ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО ЗА НАЩАДКІВ ДАНИЛА ЗАНЕПАД ДЕРЖАВИ
Після смерті Данила Галицького князівством пра-вили його нащадки: брат Данила Василько, Данилові сини Мстислав, Шварно і Лев, Васильків син Володимир. Вони намагалися продовжувати політику своїх батьків, розширювати і зміцнювати свою державу.
Лев (1264 – 1301) намагався знайти компроміс із монголами й брав участь у їхніх походах на Польщу. Спроба князя Лева захопити Литву призвела до розриву з Волинським князівством. У 1270-х рр. Лев переніс столицю держави уЛьвів, де вона перебувала до 1340 р.
— приєднав до своєї держави Закар-патську Русь і Люблінські землі;
— підтримував дипломатичні відноси-ни з Німецьким орденом, Угорщи-ною, Чехією, Польщею, Литвою;
— переніс столицю з Холму до Львова;
— зберігав васальну залежність від Золотої Орди
Волинь. Правління Володимира Васильковича (1271-1289 pp.)
— приділяв увагу будівництву міст, замків, церков;
— опікувався роз-витком культури
Після смерті Льва Даниловича одноосібним правителем Галичини і Волині став його син Юрій.
Син Лева князь Юрій І (1301 – 1308) знову об’єднав Галицьке й Волинське князівства. Держава Юрія І мала світовий престиж.
Правління Юрія І (1301-1308 pp.)
1) Прийняв титул «короля Русі»;
2) відмовився від завоювань, віддаючи перевагу ди-пломатії;
3) втратив Люблінські землі й частину Закарпаття;
4) переніс столицю до Володимира;
5) дістав згоду на заснування Галицької митрополії (1303 р.).
Після смерті Юрія співправителями князівства стали його сини Андрій і Лев II (1308~1323рр.). Вони продовжили роботу по створенню антиординського союзу, встановивши зв'язок із Тевтонським орденом та Польщею. Припускають, що вони загинули саме в боротьбі з ординцями.
Зі смертю князів Андрія та Льва припинилася ди-настія Романовичів. Князівство перейшло до чоловіка їхньої сестри Юрія II Болеслава, сина польського кня-зя Тройдена.
Правління Юрія II Тройденовича (1325-1340 pp.)
1) Намагався вийти з-під боярського впливу;
2) проводив мирну зовнішню політику;
3) сприяв переселенню німців і поляків на українські землі;
4) лояльно ставився до католицтва та його поширення в Україні.
Невдоволені бояри отруїли князя, і князівство перейшло до його литовського зятя Любарта. Таким чином Галицько-Волинське князівство опинилося у складі Великого князівства Литовського.
Культура Галицько-Волинського князівства
Галицько-Волинське князівство продовжувало культурно-освітні традиції Київської Русі.
Характерні риси культури Галицько- Волинського князівства:
1) освіту здобували в міських школах або в школах, що існували при церквах у сільській місцевості; про грамотність населення свідчать написи на по-бутових предметах;
2) літописання мало світський характер (Галицько-Волинський літопис, «Повість про засліплення Василька»);
3) розвиток церковної архітектури (Успенські собори у Володимирі та Галичі, церква Іоанна Златоуста у Холмі), будівництво міських оборонних споруд (Кременець, Данилів, Холм);
4) монументальний живопис (фрески), ікони (най-давніша — «Покров» — датується XIII ст.);