Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Океани і моря у берегів материка



 

Береги Північної Америки омивають води трьох океанів: Північного Льодовитого, Атлантичного і Тихого. Всі моря Північного Льодовитого океану, що омивають материк з півночі (море Бофорта, море Баффіна, Гренландське море), мають низькі температури води протягом всього року (+100С і нижче). Протоки і затоки між островами Канадського Арктичного архіпелагу більшу частину року забиті льодом. Навіть в літній час там лютують сніжні шторми і стоять густі тумани.

Найбільшою із цих заток є Гудзонова, яка, як і однойменна протока, отримала свою назву на честь їх першовідкривача Г. Гудзона, який у 1610 році досяг затоки. Значна величина затоки, а також те, що вона дуже глибоко вдається в суходіл, істотно впливають на формування клімату в тих частинах материка, які прилягають до затоки. Взимку повітряні маси над затокою мають найбільш низьку температуру, яка зареєстрована на цій широті для всього континенту. Температура поверхневих шарів води протягом 7-8 місяців не піднімається вище 00С, а в серпні дорівнює лише + 30С на півночі затоки і + 90С на півдні. Тому часто район Гудзонової затоки називають “американською коморою холоду”.

Затоки і бухти Атлантичного океану біля північно-східного узбережжя материка (Святого Лаврентія, Фанді, Мен, Делавер та ін.) майже цілком знаходяться в межах материкової відмілини і славляться високими припливами. В затоці Фанді припливи досягають максимальної на Землі висоти –18 м, у Гудзоновій протоці – 12 м, у Гудзоновій затоці – 4-5 м. Навколо Бермудських островів розміщується одне із найбільш загадкових морів земної кулі – Саргасове море, що отримало свою назву внаслідок величезних накопичень саргасових водоростей, що плавають на його поверхні. Довгий час ці води Атлантики з великою кількістю водоростей викликали забобонний страх у моряків, які вважали їх пасткою для суден.

У південно-східних берегів Північної Америки розміщуються два великих і глибоких (понад 5000 м глибиною) морських басейни – Мексиканська затока, яка за всіма ознаками є морем, але зберегла колись невдало отриману назву, і Карибське море. Разом їх називають Американським середземним морем. Мексиканська затока лежить між півостровами Флорида і Юкатан, островом Куба і материком і з’єднана з Атлантичним океаном Флоридською протокою. Карибське море відділене від океану ланцюгом Великих і Малих Антильських островів і з’єднане з Мексиканською затокою Юкатанською протокою. Глибина улоговини Карибського моря сягає 5000 м. Але найбільша глибина дорівнює 7680 м і знаходиться майже посередині жолоба Кайман, що простягнувся від Гондураської затоки до південного узбережжя острова Куба. Іноземні географи відносять до Американського середземного моря ще і Багамське море, що розміщується між південною частиною півострова Флорида, Багамськими островами і північними берегами островів Куба і Гаїті. З Карибським морем воно з’єднується Наветреною протокою, що розділяє острови Куба і Гаїті.

Висока температура води є, мабуть, найбільш характерною особливістю атлантичних вод біля південно-східних берегів Північної Америки на відміну від вод морів Атлантичного океану, що омивають материк з півночі і північного сходу. Американське середземне море називають “коморою тепла Атлантики”. Саме в цих морях зароджується найпотужніша тепла течія земної кулі – Гольфстрім. Гвіанська течія і одна із гілок Північної Пасатної течії проникають через Карибське море і Юкатанську протоку в Мексиканську затоку і викликають там значне підвищення рівня води порівняно з океаном. Надлишок води в басейні виливається крізь Флоридську протоку в Атлантичний океан і формує могутню течію Гольфстрім, яка йде вздовж східного узбережжя материка на північний схід. На широті Нью-Йорка, в районі Ньюфаундлендської банки, Гольфстрім відхиляється під дією обертання Землі на схід і уходить к берегам Європи під назвою Північноатлантична течія. При виході із Флоридської затоки ширина Гольфстріму сягає 75 км, глибина – 700 м, а швидкість сягає 6-10 км на годину. Середня річна температура води на поверхні течії +260С.

В районі острова Ньюфаундленд назустріч Гольфстріму з півночі рухається холодна Лабрадорська течія, яка відтісняє від берегів материка теплі води Гольфстріму. Холодні води Лабрадорської течії приносять з півночі айсберги, які зустрічаються приблизно до 430 пн. ш. і у сполученні з характерними для цієї частини океану туманами являють значну небезпеку для судноплавства. Саме тут у зіткненні з айсбергом загинув славнозвісний “Титаник”.

З іншого боку, сходження теплих і холодних вод сприяє розвитку мікроорганізмів і багатству риб, які харчуються цими мікроорганізмами. Особливо славиться в цьому відношенні Ньюфаундлендська банка.

Тихий океан, який омиває Північну Америку з заходу, не створює біля узбережжя материка великих морів, за виключенням Берингова моря, що розміщується між Євразійським і Північно-Американським континентами і відокремлений від океану Алеутськими островами. Смуга материкової відмілини неширока і майже скрізь на порівняно незначній відстані від материка в Тихому океані переважають великі океанічні глибини (3000-4000 м). Тому висота припливів на відкритому узбережжі не перевищує 1-2 м і лише в Каліфорнійській затоці, яка дуже глибоко вдається в суходіл, вона сягає 7-9 м.

Біля північно-західного узбережжя материка несе теплі води Аляскинська течія, що є подовженням Північно-Тихоокеанської теплої течії, яка в свою чергу є подовженням Куросіо – аналога Гольфстріму. Проте вона не настільки потужна, як Гольфстрім. Швидкість Аляскинської течії складає 1-2 км/год, а температура води в лютому + 2...+ 70С. Але цього достатньо для перешкоджання замерзанню прибережних вод Аляски.

Від 400 пн. ш. на південь, вздовж Берегових хребтів і узбережжя Каліфорнійського півострова, прямує могутній потік холодної Каліфорнійської течії. Це обумовлює нетипово низькі температури води (на поверхні океану до +120С) в субтропічних і тропічних широтах і дуже впливає на природні умови Тихоокеанського узбережжя Північної Америки в цих широтах.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.