ЕКОНОМІКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

В економіці Київської Русі панувало натуральне господарство, при якому все необхідне виробляєься не для продажу на ринок, а для внутрішнього вжитку.

Основне заняття русичів – землеробство на основі 2-3-пільної системи. Для обробки землі використовували рало, соху, плуг. Вирощували жито, пшеницю, ячмінь, просо, овес; удоско-налювалося городництво (капуста, огірки, ріпа, морква, гарбузи, цибуля тощо), розвивалося садівництво (вишні, яблуні, груші, сливи).

На Правобережжі розводили переважно велику рогату худобу, на Лівобережжі — свиней. У сільсько-господарських роботах тягловою силою були пере-важно коні. Значну роль продовжували відіграва-ти промисли (мисливство, рибальство, бджільництво).

Допоміжними галузями господарства були: полювання, рибальство, бортництво (збирання дикого меду).

Внутрішня торгівля являла собою повсюдний обмін ремісничих виробів на сільськогосподарську продукцію.

Перші власні гроші на Русі – срібники, златники та гривні – з’являються у Х – ХІ ст.Гривня являла собою невеличкий злиток срібла.

Існувало близько 80 видів ремесел; найпоши-реніші — чорна металургія, залізоробне, гончар-не, ювелірне, ткацьке, деревообробне ремесла, XII-XIII ст. позначені розквітом склоробства.

Важливе місце займала торгівля: територією Русі проходили міжнародні торговельні шляхи — грецький, шовковий,залізний, соляний. У ХІІ-ХІІІст. активізується внутрішня торгівля між князівствами.

Найбільший торговий шлях, який проходив через руські землі – «із варяг у греки» – від скандинавів через Балтійське море по Дніпру в Чорне Море до греків (візантіців).

Також існував «східний торговий шлях» по р.Волга.

Земельна власність визначала соціальний статус особи.

Київський великий князь був головним земле-власником, йому підпорядковувалися удільні князі з дрібнішими землеволодіннями, далі йшли бояри, дружинники.

Форми феодального землеволодіння

Умовне — помістя, щонадавалося за службу. Помістями володіли дружинники

Безумовне — вотчина, яка передавалася у спадок. Вотчиною переважно володіли князівські роди.

Велику земельну власність мала церква, яка во-лоділа не тільки сільськогосподарськими угіддями, але й селами та містами.

Певна частина земель належала вільним се-лянським общинам. Селяни вважалися тільки ко-ристувачами землі, тому мали феодальні повин-ності:

— данина — сплата продуктами (медом, хутром, збіжжям); від часів правління княгині Ольги виплачувалася певною фіксованою нормою від кож-ного господарства (уроками);

— відробітки на полі землевласника;

— повоз — постачання коней і транспорту для потреб князя;

— участь у будівництві укріплень і міст.

Поиск по сайту: