малого і середнього підприємництва у реалізації проектів державно-приватного партнерства;

- низький рівень поінформованості суб’єктів малого і середнього підприємництва про порядок та умови провадження господарської діяльності;

- недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів малого і середнього підприємництва тощо.

Необхідно акцентувати увагу на такі напрями:

- подальша дерегуляції господарської діяльності;

- розширення можливостей доступу суб’єктів малого і середнього підприємництва до отримання кредитних ресурсів;

- сприяння розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва;

- підтримка діяльності суб’єктів малого і середнього підприємництва, у тому числі експортної діяльності;

- розвиток соціальної відповідальності бізнесу, яка полягає в діяльності суб’єктів малого і середнього підприємництва, спрямованій на виконання на добровільних засадах зобов’язань перед суспільством;

- удосконалення системи професійної освіти, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів малого і середнього підприємництва;

- співпраця між державою, приватним сектором та громадськими об’єднаннями у сфері навчання підприємництву;

- удосконалення системи інформаційної підтримки;

- розширення можливостей участі суб’єктів малого і середнього підприємництва у реалізації проектів державно-приватного партнерства;

- підвищення ролі місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у підтримці розвитку малого і середнього підприємництва;

- формування фонду нежитлових приміщень та земельних ділянок для надання в оренду суб’єктам малого і середнього підприємництва на пільгових умовах;

- розвиток сільськогосподарського підприємництва та кооперації.

Подолання факторів, стримуючих розвиток підприємництва можливе шляхом реалізації нової державної стратегії розвитку бізнесу в Україні, зокрема в рамках Загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва на 2014-2024 роки, яка направлена на створення сприятливих умов діяльності МСП, підтримки та його розвитку на основі впровадження інноваційних технологій, інструментів кооперування суб’єктів малого, середнього та великого бізнесу.

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

Виконана робота дозволяє судити про багатоаспектність теми курсової роботи. Фінанси представляють собою досить складне суспільне явище. Вони охоплюють широку гаму обмінно-розподільних відносин, які відображаються в різноманітних грошових потоках. При єдиній сутності цих відносин у них виділяються окремі елементи, які мають свої характерні ознаки й особливості. Вивчення фінансів ґрунтується як на розумінні їх необхідності, сутності й ролі у суспільстві, так і на детальному засвоєнні конкретних форм фінансових відносин.

Фінансова політика відіграє важливу роль у розвитку продуктивних сил та раціональне їх розміщення по території країни. Вона сприяє забезпеченню фінансовими ресурсами цільових програм, зосередженню коштів на ключових напрямках розвитку економіки, стимулювання зростання ефективності виробництва; підвищенню зацікавленості всіх регіонів у розвитку господарства, використання місцевих сировинних ресурсів. Науково обґрунтована фінансова політика при правильній і успішній її реалізації приносить позитивні результати. Її значення полягає в тому, що вона може супроводжуватися підвищенням рівня добробуту народу.

Фінансове право є тим інструментом, за допомогою якого держава здійснює свою фінансову політику. Тому сфера фінансового права збігається зі сферою фінансової політики і навпаки.

Одним з найбільш важливих важелів фінансової політики і фінансового права є фінансовий контроль. Призначення фінансового контролю полягає у сприянні успішної реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх сферах і ланках народного господарства. Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції.

Взаємозв'язок фінансово-правових відносин та фінансової політики проявляється через управління фінансами держави, що має на увазі під собою процес впливу на фінансові, суміжні економічні та соціальні системи з метою їх вдосконалення та розвитку. При цьому використовуються прийоми і методи цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення необхідного результату.

Для контролю за виконанням законів України, постанов, прийнятих Верховною Радою України, виконанням Державного бюджету України, поквартальним розподілом доходів і видатків бюджету, в тому числі видатків з обслуговування внутрішнього й зовнішнього боргу України, витрачанням органами виконавчої влади бюджетних коштів, коштів цільових і позабюджетних фондів, у тому числі і за їх призначенням, виконанням рішень Верховної Ради України про надання Україною позик і економічної допомоги, передбачених у Державному бюджеті України, інвестиційної діяльності органів виконавчої влади, перевірки законності й ефективності використання фінансових ресурсів Державного бюджету України, здійснення різних експертно-аналітичних оцінок створена і діє протягом десяти років Рахункова палата.

Таким чином, державне регулювання діяльності суб'єктів підприємництва має бути продуманим і збалансованим. Співвідношення публічних і приватних інтересів при державному регулюванні підприємницької діяльності повинне виражатися в такому державному впливові, що надає можливість суб'єктам підприємництва ефективно розвиватися і при цьому забезпечує необхідні публічні потреби й інтереси.

Аналіз структури вітчизняного підприємництва, як по Україні в цілому, так і по її регіонам, показує, що протягом останніх років вона залишається незмінною і левову частку складають малі підприємства (94,3 %).

Основним джерелом інвестування для суб’єктів господарювання залишаються власні кошти (59,2 %), а бюджетні та кредитні механізми підтримки підприємництва не є дієвими. Отже, розвиток інвестиційної активності суб’єктів підприємства залежить від їх прибутковості.

Реалізація економічного потенціалу малих та середніх підприємств потребує: здійснення виваженої державної політики в сфері подальшої дерегуляції бізнес середовища; розширення можливостей доступу підприємців до фінансових ресурсів; розвитку інфраструктури підтримки МСП; удосконалення системи інформаційної підтримки; розширення можливостей участі суб’єктів МСП у реалізації проектів державно-приватного партнерства; підвищення ролі місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у підтримці розвитку бізнесу.

 

 

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.