Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Лабораторна робота № 3



Вміст целюлози та нецелюлозних домішок у бавовняному волокні.

Мета роботи: визначення різними хімічними методами вмісту целюлози і пектинових речовин в бавовні.

Матеріальне забезпечення:аналітичні ваги, набір хімічних реактивів, фарфорові чашки, витяжна та сушильна шафи, азбестові фільтри, водяна баня, бюретки, градуйований циліндр.

 

3.1Стислі теоретичні відомості

Важливим для оцінки якості бавовняного волокна є визначення його хімічного складу (табл. 3.1).

 

Таблиця 3.1

 

Хімічний склад бавовняного волокна, %

Речовини
целюлоза пектин азот і білкові речовини воскоподібні зола
90-97 0,2-0,9 0,3-1,0 0,1-0,2

 

Наведені дані свідчать про те, що основною хімічною складовою бавовняного волокна є целюлоза. Визначити вміст целюлози у цьому волокні можна різними способами. Всі їх можна розділити на дві групи. Перша базується на виділенні целюлози без супутніх речовин і на її кількісному визначенні методами вагового аналізу. Ваговий метод визначення вмісту целюлози здійснюється в декілька етапів: попередня обробка волокнистого матеріалу органічними розчинниками для видалення жирових речовин; хлорування і обробка сірчанокислим натрієм до повного видалення стійкого супутника – лігніну; визначення вмісту целюлози у відсотках до абсолютно сухої маси попередньо взятого волокна. Недоліком методів першої групи є наявність у целюлозі супутніх речовин, вміст яких коливається в залежності від способів застосування реагентів, які було використано для їх видалення.

До другої групи відносять метод, який базується на гідролізі целюлози до глюкози і її визначенні методами об’ємного аналізу (гідролітично-об’ємний метод). За цим методом досліджуване волокно спочатку звільняють від супутників целюлози лужними або кислотними розчинами. Потім шляхом гідролізу з розбавленою сірчаною кислотою досягають повного переходу целюлози в глюкозу, яка визначається за методом Вільштеттера – Шудля. Цей метод ґрунтується на тому, що глюкозу, одержану в результаті гідролізу, обробляють йодом у лужному середовищі:

 

 

Визначивши кількість целюлози, здійснюють перерахунок на целюлозу відповідно до співвідношення, наведеного у формулі 1.1.

 

Кцел.гл. 0,9, (3.1)

де Кцел – кількість целюлози;

Кгл – кількість глюкози;

0,9 – коефіцієнт, який отримують із співвідношення молекулярних мас елементарної ланки целюлози і глюкози:

Мс6н10о5/Мс6н12о6=162/180 0,9 (3.2)

 

Цей метод також має ряд недоліків, так як при м’яких умовах очищення целюлоза не звільняється від супутніх речовин, а в жорстких – відбуваються втрати самої целюлози.

Прискорений метод визначення вмісту целюлози полягає в тому, що у присутності піридину відбувається швидке розчинення целюлози під час гідролізу в глюкозу.

Пектинові речовини видалити із бавовняного волокна можна шляхом кипіння. Під час кипіння у воді відбувається неповне, а при кипінні у розчині щавлевого амонію повне видалення цих речовин.

Всі методи кількісного визначення пектинових речовин ґрунтуються на визначенні полігалактуронової кислоти, яку отримують із пектинової кислоти, попередньо видаленої тим або іншим способом із рослинних тканин. Широке застосування має метод безпосереднього визначення вмісту пектинових речовин шляхом видалення вуглекислого газу. Видалення вуглекислого газу із полігалактуронової кислоти та із целюлози ускладнює застосування цього методу. Досить часто застосовується безпосереднє визначення полігалактуронової кислоти ваговим методом у вигляді солі кальцію. Недоліком цього методу є його тривалість і трудомісткість.

Останнім часом все більшого поширення отримує об’ємно-аналітичний метод визначення пектинових речовин: пектинові речовини видаляються із рослинної тканини лимоннокислим амонієм і осаджуються у вигляді мідної солі полігалактуронової кислоти. Отримана мідна сіль розчиняється, після чого у розчині йодометричним шляхом визначають мідь. Отриману кількість міді перераховують на сіль кальцію полігалактуронової кислоти шляхом множення на емпірично встановлений коефіцієнт, який дорівнює 9,4.

Також відомі методи визначення пектинових речовин, які базуються на їх хімічних реакціях з 12%-ою соляною кислотою, що протікають під час кипіння і гідролізуються до пентоз, які в свою чергу перетворюються у фурфурол.

При цьому фурфурол визначається ваговим, об’ємним або колориметричним методами.

Об’ємний метод визначення пектинових речовин полягає в тому, що фурфурол визначається об’ємним шляхом під час дії на нього броміду і бромату у кислому середовищі:

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.