Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Антильська острівна фізико-географічна країна



 

До складу Антильської острівної країни входять Багамські, Великі і Малі Антильські і острови Кайман. Разом їх іноді називають Вест-Індійськими, як їх колись назвав Христофор Колумб. Багамські острови складаються із багатьох островів, що мають переважно коралове походження і незначні розміри. Острови складені головним чином кораловими вапняками і мають низовинний характер рельєфу з висотами не більше 60 м.

До складу Великих Антильських островів входять доволі великі острови материкового походження Куба, Ямайка, Гаїті і Пуерто-Ріко. Рельєф найбільшого з них, Куби, переважно рівнинний

До складу Малих Антильських островів входять переважно невеликі острови вулканічного походження – Віргінські, Навітряні (Гваделупа, Мартініка, Домініка, Сент-Люсія, Сент-Вінсент, Антигуа та ін.), Підвітряні (Аруба, Кюрасао, Бонайре, Лос-Рокес, Орчиля та ін.) і ряд островів біля північного узбережжя Південної Америки (Барбадос, Трінідад, Тобаго та ін.). Рельєф Віргінських і Підвітряних островів рівнинний з висотами до 540 і 370 м відповідно. Рельєф Навітряних островів переважно гірський з висотами понад 1500 м і широким проявом сучасного вулканізму. На багатьох із них височіють конуси діючих вулканів: Суфрієр на острові Гваделупа, Мон-Пеле на острові Мартініка та ін. Клімат Малих Антильських островів тропічний морський з великою кількістю атмосферних опадів. Так, на острові Мартініка випадає 2050 мм за рік, а на острові Гваделупа – до 8000 мм на рік. Часто виникають руйнівні тропічні урагани. Рослинний покрив представлений тропічними вологими лісами на Віргінських і Навітряних островах і сухим рідколіссям на Підвітряних островах, що отримали свою назву у зв’язку із підвітряним положенням по відношенню до північно-східного пасату. Проте природна рослинність у значній мірі винищена і заміщена плантаціями цукрової тростини, тютюну, бавовни, кави, какао, цитрусових, бананів тощо.

Аналогічний розподіл опадів між навітряними і підвітряними схилами гір спостерігається і на Вест-Індійських островах. Так, на Багамських островах випадає 1100-1200 мм за рік, а Річна сума опадів на підвітряному, південному узбережжі острова Ямайка, у 8,5 разів менше, ніж на навітряних північних схилах.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

Обов’язкова.

1. Власова Т. В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): Ч. 1. Евразия, Северная Америка. – М.: Просвещение, 1986. – 416 с.

2. Гаврилюк В. С. Північна Америка. Фізико-географічна характеристика. – К.: Вища шк., 1971. – 144 с.

3. Игнатьев Г. М. Северная Америка. Физическая география. – М.: Просвещение, 1965. – 276 с.

4. Панасенко Б. Д. Фізична географія материків та океанів. Частина І. Світовий океан. Антарктида. Австралія. Океанія. Африка. Південна Америка. Північна Америка. – Вінниця, 2008. – 588 с.

5. Физическая география материков и океанов / Под общ. ред. А. М. Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988. – 592 с.

 

Додаткова.

1. Арсеев Г. Т. Водопады. – М.: Мысль, 1987.

2. Белосельская Г. А. Северная Америка: Физико-географическая характеристика. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1965. – 142 с.

3. Боли А. Северная Америка / Пер с англ. – М.: Государственное издательство географической литературы, 1948. – 547 с.

4. Борисов В.А., Белоусова Л.С., Винокуров А.А. Охраняемые природные территории мира: Национальные парки, заповедники, резерваты: Справочник. – М.: Агропромиздат, 1985. – 310 с.

5. Витвицкий Г. Н. Климаты Северной Америки. – М.: Географгиз, 1953.

6. Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира. – М.: Высш. шк., 1985. – 272 с.

7. Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография материков. – М.: Просвещение, 1979.

8. Гаврилюк В.С. Сравнительный анализ природных условий Северной Америки и Евразии. – К.: Вища шк., 1981. – 120 с.

9. Дорст Ж. Южная и Центральная Америка / Пер. с англ.. – М.: Прогресс, 1977. – 313 с.

10. Жаков С. И. Общие климатические закономерности Земли: Книга для учителя. – М., 1984. – 159 с.

11. Игнатьев Г. М. Гренландия. – М.: Географгиз, 1956. – 248 с.

12. Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира: Ландшафты. – М.: Мысль, 1989. – 504 с.

13. Кобышев Н. М., Кубанцев Б. С. География животных с основами зоологии. – М.: Просвещение, 1988. – 192 с.

14. Кукурудза С. І. Біогеографія: Підручник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006.

15. Курнишкова Т.В., Петров В.В. География растений с основами ботаники. – М.: Просвещение, 1987. – 207 с.

16. Лесненко В.К. Мир озер: Кн. для внекл. чтения учащихся. 8-10 кл. сред. шк. – М.: Просвещение, 1989. – 158 с.

17. Магидович И.П., Магидович В.И. Очерки по истории географических открытий. В 5-ти т. Т. 2. Великие географические открытия (конец XV – середина XVII в.). – М.: Просвещение, 1983. – 399 с.

18. Муранов О.П. Великі, могутні, живі …(Розповідь про найголовніші річки світу). – К.: Веселка, 1984. – 262 с.

19. Половина І.П., Затула В.І. Загальні географічні закономірності землі: Навчальний посібник. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002. – 157 с.

20. Сандерсон И. Северная Америка (из серии «Континенты, на которых мы живем») / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1979. – 302 с.

21. Словник-довідник з фізичної географії. 6–8 клас / С.В.Міхелі, В.Ю.Пестушко, Г.Д.Проценко та ін. За наук. ред. В.Г.Чирки. – Х.: Вид. група «Основа», 2004. – 144 с.

22. Страны и народы: Америка. Общий обзор. Северная Америка. – М.: Мысль, 1980.

23. Уайт Г. Водные ресурсы США: проблемы использования. – М.: Прогресс, 1973.

24. Щербань М.І. Клімати земної кулі: Посібник для вчителів. – К.: Рад. шк., 1986.

 

 


 


 

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.