Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

КЛЮЧОВІ СЛОВА” статті





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

За допомогою „Ключових слів”окремими „штрихами”,дуже стисло,віддзеркалюють інформаційний зміст „Резюме” (реферату) і, таким чином, привертають увагу Читача до основних положень наукової публікації (актуальності, мети, завдань, методів, висновків). Загальна кількість „Ключових слів” не повинна перевищувати п’яти, а одне „ключове слово” - складатися не більш ніж з трьох окремих слів. Тобто, „Ключеві слова”, загалом, містять не більше ніж п’ятнадцять окремих слів.

В якості „Ключових слів” треба використовувати терміни, визначення, слова, які вже були застосовані при формулюванні „Назви” статті і в „Резюме” та віддзеркалюють їх науково-практичну сутність.

Текстовий обсяг „Ключових слів” бажано, щоб не перевищував двох рядків, надрукованих на аркуші розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5).

 

ТЕХНОЛОГІЯ викладання змісту статті

Технологія викладання змісту статті базується на складанні і виконанні „Плану викладання змісту наукової публікації”.

Цей процедурний елемент процесу написання будь-якої наукової публікації не є її структурним розділом і виконує суто „технологічну” функцію. Ця функція стосується остаточного „плану” викладання наукових свідоцтв, безпосередньо, у тексті статті. Він може базуватися на (орієнтовному) науково-процедурному плані майбутньої статті).

Призначення цього „плану” полягає у самовизначенні Автором логічних кроків до вирішення (висвітлення) наукової проблеми, яка передбачається бути розглянутою у його науковій публікації. При цьому, бажано дотримуватися наступних рекомендацій: кожний пункт плану повинен містити „тематичні” слова, які передбачається застосувати при викладанні відповідного інформаційного матеріалу в тексті статті; серед цих слів обов’язково повинно бути хоча б одне відповідне „ключове” слово; зміст тексту пункту повинен узагальнювати відповідний інформаційний матеріал; кількість змістовних слів не повинна перевищувати 20-ти. Зміст плану може також відповідати переліку відповідних завдань - питань, на які повинна дати відповіді певна наукова робота. При написанні монографій, в разі пере формулювання пунктів остаточного плану згідно ключових тез сенсу окремих розділів публікації, він перетвориться у її структурний розділ - „Зміст”.

 

ВСТУП” статті

„Вступ” є обов’язковим структурним розділом наукової публікації. За його допомогою Автор пояснює Читачеві, в чому сенс існуючої актуальності, які причини її виникнення, в чому полягає наукова мета та завдання дослідження, чому обраний науковий підхід і методичне забезпечення є найбільш адекватним для вирішення існуючої (розглянутої) проблеми.

Саме зі „Вступу” починається змістовна частина будь-якої наукової публікації. Основне пізнавально - процедурне призначення цього структурного розділу статті полягає у формулюванні сенсу науково-суспільної актуальності, причин актуальності, наукової мети та завданнь дослідження, з огляду на існуючи літературні свідоцтва з проблематики статті.

Зміст „науково-суспільної Актуальності” пояснює необхідність проведення відповідного наукового дослідження (аналітичного, теоретичного, практичного) в межах обраної наукової теми і в формулюванні сенсу наукової проблеми, яку розглядає і успішно вирішує виконане Автором наукове дослідження. Бажано виділити конкретні причини актуальності, які будуть усунені завдяки виконанню відповідних наукових завдань з застосуванням відповідних методик.

„Актуальність”теми статті, що викладається у „Вступі”, містить свідоцтва про витокивиникнення і існування наукової проблеми і її змістовну сутність.В подальшому, виходячи з цих свідоцтв буде сформульована процедурна логічність мети дослідження, адекватність застосованих методичних прийомів, практична важливість результатів і цінність здобутих висновків. При цьому треба застосовувати звичні для потенційного Читача, мовні формулювання, як стосовно „актуальності”, так і, в подальшому, стосовно „мети”, „методики” та „висновків”, сформульованих на основі здобутих результатів. Для цього треба, обов’язково, використовувати тільки терміни, визначення, слова, і т. ін., які зрозумілі та\або використовуються професійними науковцями з тематики статті в їх наукових публікаціях. В разі гострої потреби введення в наукових обіг нових термінів та визначень треба, обов’язково, надати їм розширене пояснення, спираючись на існуючу термінологію, яка вже існує у відповідній науковій тематиці. Але, перед тим, все ж, треба спробувати (намагатися) задовольнитися вже існуючим термінологічним базисом.

Понятійний зміст „Актуальності” повинен переконливо продемонструвати Читачеві усі негативні (з точки зору Автора) існуючи наслідки не вирішення проблеми, що розглядається у статті і успішне вирішення якої представлено у відповідних „Висновках” цієї статті.

При формулюванні конкретних положень „Актуальності” треба використовувати терміни, визначення, слова, які вже були застосовані при формулюванні „Назви” статті, в „Резюме і в „Ключових словах”.

Текстовий обсяг „Актуальності” бажано, щоб містив не більш трьох речень (одне – її сенс, друге – існуючи негативні наслідки, третє – сенс підходу для їх усунення), кожне з яких, в свою чергу, складалося б не більш, ніж з 20 слів тексту на сторінці, надрукованої на аркуші розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5 (6-ть рядків тексту).

Причини актуальності”, представлені у „Вступі”, призначені для пояснення Читачеві на що треба зосередити увагу, щоб зрозуміти, в чому полягає і чому існує актуальна наукова проблема, що розглядається у статті. Зміст цих „причин...” є базовим інформаційним матеріалом для формулювання окремих завдань, методів їх вирішення, мети дослідження та висновків.

В кінцевому рахунку, „причини...” розкривають Читачеві фактичні умови виникнення та існування „актуальності” і логічно доводять адекватність сформульованих завдань, обраних методик, мети і сенсу майбутніх висновків.

Сформульовані „причини...” повинні логічно повністю обумовлювати існуючу „актуальність”. Їх кількість має відповідати к-ті наукових завдань, застосованих методичних прийомів їх вирішення і к-ті відповідних висновків. В разі однієї „причини”, - одному „головному висновку”, якщо ж причин декілька, то к-ті проміжних висновків. Крім того, кількість „причин...” може бути пов’язана з к-тю окремих методик, що будуть застосовані для їх усунення шляхом виконання відповідних завдань.

Усунення „Причин...” логічно свідчить про досягнення мети дослідження і зникнення „актуальності”, що була сформульована у „Вступі”.

При формулюванні „Причин...” треба використовувати терміни, визначення, слова, які вже були використані при формулюванні „Актуальності” і передбачається застосувати при формулюванні завдань, методик, мети, а також головного і проміжних висновків.

Бажано, щоб текстовий обсяг однієї „Причини...” містив не більш одного речення, яке складається не більш, як з 20 слів тексту сторінки, надрукованої на аркушах розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5 (2-а рядки тексту). Для кількох причин треба використати відповідну к-ть речень.

„наукова Мета”дослідження, якому присвячена стаття, призначена для пояснення Читачеві, на що, виходячи з логіки вирішення актуальної проблеми, треба спрямувати дослідницькі зусилля Науковця, щоб усунути існуючу актуальність. В кінцевому рахунку, „мета” повинна вміщувати в собі сенс „причин актуальності” і виглядати (бути сформульованою), як головний висновок у формі „вказівки” („для того щоб...треба .....”).

„Мета” може бути тільки ОДНА (якщо їх кілька, то це означає, що Науковець не чітко усвідомлює, чим повинно закінчитися його дослідження). Тобто, він не чітко уявляє собі в чому полягає наукова проблема, що вирішується у дослідженні, отже і не знає „тематичного” змісту (формулювання) головного висновку.

Але досягнення мети, як правило, потребує виконання певної кількості проміжних наукових Завдань (задач) для вирішення відповідних кількох наукових питань з усунення конкретних причин актуальності (але мінімум – одного). Факт виконання окремого „Завдання” свідчить про здійснення відповідного науково – пізнавального етапу з досягнення мети, шляхом усунення відповідної причини актуальності. Кількість „Завдань” повинна відповідати к-ті причин актуальності. В в разі одного „Завдання”, його виконання повинне свідчити про досягнення наукової „Мети” дослідження.

Текстовий обсяг одного „Завдання” бажано, щоб містив не більш одного речення, яке складається не більш, ніж з 20. слів тексту на сторінці статті, надрукованої на аркушах розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5 (2-а рядки тексту).. Для кількох „Завдань” треба використати відповідну к-ть речень.

Досягнення „наукової Мета” повинно задовольнити потреби „актуальності” шляхом виконання усіх передбачених „завдань” і усунення, таким чином, всіх причин її виникнення. Тобто, зникнення цих причин свідчить про досягнення мети, в зв’язку з чим актуальність втрачає свій практичний сенс.

При формулюванні наукових ”Мети” і „Завдань” треба використовувати терміни, визначення, слова, які вже були застосовані при формулюванні „Причин актуальності”, передбачається застосувати в „Обговоренні результатів” і при формулюванні „головного” та „проміжних” висновків дослідження, що розглядається у статті.

Текстовий обсяг „Мети” бажано, щоб містив не більш одного речення, яке складається не більш, ніж з 20. слів тексту сторінки, надрукованої на аркушах розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5 (2-а рядки тексту).

У „Вступі” також подається стислий цілеспрямований „бібліографічний огляд” інформаційного змісту тематичної літератури, присвяченої проблематиці, що розглядається у статті. Конкретне інформаційне його наповнення стосується основних змістовних характеристик статті, в межах обраної „проблематики”, з посиланнями на відповідні першоджерела. В цій неофіційній частині „Вступу” викладаються існуючі наукові свідоцтва з тематики статті, на основі яких формулюється сенс „актуальності”, „причин” її виникнення, „мети” і наукових „завдань” дослідження та загальних методичних „підходів”.

Цей „огляд” повинен підтвердити, за допомогою існуючих „наукових свідоцтв”, правомірність сформульованих актуальності, причин її існування, мети, завдань, та логічно призводити до обраних Автором наукових підходів і застосованих експериментальних методів. Бажано використовувати свідоцтва за останні роки і обов’язково згадати, „тезисно”, якомога більше, в межах дозволеного текстового обсягу, відомих сучасних науковців, що працюють з проблематикою статті і розділяють наукові погляди та підходи Автора. Стосовно тих „корифеїв”, хто не підтримують думки Автора, то обговорення їх точки зору слід залишити для розділу статті „Обговорення результатів дослідження”.

Конкретні цитати слід наводити тільки у тому випадку, коли є потреба заручитися віртуальною підтримкою визнаних наукових авторитетів стосовно окремих неординарних, тверджень Автора і т. ін., що виходять з аналізу наведених у статті тематичних свідоцтв.

В цілому, цей „огляд” повинен узагальнювати перероблений літературний матеріал по науковим напрямкам або\та по підходам, або\та по методичному забезпеченню тощо (в залежності від актуальності, мети та завдань), використовуючи посилання (згідно вимогам Редакції) на відповідних авторів у вигляді чи їх прізвищ з роком видання першоджерела, чи його порядкового номеру у „Списку літератури” (сама назва джерела приводиться у „Списку літератури” згідно певним правилам його оформлення). Це узагальнення, перш за все, повинно підкреслити правомірність застосованих Автором наукових підходів (бажано, їх збіг з відомими „корифеями”) до вирішення актуальних наукових питань, що розглядаються у статті. Воно має характеризувати особисту впевненість Автора – Науковця, в їх необхідності для досягнення наукової „мети” роботи. За допомогою цієї „впевненості” Автор логічно доводить, чому, на його погляд, саме обраний науковий підхід має найбільшу рацію для вирішення певних наукових питань стосовно обраної тематики публікації.

Форма посилання на літературне джерело (номер джерела чи прізвище авторів і т. ін.) робиться безпосередньо у тексті згідно вимогам Редакції журналу, де передбачається видати статтю, і є однаковим для усіх її структурних розділів.

Конкретні положення змісту „Бібліографічного огляду повинні містити „тезисні” відповіді на раніше сформульовані питання „технологічного” плану написання статті. Ці питання стосуються викладання змістовних характеристик „Вступу” і, на думку Автора, є важливими для розкриття науково-практичної проблематики його дослідження. Крім того, в цьому „огляді” можуть наводитися основні умови виникнення та існування розглянутої проблеми, шляхи її вирішення, загальна характеристика способів її усунення і позитивні наслідки їх застосування.

Інформаційний матеріал такого „огляду” мусить логічно призвести до необхідності здобуття певних результатів, які вже є в розпорядженні Автора, і свідчити про адекватність обраних наукового підходу, мети, завдань і експериментальних методик.

Текстовий обсяг цього „огляду”, бажано, щоб не перевищував 20% тексту сторінки, надрукованої на аркушах розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5).

Викладання змісту „Вступу” має бути логічним, послідовним та чітко спрямованим на доведення Читачеві правомірності „актуальності”, „наукової мети”, „завдань дослідження” та обраних „методичних підходів” до вирішення наукової проблеми, що розглядається у статті.

При формулюванні положень „Вступу” треба використовувати терміни, визначення, слова, які вже були застосовані при формулюванні „Назви”,„Резюме і „Ключових слів”.

Загальний текстовий обсяг „Вступу” повинен бути якомога меншим і, бажано, не перевищувати 40% обсягу однієї сторінки статті, надрукованої на аркушах розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5).

Звичайний „Вступ”, бажано, щоб займав не більше, 6% загального обсягустатті (в 7-м сторінок), надрукованої на аркушах розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5, виходячи з середнього обсягу звичайної статті у сім сторінок, надрукованої згідно цим умовам.

 

МЕТОДИКА дослідження” у статті

Наступним структурним розділом статті є „Методика дослідження”. За його допомогою Читачеві надаються вичерпні свідоцтва про „технічне” забезпечення і конкретні процедури експерименту зі здобуття та обробки результатів проміжних етапів дослідження.

Саме ці експериментальні процедури складають практичний зміст „Методики”, як розділу статті, і призначені для пояснення Читачеві, завдяки яким окремим методикам і конкретним методам здобувалися первинні данні, яке апаратурне обладнання застосовувалося, які методики і методи обробки даних використовувалися, тощо були успішно виконані наукові завдання дослідження і здобуті відповідні проміжні і кінцеві результати.

У „Методиці” також подається стисла характеристика обраних методичних прийомів (методів), про які, в загальному вигляді, вже згадувалося у „Вступі” з посиланням на відповідні першоджерела. Завдяки цьому Автор пояснює Читачеві переваги застосованого методичного забезпечення для виконання сформульованих наукових завдань і мети дослідження. Ці методичні характеристики віддзеркалюють існуючи „наукові свідоцтва” стосовно адекватності застосованих прийомів здобуття та обробки експериментальних даних. Бажано представити свідоцтва за останні роки і обов’язково згадати якомога більше (в межах дозволеного обсягу статті) відомих науковців, що застосовували відповідні методики, методи, апаратуру, математико-статистичні методи обробки, тощо.

При викладанні методичних особливостей здобуття та обробки експериментальних даних, бажано, в першу чергу, згадувати авторитетних, широко відомих вчених, які використовували в своїх дослідження ті ж або схожі методичні прийоми проведення експерименту і обробки його результатів.

За допомогою „Методики” Автор пояснює Читачеві, чому обрані ним методичні підходи для одержання даних експерименту однозначно забезпечать виконання проміжних „завдань”, досягнення „мети” і усунення „причин актуальності” і її самої, як наукової проблеми.

В „Методиці” Автор наводить Читачеві певні методичні прийоми, завдяки яким були одержані вірогідні результати з досягнення мети дослідження. Таким чином Автор формує у Читача (в першу чергу у Рецензента статті) певний рівень довіри до наукового матеріалу, що буде викладений у „Результатах дослідження”, отже і до наукової компетенції Автора з відповідної тематики.

Висвітлюючи певні методичні прийоми бажано посилатися на інших дослідників, які їх успішно використовували у своїх роботах раніше, в першу чергу, на більш новітні та авторитетні з них. Крім того, надані свідоцтва знайомлять Читача з існуючим методичним забезпеченням досліджень для вирішення схожих наукових проблем певного наукового напрямку, що свідчить про науковий професіоналізм Автора.

У „Методиці” можна виділити два напрямки методичних процедур (з відповідним апаратурним забезпеченням): один - це пов’язаний зі здобуттям експериментальних даних і другий – з їх обробкою („статистичною”, „математичною”, „логічною”). Бажано спочатку привести свідоцтва, що стосуються проведення, безпосередньо, експерименту (кількох експериментів, дослідів), а вже потім відповідні способи статистичної, математично, логічної обробки здобутих „первинних” даних (тобто даних, що зареєстровані в наслідок застосування певних методичних прийомів, наприклад, частоти серцевих скорочень, результатів анкетування, тощо).

Перший напрямок стосується проведення конкретних експериментів (дослідів) з практичного виконання завдань і здобуття відповідних результатів, що будуть сформульовані у вигляді головного та\або проміжних висновків.

За допомогою текстового розкриття цих експериментальних процедур Автор концентрує увагу Читача на адекватності і правомірності здобутих даних експерименту і заздалегідь переконує його у правомірності зроблених висновків. Крім того, таким чином Автор надає можливість іншим науковцям повторити експеримент для перевірки вірогідності здобутих результатів.

Опис процедур обробки даних експерименту складає другий напрямок методичного забезпечення, викладеного у „Методиці”, і включає в себе, як правило, „статистичну” обробку „первинних” даних експерименту і „математичну” обробку тільки їх вірогідних значень для одержання „вторинних” даних. Спеціальна „логічна” обробка (з застосуванням законів логіки доведення, математичної логіки тощо) застосовується при теоретичному аналізі вже існуючих (наведених у науковій літературі результатів) і побудові гіпотези або теорії, в разі відсутності експерименту, як процедури здобуття первинних даних. Крім того в наслідок такої „обробки” створюється теоретичне підґрунтя для проведення цілеспрямованого дослідження з вирішення проблеми, що була логічно сформульована в наслідок теоретичного розгляду існуючих наукових фактів і побудови відповідної гіпотези або теорії.

При обробці експериментальних даних, спочатку, завжди, треба наводити методи „Статистичної” обробки, тому що вони стосуються, безпосередньо, первинних даних. Ці методи спрямовані, перш за все, на визначення вірогідності їх здобутті в експерименті („чистоти” експерименту), з точки зору, існуючих статистичних критеріїв. Конкретний зміст цих критеріїв залежать від обраної різновидності статистичного підходу (чи звичайна статистика, чи статистика малих вибірок, чи статистика непараметричних показників тощо) і базується на побудові „кривої розподілу” числових значень кожного з зареєстрованих показників і оцінки її статистичної „нормальності”. Це робиться, в першу чергу, для визначення вірогідності „середніх” значень тих досліджуваних показників (їх „математичного очікування”), що, на думку Автора, пов’язані з досягненням наукової мети дослідження. В подальшому можна визначити вірогідність відмінностей між окремими „середніми” значеннями різних показників, а також вірогідність лінійних взаємозв’язків між ними (лінійні кореляційні зв’язки). Крім того, статистика дозволяє з’ясувати, в якій мірі кожен з експериментальних факторів впливає на досліджуване „явище”, а також визначити вид математичних залежностей (формули) між різними показниками (перш за все, нелінійні залежності) і рівень їх вірогідності. Якщо ці математичні залежності (найчастіше першого, другого і третього порядку) є статистично вірогідними, то вони являються „математичними моделями” явищ, що характеризуються відповідними показниками, здобутими, безпосередньо, в експерименті.

Далі, бажано, наводити методи спеціальної „Математичної” обробки (обчислення комплексних показників і критеріїв). Вони стосуються тільки вірогідних усереднених даних і полягають у виконанні певних математичних операцій (обчислень) з ними для одержання відповідних математичних показників - „вторинних” даних (шляхом використання відомих формул або математичних операцій), що передбачається використати при „обговоренні” результатів та при формулюванні висновків.

Якщо ж стаття має, виключно, теоретичний характер (це - найбільш „важкий” науковий підхід до вирішення проблеми тому, що потребує від Автора значного наукового досвіду, знання великого обсягу „чужого” фактичного експериментального матеріалу, навичок логічного мислення і цілеспрямованого узагальнення), то зміст „звичайних” методичних процедур змінюється і набуває суто „віртуального” сенсу. При цьому роль „первинних” експериментальних даних відіграють наукові факти з літературних джерел, а їх „обробка” полягає у побудові логічних „предикатів” з бінарним висновком – „істино-брехня” відносно результату застосування такої логічної операції, як „імплікація” – „якщо ....., то.......”. Цей вид обробки, як правило, не застосовується у періодичних публікаціях, тому, що потребує великого „текстового” обсягу статті, що не відповідає, в більшості випадків, вимогам Редакції наукового періодичного видання. Публікації теоретичної спрямованості, найчастіше, представлені у тематичних збірниках або в окремих спеціалізованих монографіях відомих вчених, фахівців з певного наукового напрямку.

Окремі методичні прийоми, незалежно від напрямку методичних процедур, повинні викладатися у той же послідовності, що і наукові завдання, що були сформульовані у „Вступі”. А в межах одного „прийому”, спочатку методи статистичної обробки первинних даних, а потім – математичне їх перетворення з відповідним логічним аналізом.

Для опису конкретних методичних прийомів треба використовувати терміни, визначення, слова, які вже були застосовані при формулюванні „Мети”, „Завдань” дослідження і передбачається застосувати при наведені результатів експерименту.

Текстове викладання „Методики” повинно підкреслювати її адекватність „меті” дослідження, сучасність, точність, надійність і „об’єктивність-вірогідність” здобуття даних експерименту.

„Методика” є тим засобом наукового дослідження, за допомогою якого Автор демонструє своє вміння проводити експеримент, обробляти і успішно аналізувати здобутий матеріал для вирішення наукового питання, проблеми, що розглядається у статті.

При цьому, важливо сформулювати у Читача (в першу чергу, у Рецензента) впевненість в можливості успішного вирішення наукового питання, що розглядається, саме завдяки методичному забезпеченню, застосованому Автором.

В разі використання кількох методичних підходів треба пояснити важливість кожного з них для досягнення наукової „мети” дослідження і їх логічний зв’язок і доповнення один одного.

Після прочитання всього змісту „Методики” Читач повинен чітко та однозначно переконатися, що Автор застосував адекватний і найбільш ефективний (в існуючих умовах) спосіб здобуття потрібних для вирішення наукової проблеми даних. Ця умова остаточно забезпечить довіру Читача (Рецензента) до висновків дослідження і до Автора, як професійного науковця.

В кінцевому рахунку, „Методика” повинна розкрити Читачеві практичні процедури проведення експерименту і обробки даних для досягнення мети дослідження в такому обсязі, який забезпечив би його успішне повторення будь-яким іншим дослідником.

Текстовий обсяг „Методики”, якщо не їй присвячена стаття, бажано, щоб не перевищувала однієї сторінки, тобто 15% загального обсягустатті, надрукованої на аркушах розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5), виходячи з середнього обсягу звичайної статті у сім сторінок, надрукованої згідно цим умовам.

 

„РЕЗУЛЬТАТИ дослідження” у статті

„Результати дослідження” повиннінадати Читачеві вичерпні свідоцтва про результати експерименту і про сам фактичний матеріал у вигляді здобутих та оброблених експериментальних первинних даних.

За допомогою цих „Результатів” Автор демонструє Читачеві вихідні дані, на основі яких формуються всі висновки роботи. Вони повинні свідчити про логічне досягнення мети дослідження, усунення причин актуальності та вирішення, взагалі, наукової проблеми, що розглядається в статті.

„Результати” повинні викладатися у той же послідовності, що і методичні прийоми, що були застосовані в дослідженні для вирішення послідовності сформульованих завдань. А в межах одного „прийому”, спочатку вірогідні „первинні” данні, здобуті, безпосередньо, за допомогою „засобів” експерименту (апаратури, тестів, спостережень тощо), а потім – „вторинні”, що виникли в наслідок певної їх математичної обробки.

Зміст „Результатів” складається з наведення – опису значень (характеристик, ознак) експериментальних „первинних” і „вторинні” даних, їх усереднення, ступеню вірогідності і характеру змін з позицій досягнення „мети” і майбутніх висновків

Взагалі, текст „Результатів” містить в собі цілеспрямований (метою і завданнями) опис змін різних характеристик даних (факту появи, величини - напрямку змін, виду залежностей тощо) і їх розгляд з точки зору виконання завдань і досягнення мети дослідження. При цьому треба застосовувати ті ж терміни, параметри, розмірності тощо, що були вже використані для їх формулювання у „Вступі” і „Методиці”.

Але не потрібно проводити всебічну інтерпретацію одержаних даних з позицій усунення причин актуальності і вирішення актуальної проблеми, бо це прерогатива наступного структурного розділу статті - „Обговорення результатів”.

В межах викладання „Результатів” дослідження бажано застосовувати „таблиці” та „графічне представництво” здобутих даних (графіки, гістограми, схеми, малюнки-фотографії, тощо).

Такий спосіб донесення до Читача експериментального матеріалу значно полегшує сприйняття та розуміння ним пояснень Автора. При цьому виникає можливість значно скоротити текст опису змін одержаних показників, за рахунок їх представництва у таблиці чи у графіку, задовольнившись в тексті тільки підкресленням тих їх характеристик, які є суттєвими для досягнення мети дослідження (максимальні та мінімальні значення, збільшення - зменшення, назви математичної залежності тощо). Таблиці слід використовувати, якщо здійснюється порівняльний чи кореляційний аналіз тощо, двох і більше показників, кожен з яких має два і більше кількісних значень. Гістограми бажано використовувати, якщо треба підкреслити наявність, або відсутність розходжень між двома і більше середніми значеннями одного, або кількох показників. Графіки – якщо треба звернути увагу Читача на характер змін показника, тип залежностей між двома показниками. Малюнок-фотографія – для доведення виникнення самого факту-явища, що досліджується, певних його характеристик , що не мають кількісного опису тощо. Схеми – для демонстрації послідовності етапів дослідження, напрямку логічного аналізу, взаємозв’язків, взаєможії показників тощо.

Текстовий обсяг „Результатів” (без врахування таблиць, графіків тощо) бажано, щоб не перевищував 1.5 (150%) відобсягу однієї сторінки статті, надрукованої на аркушах розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5)

Звичайно, „Результати” займають до 25% загального обсягустатті, надрукованої на аркушах розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5), виходячи з середнього обсягу звичайної статті у сім сторінок, надрукованої згідно цим умовам..

„ОБГОВОРЕННЯ отриманих результатів” у статті

Наступним структурним розділом статті є„Обговоренняотриманих результатів”. Він може бути найбільшим за текстом і найцікавішим за змістом, тому, що містить погляди як самого Автора, так і інших науковців на одержані наукові результати і тематику дослідження і їх інтерпретацію з точки зору досягнення наукової мети і усунення актуальної проблеми.

Призначення цього розділу полягає, перш за все, у поясненні, яким чином здобуті результати усувають причини актуальності внаслідок досягнення наукової мети дослідження. В ньому відображаються погляди самого Автора на одержані результати. При цьому Автор доводить адекватність саме його наукового підходу до вирішення проблеми, що розглядається. Пояснює логічність певних взаємозв’язків між окремими результатами, обґрунтовує успішність досягнення мети дослідження, усунення причин актуальності і вирішення існуючої наукової проблеми. Крім того, в „Обговоренні” Автор розглядає і аналізує одержані результати з позицій інших (бажано, відомих з наукової літератури) науковців, а також може представити свій новий науковий підхід чи гіпотезу, чи теорію для пояснення одержаних експериментальних матеріалів.

„Обговорення” повинно проводитися (викладатися) у той же послідовності, що і конкретні результати дослідження, що були викладені у відповідному структурному розділі статті. Ці результати, обов’язково, потрібно розглядати стосовно „завдань”, „причин” актуальності і „мети” дослідження, сформульованих у „Вступі”. Для кожного з „результатів”, спочатку треба здійснити його інтерпретацію в межах обраного термінологічного базису, а потім навести логіку вирішення, за його допомогою, відповідних „завдань”, усунення відповідних „причин” актуальності і досягнення „мети” дослідження.

Звичайне „Обговорення” включає в себе цілеспрямований бібліографічний огляд літературних джерел, з якого випливає адекватність, логічність і зрозумілість застосованої інтерпретації одержаних результатів для досягнення мети дослідження.

Ця інформаційна частини „Обговорення” знайомить Читача з існуючими науковими підходами для пояснення одержаних результатів і демонструє правомірність, адекватність їх авторської інтерпретації з позицій досягнення мети, виконання завдань, усунення причин актуальності і актуальної проблеми, як такою.

Викладання змісту літературних джерел в „Обговоренні” має бути логічним, послідовним та чітко спрямованим на пояснення адекватності обраної інтерпретації результатів для досягнення наукової мети, сформульованої у „Вступі”. Конкретні цитати слід наводити тільки у тому випадку, коли є потреба заручитися підтримкою визнаних наукових авторитетів стосовно окремих неординарних визначень, тверджень, умовиводів, що робить Автор, виходять з одержаних результатів наукової роботи.

Зміст бібліографічного огляду у „Обговоренні” містить в собі вичерпні відповіді на раніше сформульовані питання „технологічного” плану стосовно обговорення результатів. В ньому висвітлюють саме ті питання, які, на думку Автора, існують відносно обраної інтерпретації одержаних результатів і є важливими для її правильного розуміння. Крім того, в цьому „огляді” наводять погляди інших науковців, в тому числі, і протилежні Авторові на одержані результати і їх інтерпретацію.

Інформаційний матеріал такого „огляду” мусить логічно призвести до певних висновків роботи, які вже сформульовані Автором, і свідчити про їх адекватність, з точки зору досягнення мети, виконання завдань і усунення причин актуальності.

Викладання змісту „Обговорення” має бути логічним, послідовним та чітко спрямованим на доведення Читачеві правомірності і логічності застосованої інтерпретації одержаних результатів для здобуття конкретних висновків проведеного дослідження.

Ця інтерпретація повинна віддзеркалювати існуючи „наукові свідоцтва” по кожному з остаточних результатів дослідження. Бажано представити свідоцтва за останні роки і, обов’язково, згадати якомога більше, в межах дозволеного текстового обсягу, відомих науковців, що працюють з проблематикою статті і розділяють наукові погляди та підходи Автора. Стосовно тих „корифеїв”, хто не розділяє думки Автора, треба обов’язково їх згадати тільки в тому випадку, коли у Автора чи у інших науковців, що наводяться у „Списку літератури”, є вагомі докази правомірності саме їх підходу до вирішення проблеми, що розглядається у статті. В іншому випадку, краще їх не згадувати, надавши таку можливість Рецензенту статті. В подальшому, тільки з його рекомендацій для доопрацювання статті, розглянути це питання, спираючись на тих відомих наукових авторитетів, які поділяють думку Автора з розглянутої наукової тематики.

В процесі обговорення наукового матеріалу статті бажано, в першу чергу, частіше згадувати авторитетних, широко відомих вчених, думки яких співпадають або підтверджують здобуті Автором результати (про тих хто не поділяють підхід Автора йому нагадає прискіпливий Рецензент. Але Автор повинен бути морально і професійно готовий, в разі потреби, надати йому переконливі письмові пояснення).

Конкретні цитати слід наводити тільки у тому випадку, коли є потреба заручитися підтримкою визнаних наукових авторитетів стосовно окремих неординарних визначень, тверджень, умовиводів, що виходять з аналізу одержаних експериментальних даних і існуючих інформаційних свідоцтв з їх інтерпретації.

В кінцевому рахунку, за допомогою „Обговорення” Автор пояснює Читачеві, чому, на його погляд, обрана наукова інтерпретація експериментальних даних має найбільшу рацію при розгляді наукового матеріалу дослідження, і таким чином, обґрунтовує правомірність зроблених висновків.

При формулюванні положень „Обговорення” треба використовувати терміни, визначення, слова, які вже були застосовані при формулюванні „актуальності” і її „причин”, „мети”, „завдань” дослідження, використані у ”Результатах” і передбачається використати для формулювання „Висновків”.

Текстовий обсяг „Обговорення” бажано, щоб складав не більш 2.0 (200%) сторінок статті, надрукованої на аркушах розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5), що відповідає 30% загального обсягустатті, виходячи з середнього обсягу звичайної статті у сім сторінок, надрукованої згідно цим умовам.

 

„ВИСНОВКИ”статті

„Висновки”є найважливішим структурним розділом наукової роботи, що обов’язково представлений у будь-якій науковій публікації. Висновки свідчать про остаточне досягнення наукової мети дослідження, якому присвячена стаття, про успішне вирішення відповідних наукових завдань і усунення актуальної проблеми з обраної наукової тематики.

Висновки повинні відповідати науковій актуальності, меті і завданням проведеного дослідження (змісти першого - головного висновку і проміжних висновків).

Тому в статті має бути, як мінімум, три відповідні висновки (з досягнення наукової „мети”, з вирішення одного завдання і з факту усунення актуальності). Кожен з них повинен бути чітко сформульованим (з застосуванням тих же термінів, що і мета, актуальність та завдання) і виглядати як підсумкові етапи вирішення конкретних і загальних наукових питань (завдань) з теми наукової роботи. Бажано, щоб кількість проміжних висновків відповідала кількості відповідних наукових завдань, виконання яких призвело до головного висновку (досягнення мети і усунення актуальності).

Кожний висновок має свій порядковий номер і формулюється у вигляді короткого твердження стосовно конкретного результату виконання певного наукового завдання і факту досягнення мети дослідження.

„Головний ВИСНОВОК” науковоїроботи, що є першим, по черговості, у структурному розділі наукової статті „Висновки”. Він призначений для пояснення Читачеві самого факту досягнення наукової мети дослідження та вирішення Автором наукової проблеми, яка до цього моменту існувала ї була актуальною для людства (з точки зору Автора) у вигляді певних науково-суспільних потреб – споживчих, технічних, наукових тощо. Основний зміст Головного Висновку містить опис самого факту досягнення наукової мети дослідження з усунення актуальності проблеми, що, завдяки дослідженню Автора, вже не існує в природі.

Головний Висновок повинен вміщувати в собі сенс наукової „Мети” роботи і виглядати, як звіт з виконання вказівки, сформульованої у цій „Меті”.

Головний Висновок може бути тільки ОДИН (як і мета дослідження) і , по черговості, бути першим у розділі статті „Висновки”. Але, оскільки він, в кінцевим рахунку, є наслідком усієї наукової роботи, то бажано, якщо текстовий обсяг статті дозволяє, сформулювати і всі (найбільш суттєві для досягнення „мети”) проміжні висновки, що логічно призвели до утворення Головного Висновку. Ці проміжні висновки, в свою чергу, відображають результати послідовного вирішення окремих наукових завдань дослідження з усунення причин актуальності, що були наведені у „Вступі” статті.

Формулювання „Головного Висновку” повинно підвести логічну риску під основним науковим сенсом статті – досягнення мети дослідження і усунення наукової проблеми.

При формулюванні „Головного Висновку” треба використовувати терміни, визначення, слова, які вже були застосовані при формулюванні „Мети” дослідження.

Текстовий обсяг „Головного Висновку” повинен містити не більш одного речення, яке складається не більш, ніж з 20 слів.

„ПРОМІЖНІ Висновки” науковоїроботи, що викладаються наступними, по черговості, у структурному розділі наукової статті „Висновки”, призначені для пояснення Читачеві значення кожного з проміжних результатів для досягнення мети дослідження. Їх формулювання повинні логічно доводити правомірність формулювання Головного Висновку, який, в свою чергу, доводить Читачеві успішне досягнення наукової мети і остаточне вирішення наукової проблеми, що розглядалася в статті.

На основі цього пояснення Читач повинен зрозуміти ефективність застосованих експериментальних шляхів для досягнення мети наукової роботи і логічність взаємозв’язку між окремими результатами виконання відповідних наукових завдань, а також остаточно переконатися у адекватності і правомірності Головного Висновку.

Основний зміст окремого „Проміжного висновку” демонструє Читачеві здобутий фактичний матеріал певного етапу (завдання) дослідження. В купі з методикою і іншими проміжними висновками, він забезпечує вирішення розглянутої проблеми і усунення її актуальності.

Конкретний Проміжний висновок повинен вміщувати в собі сенс відповідного „завдання” роботи і виглядати, як звіт з виконання відповідного наукового „Завдання”.

За допомогою Проміжного висновку, Автор концентрує увагу Читача на логічному зв’язку між окремими проміжними результатами дослідження в ім’я досягнення його наукової мети (у вигляді Головного Висновку) і усунення відповідних причин актуальності наукової проблеми.

Кількість проміжних Висновків і черговість їх наведення у розділі статті „Висновки” повинна дорівнювати к-ті наукових завдань і відповідати черговості їх наведення у структурних розділах статті: „Вступ”, „Результати...” і „Обговорення...”.

В зв’язку з тим, що Проміжні висновки відображають результати виконання певної послідовності наукових завдань, то їх текстові формулювання повинні чітко окреслювати здобуті дані і підкреслювати факт вирішення відповідного проміжного етапу дослідження з усування причин актуальності.

Оскільки кожний Проміжний висновок є наслідком виконання певного етапу наукової роботи, то бажано, при формулюванні кожного з них підкреслювати логічний взаємозв’язок між попереднім і наступним завданням і з самою „метою” (головним висновком) дослідження.

При формулюванні кожного Проміжного висновку треба використовувати терміни, визначення, слова, які застосовані при формулюванні відповідних „наукових Завдань” дослідження.

Текстовий обсяг одного „Проміжного висновку” повинен містити не більш одного речення, яке складається не більш, як з 20 слів.

Загальний к-ть висновків бажано, щоб не перевищувала 5-и, а текстовий обсяг усіх „Висновків” (не залежно від к-ті завдань), бажано, щоб був не більше 50% тексту однієї сторінки статті, надрукованої на аркуші розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5).

При написанні конкретного тексту будь-якого структурного розділу статті, перед абзацом, треба намагатися так сформулювати (надрукувати відповідним шрифтом) конкретний текст (речення), щоб він вміщувався на цілій к-ті рядків і не розміщувався би на новому рядку одним словом, або, навіть, крапкою.

 

„СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ”

„Список літератури” призначений для демонстрації Читачеві обсягу інформаційного матеріалу, що був застосований Автором для доведення правомірності проведеного наукового дослідження. Його інформаційні характеристики (авторитетність авторів, сучасність - роки видання, кількість, різномовність першоджерел) свідчить про наукову зрілість і професіоналізм Автора, як науковця, що добре знається на проблемі, що обговорюється у науковій статті.

„Список літератури” оформляється відповідно до вимог Редакції журналу, де передбачається видати статтю. Це оформлення, як правило, здійснюється у вигляді переліку назв наукових літературних першоджерел, використаних в процесі викладення наукового матеріалу статті. Цей перелік складається чи в алфавітному порядку, згідно прізвищ перших авторів, чи у черговості їх наведення по мірі викладання тексту статті. Обов’язково, всі першоджерела, наведених у статті, у вигляді або прізвищ авторів, або, навіть, самих назв першоджерел, або відповідних порядкових номерів, повинні міститися у „Списку літератури” і навпаки.

Як правило, представництво кожного з літ. першоджерел у „Списку” починається з прізвища та ініціалів першого автора, далі йдуть інші співавтори або редактор збірника, чи назва джерела (за відсутністю автора). Якщо ж автор є, то далі йде назви відповідного літературного джерела, з відповідним оформленням (крапки, двокрапки, риски, коми тощо) та певною послідовністю „року видання”, „назви видавництва”, для статті – „перша і остання сторінки в журналі чи збірнику”, для монографії - „загальна кількість сторінок”, тощо. Але, в кінцевому рахунку, конкретний вигляд оформлення представництва першоджерела у „Списку літератури” і у тексті публікації визначається вимогами Редакції конкретного періодичного видання, які наводяться у його „правилах оформлення статті”.

Текстовий обсяг „Списку літератури” бажано, щоб вміщувався на одній сторінці аркушу розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5).

При написанні конкретного тексту „Списку літератури”, перед абзацом, треба намагатися так сформулювати (надрукувати відповідним шрифтом) конкретних текст (речення), щоб він вміщувався на цілій к-ті рядків і не розміщувався би на новому рядку одним словом, або, навіть, крапкою.

 

РЕФЕРАТ”статті

Процедурне призначення „Реферату” полягає у представництві змісту наукової статті більш розширено, порівняно з „Резюме”, але набагато стисліше, порівняно з її текстом. Тим не менш, з наукового боку , він все ж повинен дозволяти Читачеві скласти повну і правильну уяву з приводу успішного вирішення розглянутої наукової проблеми. Це забезпечується шляхом детальнішого висвітлення таких структурних розділів статті., як: актуальність, причини актуальності, мета дослідження, наукові завдання, основні методики, головний висновок, проміжні висновки, шляхи усунення причин актуальності і наукової проблеми в цілому. Крім того в „Рефераті”, у відповідних місцях (по тексту) наводяться „назви” першоджерел у вигляді саме прізвищ перших авторів і років видання.

Вимога Редакції періодичного видання до наявності „Реферату” на „рідній”, для журналу, та англійській мовах може свідчити про те, що він представлений у відповідних тематичних реферативних журналах, які видаються на цих мовах. Крім того це може служити ознакою того, що це періодичне видання надсилається до зарубіжних наукових установ або\та наукових бібліотек.

Інформаційний зміст „Реферату” повинен точно співпадати з відповідними змістовними розділами статті, а саме: з актуальністю наукової проблеми (одне речення, бажано, не більше 20 слів), „причинами актуальності” (на одну причину - одне речення, бажано, не більше 20 слів), науковою метою дослідження з усунення причин (одне речення, бажано, не більш 20 слів), науковими завданнями(на одне завдання - одне речення, бажано, не більше 20 слів), основними методиками(на одну методику - одне речення, бажано, не більше 20 слів), суттю головного висновку (одне речення, бажано, не більш 20 слів) і проміжних висновків (на один висновок - одне речення, бажано, не більше 20 слів), шляхами усунення актуальності (одне речення, бажано, не більше 20 слів). Текстовий зміст „Реферату” повинен відповідати і співпадати по своїй суті зі змістом з відповідними тезами „Резюме”.

Таким чином, загалом, текст „Реферату” повинно складатися, як мінімум, (при одній причині і завданню), з восьми речень, у яких міститься, загалом, приблизно 160-т окремих слів (приблизно 32-а рядки).

Звичайний текстовий обсяг „Реферату” (незалежно від к-ті причин актуальності і завдань), бажано, щоб не перевищував 70% тексту однієїсторінки, надрукованої на аркуші розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5).

Орієнтовні відсоткові пропорції змістовних характеристик і складових розділів наукової статті „звичайного” обсягу наводяться в таблиці №4:

 


Таблиця 4

Орієнтовні відсоткові пропорції змістовних характеристик і складових розділів наукової статті „звичайного” обсягу

умови друкування тексту: одна сторінка тексту, надрукованого на аркуші „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14”, з полями: зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5, вміщує приблизно 45 рядків (≈∑315 рядків у статті), в одному рядку приблизно 7 слів (≈∑315 слів на сторінці), 1-н рядок ≈ 2% обсягу рядків на сторінці ; 1-а сторінка ≈.14 % обсягу статті, що складається з Сіми (7-и) сторінок.

Назва Характеристики, Розділу Кількість рядків Мах Обсяг на СТОРІНЦІ,- (відсотки) Мах Обсяг у СТАТТІ, - (відсотки)
  УДК (Універсальний Десятковий Код) Один 2% Орієнтуйся на обсяг на сторінці
  Назва статті Два ............
  Прізвище І.П. Авторів Два ............
  Назва організації Один ............
  Назва статті Два ............
  Резюме Десять ≈∑ 20% ≈3%
  Актуальність Два 4% ............
  Мета Два ............
  Головний висновок Два ............
  Причини актуальності Одна причина = Два ............
  Наукові завдання Одне завдання = Два ............
  Ключові слова Два 4% ≈0.6%
СУМАРНЕ ЗНАЧЕННЯ Приблизно 20 рядків Приблизно 40% ≈6%
  Вступ ≈17 ≈∑ 34% ≈5%
  Актуальність Три 6% ............
  Причини актуальності Одна причина ≈ Два ............
  Мета Два ............
  Наукові завдання Одне завдання ≈ Два ............
  Бібліографічний огляд Вісім ............
СУМАРНЕ ЗНАЧЕННЯ Приблизно 37 рядків Приблизно 74% Приблизно 12%
  Методика дослідження 100% 14%
  Результати дослідження
  Обговорення результатів
  Висновки При однім завданні ≈ 6
  Список літератури
  СУМАРНЕ ЗНАЧЕННЯ Приблизно 271 Приблизно 80%
  ЗАГАЛЬНИЙ ОБСЯГ ≈ 92%(від Сіми сторінок)
  Реферат (без назви і т.п) По одній причині актуальності, завданню і методиці ≈32 70%  
  Свідоцтва про Автора  
  Тезиси доповіді  

Той факт, що сумарне значення обсягу інформаційного змісту самої статті, у відсотках, трохи не досягає 100% пояснюється не врахуванням заголовків розділів статті, прогалин між заголовками, абзаців та з округленням до цілих.

При написанні конкретного тексту „Реферату” статті, перед абзацом, треба намагатися так сформулювати (надрукувати відповідним шрифтом) конкретних текст (речення), щоб він вміщувався на цілій к-ті рядків і не розміщувався би на новому рядку одним словом, або, навіть, крапкою.

 

СВІДОЦТВА ПРО „НАУКОВІСТЬ” АВТОРА.

„Свідоцтва про „науковість” Автора”, що готує сам Автор, призначено для формування у Редакції певного періодичного видання (наукового журналу) позитивного відношення до статті, наданої Автором для опублікування, і може суттєво вплинути як на здійснення самого факту публікації так і конкретного терміну її надрукування.

За допомогою „Свідоцтва про „науковість” Автора”,тезисно,окреслюються основні характеристики його науково – професійної кваліфікації. Завдяки цьому формується певний рівень довіри Редакції до Автора, як науковця, і до наукового статусу його статті. З огляду на це і разом з оцінкою статті Рецензентом, в кінцевому рахунку, приймається рішення про доцільність видання чи не видання у відповідному журналі наданої статті.

Основні вимоги до змісту такого „свідоцтва” наводяться Редакцією конкретного періодичного видання у своїх вимогах до оформлення статті. Автор надсилає це свідоцтво до редакції разом зі статтею.

Найбільш суттєві положення „науковості” Автора містять свідоцтва про: освіту, спеціальність за дипломом, науковий ступінь, наукову тематику, к-ть наукових публікацій, „виробничу” посаду, організацію де працює. Відповідність змісту цих свідоцтв вимогам Редакції зумовлює ймовірність видання статті, взагалі, або термін її видання з моменту надходження до редакції.

Текстовий обсяг „Свідоцтва про „науковість” Автора” не повинен перевищувати однієї сторінки, надрукованої на аркуші розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5).

 

„ТЕЗИСИ”наукової роботи

„Тезиси” наукової роботи готуються Автором напередодні проведення певного наукового зібрання (заходу: конференції, з’їзду і т. ін.), в якому він передбачає прийняти участь у ролі Доповідача (але це не завжди обов’язкова умова). Процедурно вони призначені для публікації у ”Збірнику тезисів”, присвяченому певній науковій проблематиці, що розглядається в межах цього зібрання.. Це робиться для своєчасного ознайомлення науковців-учасників з тематикою, що буде представлена в доповідях на відповідному науковому заході. Як правило, при цьому ще передбачається, що доповіді у вигляді статей (з тією ж назвою тезисів), будуть також, окремо, надруковані у науковому „Збірнику наукових праць” цього зібрання. Крім того, тезиси можна розглядати, як офіційний інформаційний засіб затвердити свій пріоритет стосовно теми, що представлена у доповіді і одержаних науково-практичних результатів.

Вимоги до оформлення „Тезисів” викладені у матеріалах з участі у відповідному науковому заході. Головними з них є: обсяг тексту, вимоги до змісту (актуальність, мета, методики тощо), перелік назв, порядок розміщення і оформлення окремих складових тексту (назви, вступу, методики висновків тощо).

Тезиси доповіді (статті) у вигляді „Збірника тезисів”, як правило, видаються швидше ніж відповідний „Збірник наукових праць” зібрання і набагато швидше, порівняно з надрукуванням статті у журналі.

Змістовне призначення „Тезисів” доповіді полягає у інформуванні учасників зібрання про зміст наукової доповіді, що тільки планує зробити Автор на цьому зібранні (але, в дійсності, сама доповідь може, з різних причин, і не відбутися, хоч Автор і буде присутній на зібранні).

За основу написання „Тезисів” можна взяти „Реферат” статті, розширивши ті його складові, які, на думку Автора, будуть найбільш цікаві для більшості учасників зібрання.

Якщо передбачається пізніше, окремо, надрукувати ті ж матеріалів дослідження і у науковому журналі, то треба, обов’язково, забезпечити помітну різницю у формулюванні назв „тезисів” і самої „статті”, а також у формулюваннях відповідних висновків, віддавши перевагу їх більш повному, змістовному і наукоподібному представництві у статті (більш яскравіші – „епохальніші” назва і висновки).

В більшості випадків, зміст „Тезисів” містить свідоцтва про: актуальність, причини актуальності, мету дослідження, наукові завдання, основні методикиексперименту, головний висновок, проміжні висновки, шляхи усунення причин актуальності і наукової проблеми в цілому, з наведенням, у відповідних місцях по тексту, „назв” першоджерел у вигляді прізвищ перших авторів і років видання.

Звичайно, текстовий обсяг викладання актуальності наукової проблеми, бажано, щоб не перевищував одне речення, що містить, приблизно, 20 слів (приблизно два рядки); „причин актуальності” - на одну причину - одне речення - не більше 20 слів; наукової мети дослідження з усунення причин - одне речення - не більш 20 слів; наукових завдань -на одне завдання - одне речення - не більше 20 слів;, основних методик -на одну методику - одне речення - не більше 20 слів); головного висновку - одне речення - не більш 20 слів; проміжних висновків - на один висновок - одне речення - не більше 20 слів; шляхів усунення актуальності - одне речення - не більше 20 слів.

Таким чином, загалом, текст „Тезисів” складається, як мінімум, (при одному завданні), з восьми речень, у яких міститься, загалом, приблизно 160-т окремих слів (приблизно 16-ть рядків). Однак, в цілому бажано, щоб текстовий обсяг „Тезисів”, не перевищував би однієї сторінки тексту, надрукованого на аркуші розміром „А-4” шрифтом „Roman Time” розміром „14” зі стандартними полями (зверху-2, знизу – 1.5, зліва – 2.5, справа -1.5).

Конкретний ж текстовий обсяг „Тезисів”, для конкретного зібрання, мусить відповідати вимогам до їх оформлення, які визначені у організаційних матеріалах цього наукового заходу.

При написанні конкретного тексту будь-яких тезисів, перед абзацом, треба намагатися так сформулювати (надрукувати відповідним шрифтом) конкретних текст (речення), щоб він вміщувався на цілій к-ті рядків і не розміщувався би на новому рядку одним словом, або, навіть, крапкою.

 

2.4.2.2. Підтема: „Загальні рекомендації до підготовки і здійснення наукової доповіді”.

Пізнавальний зміст підтеми: №2.4.2.2.

Наукова доповідь це „Прилюдне повідомлення на певну наукову тему. Текст такого повідомлення” (Тлумач. Словник, 2001, с.240).

В цілому, вимоги, що необхідно враховувати і, по можливості, виконати для забезпечення успішного здійснення наукової „Доповіді”, з більшості позицій, відповідають аналогічним вимоги для успішного здійснення наукової статті. Тому, бажано, використовувати ті ж рекомендаціями, що і для статті, (стосовно відповідних розділів), щоб підвищити ймовірність „ораторського” успіху Доповідача. Але специфіка донесення до Слухача наукового інформаційного матеріалу доповіді (шляхом мови при певних зовнішніх умовах і характеристиках слухацької аудиторії)) створює і специфічні вимоги до її ефективного проведення. Ця специфіка, перш за все, зумовлена часовими обмеженнями наукової промови, особливостями Слухача, статусом наукового заходу („науковою відповідальністю” Доповідача), зовнішніми умовами мовного викладання наукових свідоцтв, а також, що не менш важливо, емоційним станом самого Доповідача під час здійснення доповіді.

В процесі підготовки та проголошення наукової доповіді, з будь-якої наукової тематики, у всьому треба орієнтуватися, виключно, на більшість слухачів (перш за все, „корисних” для Доповідача). Це передбачає, насамперед, врахування їх певних особистих особливостей (мовних, розумових, професійних, статевих, вікових, культурних, фізіологічних, пов’язаних з функціональним станом під час доповіді, наприклад зі „втомленістю” і т. ін.)

Готуючи наукову доповідь Доповідач повинен завжди розраховувати на те, що серед слухачів, в гіршому випадку, завжди є „дуже розумні”, але тим не менш, дуже „потрібні” для Доповідача, представники слухацької аудиторії, які навмисно, чи не навмисно будуть „дошкуляти” йому, що може суттєво знизити ефективність доповіді, особливо, на етапах задавання запитань та обговорення прослуханого наукового матеріалу.

Будь-яка наукова доповідь має певні структурні розділи ПРОЦЕДУРИ її підготовки та здійснення і структурні розділи ТЕКСТОВОГО змісту, що складають її науковий сенс (словісний звіт).

Для забезпечення мінімальної успішності доповіді, як наукового події в науковому житті Науковця, в зв’язку з можливою не достатністю часу для проголошення усіх її розділів як процедурних, так і текстових, треба спочатку проголосити „обов’язкові”, а потім, якщо залишиться час, то і „додаткові” розділи.

Типовими структурними розділами процедури підготовки і здійснення будь-якої наукової доповіді є: ЗВЕРНЕННЯ до слухачів (з підкресленням особливої поваги до них), САМОПРЕДСТАВНИЦТВО (з проголошенням назви доповіді, прізвища, ім’я по батькові автора, наукової установи і т. ін.), ТЕКСТ самої доповіді (згідно його структурним розділам), ВІДПОВІДІ на запитання (як в .., так і за науковими межами доповіді), ОБГОВОРЕННЯ наукового змісту доповіді (як в .., так і за науковими межами доповіді), ПОДЯКУВАННЯ слухачам (з підкресленням особливої подяки за їх участь в „Доповіді”).

З огляду на часові обмеження доповіді, які завжди існують на будь-якому науковому зібранні, особливу увагу і в першу чергу, слід приділити наступним обов’язковим процедурним розділам: ЗВЕРНЕННЮ до слухачів, САМОПРЕДСТАВНИЦТВУ, самому ТЕКСТУ доповіді (стосовно тривалості), ВІДПОВІДЯМ на запитання, ПОДЯКУВАННЮ слухачам

Структурними розділами, безпосередньо, науково - змістовного ТЕКСТУ доповіді є: науково-практична АКТУАЛЬНІСТЬ, ПРИЧИНИ актуальності, наукова МЕТА дослідження (наукової роботи), Головний ВИСНОВОК, ПРОМІЖНІ Висновки, перелік ЗАВДАНЬ, ШЛЯХИ здобуття головного і проміжних висновків, МЕТОДИЧНІ особливості отримання проміжних висновків, ШЛЯХИ усунення актуальності. Саме в такий послідовності бажано викладати змістовний матеріал доповіді за наявності достатнього часу. В разі жорстких часових обмежень, виходячи з реально відділеного часу на доповідь і обсягу наукового матеріалу, треба виключати відповідні структурні розділи починаючи з „Методичних особливостей …”.

З огляду на часові обмеження доповіді, особливу увагу і в першу чергу, слід приділити наступним обов’язковим змістовним розділам її ТЕКСТОВОГО змісту: науково-практичній АКТУАЛЬНІСТІ, ПРИЧИНАМ актуальності, науковій МЕТІ дослідження, Головному ВИСНОВКУ, ШЛЯХАМ усунення актуальності.

Активно забезпечити ефективність доповіді, самим Доповідачем, можна лише шляхом цілеспрямованого керування процесом її здійснення (тобто, настроєм і увагою більшості слухачів), з метою створення у Слухача певного позитивного відношення до Доповідача та його наукової роботи. Це досягається завдяки врахуванню на етапах підготовки та здійснення доповіді певних „змістовних” та „процедурних” вимог до доповіді, як найбільш ефективного способу безпосереднього („тет на тет”) спілкування між науковцями.

Основнезмістовне призначення Наукової Доповіді полягає у логічному емоційно (позитивно) пофарбованому розкритті і мов

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.