Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

НЕПОМІРКОВАНІСТЬ В ЇЖІ І ПИТТІ





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Непоміркованим є той, хто їсть і п'є набагато більше, ніж це потрібно для організму, а також той, хто під час їди є занадто ласим або занадто вибагливим.

Непоміркованість виявляється перш за все як обжерливість (напр., як у євангельського багатія), пияцтво (як у Валтазара), ненаситність (як у Ісава), жадібність (напр., як у євреїв у пустелі, коли вони побивалися за м'ясом, яке мали в Єгипті) (Вихід 16, 3). До останнього гріха належить також слабість (уподобання) до ласощів. Ненаситний постійно зловживає їжею і схожий на хижого птаха, який, побачивши здобич, відразу кидається на неї. Якою ж нерозумною є людина, котра відгодовує себе для хробаків, які колись зжеруть її в гробі. Непоміркованість завдає великої шкоди. Врахуй, що прагнення поласувати забороненим плодом призвело до смерті усього роду людського (Люд. Гран.).

Непоміркований завдає шкоди своєму здоров'ю, втрачає душевні сили, людську повагу, маєток, умирає нещасним і зазнає вічного осуду.

Непоміркованість руйнує наше здоров'я. "Не один їсть, аби швидше вмер­ти" (Лев XIII). Той, хто забагато їсть і п'є, завдає шкоди своєму тілу і своїй душі. Наслідком обжерливості та пияцтва є різні хвороби; не один пияк божеволіє і закінчує своє життя у лікарні для божевільних. Непоміркованість стала причиною смерті багатьох людей. Що забагато, те нездорово. Непомір­кованість згубно впливає і на здоров'я потомства. Доведено, що майже поло­вина дітей — ідіотів мали батьків — пияків. Непоміркованість послаблює сили духа. Пияцтво затьмарює розум так само, як темрява — сонячне світло (св. Ніль). Непоміркований не може піднести свій дух до Бога, як ситий птах не може піднятися вгору (св. Іван Клим.). Непоміркованість послаблює волю; саме тому така людина не в змозі протистояти спокусі і скоює тяжкий гріх. Непоміркований втрачає свою гідність і шану. Так сталося з Ноєм, котрий забагато випив і лежав оголений (Буття 9). Непоміркований втрачає і маєток. Пияк розтринькує гроші, за один день позбувається місячного заробітку (св. Амвр.). Пияцтво робить його непрацездатним на довгий час. Робітник, котрий зловживає алкоголем, ніколи не стане багатим (Сир. 19, 1). Непомір­кованість стає причиною непристойної поведінки і призводить до безбожності. Непоміркований програє гроші, проклинає, свариться, говорить неправду, забуває молитися, не йде в неділю на Богослужения, стає скупим, робить борги і не сплачує їх, його поведінка призводить до незгоди у сім'ї. Згадаймо Ірода, котрий наказав відрубати голову Івану Хрестителю (Мар. 6), Валтазара, який, сп'янівши, поглумився над святим посудом (Дан. 5), євангельського багатія, котрий пошкодував окрайця хліба бідному Лазареві (Лук. 16). Як олія збільшує вогонь, так непоміркованість сприяє нечистоті. Нечистота тісно зв'язана з пияцтвом (св. Єр.). Остерігаймося непоміркованості, щоб не потра­пити у нечистоту (св. Авг.). Непоміркований стає безбожником; він зовсім не думає про останню мету, не може зрозуміти релігійного вчення. Тілесна людина не може зрозуміти речей Духа Божого (І Кор. 2, 14). Вибагливі люди, а особливо пияки, найчастіше вмирають раптово, тому нагадує нам Спаситель: "Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька" (Лук. 21, 32). Правду говорить приказка: яке життя, така й смерть. П'яному Олоферну відрубано глову (Юдит 13), Валтазара вночі вбито у власному ліжку (Дан. 5). Не один пияк топиться, замерзає в снігу, падає з воза і знаходить смерть під колесами; не один ласолюб давиться під час їжі. Але найбільшим нещастям для непоміркованого є те, що він умирає без каяття і без прийняття св. Тайн. Розпусники навертаються часто, пияки — дуже рідко (а якщо навер­таються, то на дуже короткий час). Багато священиків засвідчують це. Непоміркованого чекає вічний суд. Євангельський багач потрапив до пекла (Лук. 16). Христос виразно говорить: "Горе вам, що ситі нині" (Лук. 6, 25). Пияки не досягнуть Царства небесного (І Кор. 6, 10). "Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління" (Гал. 6, 8). Згадай про вогонь, і переможеш себе (св. Єр.). Отже, візьми собі за правило завжди молитися перед спожи­ванням їжі і після нього (найкращий засіб проти захланності), не бути вибагливим у їжі, врешті, не їсти багато.

ЧИСТОТА (невинність)

Чистим є той, хто оберігає тіло і дух від усього, що ображає невинність.

Св. Алойзій утікав, лише почувши непристойне слово; так само робили й інші Святі. Не один ладен був віддати своє життя і майно, аби лише не порушити чистоти, як це зробив Йосиф у Єгипті, св. Агнішка, св. Лукія, св. Урсула, св. Агата і інші. Чистота — чеснота Божого походження, бо Бог приніс її з неба на землю (св. Амвр.). Невинні, непорочні люди схожі на лілеї (Пісня піс. 2, 1). Як лілея наповнює приємним ароматом увесь дім, так і невинна людина своїм добрим прикладом оздоровлююче діє на оточуючих.

Люди, котрі ведуть праведне життя, схожі на св. Ангелів і надзвичайно приємні Богові.

Непорочні є Ангелами в людській подобі (св. Вас). Чистота — це ангельська чеснота, завдяки котрій людина уподібнюється Ангелам (св. Золот.). Праведні люди створюють ангельську родину, котру Ісус Христос започаткував на землі, щоб Ангели прославляли і величали Його не лише на небі, але й на землі (св. Єр.). Праведні душі перевищують Ангелів, бо вони змушені боротися з власним тілом, — Ангели позбавлені подібної боротьби. Як свідчать життєписи багатьох Святих, Ангели охоче приятелюють із непорочними людьми, дово­дячи, що вважають їх рівними собі. Непорочна людина є надзвичайно приєм­ною Богові. Ісус Христос найбільше любив чисті душі. Пречисту Діву обрав собі матір'ю, ангельської чистоти Йосифа — опікуном, Івана Хрестителя з моменту народження було освячено попередником (предтечею) Спасителя; невинного Йоанна Апостола Ісус любив більше від інших і під час Тайної вечері дозволив йому відпочити на Своїх грудях. Свідками Його смерті на хресті були дві чисті душі. Також Христос уподобав собі малих дітей за їх чистоту і невинність (Увергер). Хто любить чистоту серця, той буде мати приятелем Небесного царя (Прип. 22,11). Чисту душу Бог називає "сестрою", "приятелькою", "нареченою" (Пісня піс. 4, 6-8). Кожна чиста душа — це цариця, бо є подружена з Богом, Царем всіх царів (св. Амвр.).

Чисті люди користуються особливою шаною у ближніх. Ще в іновірців праведність була у великій шані. У великій пошані були у римлян жрекині — весталки, котрі зобов'язувалися не виходити заміж протягом своєї тридця­тилітньої служби в храмі. Коли вони з'являлися на вулиці, їм віддавали особливу шану; якщо ж вони випадково зустрічали злочинця, котрого вели на страту, то останнього відразу звільняли. Чи ж повинні ми, християни, легкодумно ставитися до дівчат, котрі відреклися від шлюбного життя задля вищої мети? (св. Амвр.).

Праведна людина краще пізнає Бога, має сильну волю, великий спокій душі, а на небі може сподіватися особливої нагороди.

Чистота серця — це здоров'я духу (св. Берн.). Чисті люди мають ясний розум, вони краще пізнають Бога. Саме їх стосуються слова Ісуса Христа: "Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога" (Мат. 5, 8).

Чистота духу, внутрішня краса і ангельська свобода творять учених і вчителів, філософів і богословів, а також всебічно освічених людей (св. Авг.). Бездоганна чистота стала причиною того, що Йоан Євангеліст зумів так глибоко зрозуміти таємниці релігії.

Чистота надає душам особливої відваги (св. Амвр.). Прикладом такої відваги є мужність слабкої жінки Юдити, котра під час облоги Ветулії прокралася у ворожий табір і стяла голову Олоферну.

Чисті люди легко виробляють у собі й інші чесноти. Чиста людина є щасливою вже на землі. Чистота містить у собі насолоду, є запорукою здорового тіла (св. Ізид.). Хто веде праведне життя, вже на цьому світі досягнув слави воскресіння (св. Капр.). Чистота — це прообраз вічної нетлінності тіл (св. Авг.). Чистота усьому людському тілу надає принадної краси (св. Єфр.). Непорочні люди відрізняються від оточуючих здоровим виглядом, вони доживають до глибокої старості. Коли ж така людина вмре передчасно, то, без сумніву, Бог допускає це з певною метою, а саме: щоб злоба грішників, серед котрих живе праведна людина, не перешкодила її розсудливості (Прем. 4, 11). Зрештою, досить довго жив той, хто жив добре. Праведну людину Бог відзначить колись на небі. Чисті душі будуть знаходитися на небі дуже близько від Бога; будуть стояти біля Агнця і йти за Агнцем, куди би Він не пішов. Вони будуть співати пісню, якої не зможуть співати інші Святі (Одкр. 14, 1-5). Бог увінчає на небі чисті душі (Пісня піс. 4, 8), тобто нагородить їх особливою славою порівняно з іншими Святими. Вічно радіє чистий рід із вінцем перемоги (Прем. 4, 2). "Чисті душі є повірницями Бога, бо Бог об'являє їм свої таємниці" (св. Тома Віл.). Часто дівичий стан називаємо "шлюбом з Богом" або "заручинами з Богом", бо чисті душі близькі Богові (Терт.). Бог завжди охоче вислухає молитви чистих душ. Як цариця Естер досягла усього, бо була відданою своєму чоловікові, так і небесний Наречений радо виконає будь-які прохання чистих душ.

Кожна людина строго зобов'язана вести непорочне життя аж до шлюбу.

Так наказує шоста Божа заповідь. У євреїв каменовано кожного, хто виступив проти чистоти (Второзак. 22, 21). Римляни живцем закопували своїх весталок, котрі сплямили чистоту. Отже, бачимо, що ще іновірці та євреї справедливо карали за порушення чистоти.

Для того, щоб зберегти в собі чистоту, необхідні, перш за все, поміркованість, часте приймання св. Тайн, уміння володіти собою, молитва до Матері Божої, роздумування над релігійними правдами, зокрема над всюдиприсутністю Бога. Треба також уникати непристойних товариств і надто вільної поведінки з особами іншої статі.

Найважче християнинові зберегти свою чистоту (св. Авг.). Давні греки, крім інших богів шанували також богиню — дівчину Мінерву, котру зобра­жали завжди у шоломі, зі щитом і списом. Це повинно було означати, що тяжко зберегти чистоту без боротьби (св. Єр.). Учителі Церкви називають чистоту мучеництвом- Це мучеництво безкровне, однак тяжче від кривавого. Криваве мучеництво триває лише кілька хвилин і відразу здобуває собі славу неба; а для збереження чистоти необхідна постійна боротьба, котра триває все життя. Щоб зберегти чистоту, необхідно вчитися володіти собою, переборювати в собі цікавість і балакучість. Балакучу особу не можна вважати чистою (св. Авг.). Через очі входить смерть до душі (Єр. 9, 20).

Піст також допомагає зберегти чистоту. Треба бути поміркованим, бо непоміркований швидше втрачає невинність, осягнену при Хрещенні (зга­даймо, як Ісав утратив право первородства) (св.Єфр.). Де непоміркованість, там нечистота (св. Амвр.). Не зловживайте алкоголем, бо в ньому розпуста (Еф. 5, 18). Бенкети розпалюють недобру пристрасть (св. Амвр.).

Приймаючи св. Тайни і молячись, здобуваємо Божу ласку, без якої тяжко навчитися володіти собою. "Помиляється той, хто вважає, що власними силами можна подолати пристрасть і зберегти чистоту" (св. Золот.). Тяжко стримувати себе, якщо це не дано Богом (Прем. 8, 21). Сповідаючись і причащаючись, людина загартовує свою волю, необхідну для того, щоб застерегти себе від гріха. Земне вино шкодить чистоті, зате вино небесне (Тайна Євхаристії) є засобом для збереження чистоти (св. Альф.). Із усіх молитов найкориснішою є молитва до Матері Божої. Проповідник Сенері розповідає, що одному розбещеному юнакові священик повелів під час сповіді щоденно вранці відмовляти три рази "Богородице Діво" для звеличення чистоти Матері Божої. Через декілька років, прийшовши до священика, юнак сказав йому, що своєму наверненню завдячує лише тій молитві. Роздумування над релігійними прав­дами відволікає нас від потягу до тілесних задоволень. "Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити" (Гал. 5, 16). Коли відчуємо радість у святій єдності з Богом, то все інше втратить для нас будь-яку вартість. Хто дістав задоволення від духовних почуттів, тому огидні будь-які тілесні насолоди (св. Альб. В.). Зокрема, той, хто зрозуміє й усвідомить те, що Бог всевидющий і всюдиприсутній, ніколи не вчинить такого, що б не подобалося Богові (св. Єр.). Прикладом цього є єгипетський Йосиф (Буття 39, 9). Не надійся на те, що твої гріхи залишаться непоміченими, бо Бог всюдиприсутній, ніщо не зостанеться поза Його увагою (св. Амвр.). У всіх своїх справах пам'ятай про останні речі, і повік не згрішиш (Сир. 7, 40). Коли в тобі підіймається вогонь нечистоти, нехай згасить його думка про вічний вогонь (св. Петро Дам.). Де Божа боязнь, там і чистота, а де відсутня Божа боязнь, даремно там шукати чистоту (св. Золот.). Переважна більшість сьогоднішніх кінофільмів є просто аморальною. Кіно є часто вчителем на одну годину, зате звабником на довгі роки (Мег.). Занадто вільна поведінка з особами протилежної статі також є

шкідливою для чистоти.

НЕЧИСТОТА

Нечистим є той, хто ображає чиюсь чи свою невин­ність думкою, словом або дією.

Чиста людина подібна до білої пахучої лілії, нечиста — до колючої тернини. Спаситель пережив такі страшні страждання і дозволив увінчати Свою голову терням для того, щоб надолужити саме за людський гріх нечистоти.

Нечиста людина неприємна Богові, оточуючі теж зневажа­ють її. Нечиста людина подібна до худоби (св. Берн.). Гордість —

це гріх Ангелів, пожадливість — гріх людини, нечистота — гріх тварини (св. Берн.). Людина як вища істота, яка завдяки втіленню Христа стоїть поряд із Богом, повинна соромитися нечистих думок, прагнень, справ, які уподібнюють її до нижчих від Бога істот (св. Тома з Акв.).

Нечистий перестає бути схожим на Бога. Нечистий подібний до того, хто кидає образ Розп'ятого в болото, бо він кидає в болото образ Божества, який у ньому є (св. Вінк. Фер.).

Бог на початку існування світу був дуже терплячим до перших людей; Він вибачав їм їх грішні вчинки і навіть ідолопоклонство. Але те, що вони згрішили нечистотою і тонули в цьому гріху щораз глибше, обурило Бога, і Він пошкодував, що створив людей (Буття 6, 6).

Нечистих людей цураються люди, їх ніхто не поважає (Сир. 9, 10).

Нечисті люди роблять багато дурниць і грішних вчинків, чим накликають на себе суворе Боже покарання і вічний осуд.

Нечистота — як диявольські віжки, якими ведуть до загибелі тих, хто спробує спокусливу страву (св. Вас). Фінал цього гріха є гірким, як полин, і гострим, як двосічний меч (Прип. 5, 4). Гріх, котрий обіцяє тобі тілесну розкіш, — солодка отрута; не довіряй йому! Св. Дух залишає нечистого, отже, розум останнього зовсім затьмарюється. Нечисті — наче кінь і осел, котрі не мають розуму (Пс. 32, 9). Перед очима нечистого — густа завіса, через котру не видно безодні пекла (Корн. a Л.). "Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить" (І Кор. 2, 14). Через цей гріх цар Соломон утратив свою мудрість і настільки змалів розумом, що віддавав Божу шану статуям іновірських жінок (І Цар. 11). Воля нечистого також ослаблена; він не у змозі чинити добрі справи (Беда). Нечистий схожий на людину, яка сама наклала на себе залізні кайдани (св. Авг.). Нелегко звільнитися від нечистоти (св. Тома з Акв.). Отже, нечистий легко потрапляє у різні гріхи, а саме: стає заздрісним, жорстоким, марнотратником, убивцею і т. п. Тяжке покарання чекає нечистого. Передусім він втрачає спокій розуму. До нечистого звертається св. Золотоуст такими словами: "Нещасна людино, тобі можна хіба що поспівчувати, адже ти не маєш жодної спокійної години!" Грішна людина має нечисту совість, і врешті-решт гине (Корн, а Л.). Нечистота руйнує і здоров'я тіла. "Усякий гріх, що його чинить людина, є поза її тілом, а хто чинить розпусту, грішить супроти власного тіла" (І Кор. 6. 18). І хоча зовнішньо людина мила і приваблива, але душа її отруєна гріхом; отже, недовго жити красі тіла (св. Єфр.). Нечистота підточує цвіт молодості і призводить до передчасного старіння (Люд. Гран). Піди у лікарні, будинки для боже­вільних — і злякаєшся страшних наслідків цього гріха. Нечистих Бог карав особливими карами. Потоп був карою за нечистоту (Буття 6, 7); Содом і Гоморру знищив Бог вогнем за цей самий гріх (Буття 18, 20). Бог не карає сьогодні нечистих вогняним дощем лише тому, що для теперішніх грішників приготований вогонь набагато більший, і набагато суворіше покарання (св. Золот.). Нечисті не можуть успадкувати Царства Божого (І Кор. 6, 9), не мають місця в Царстві Христа (Еф. 5, 5). Ніщо нечисте не може увійти до Царства небесного (Одкр. 21, 27). Душа нечистого буде викреслена з числа живучих (Сир. 19, 3), "бо коли живете за тілом, то помрете" (Рим. 8, 13). Розкіш — миттєва, кара — вічна (св. Амвр.). Св. Альфонс говорить, що за цей гріх буде найбільше осуджених.

Найкращим засобом уникнення цього гріха є втеча.

Згадаймо єгипетського Йосифа (Буття 39). Існують й інші засоби, які допомагають уникнути цього гріха; це прийняття св. Тайн, молитви до Матері Божої, але найкращий засіб — втеча від спокуси (св. Альф.). Св. Апостол (І Кор. 6, 18) говорить, що треба чинити опір різним гріховним намірам, але від нечистоти треба втікати (св. Авг.). У боротьбі з чуттєвістю перемагають ті, котрі втікають (св. Фил. Н.). Втеча від спокус, від нечитоти не є соромом (св. Авг.).

Дбайте про добро для своєї душі!

Не забувайте про те, що ви постійно повинні щиро і наполегливо працювати над удосконаленням себе.

Ревність у цій справі повинна випливати з любові до Бога, бо інакше більше зашкодить, аніж допоможе (св. Франц Сал.). Нерозумно старанний схожий на людину, котра разом з куколем вириває і пшеницею (Мат. 13, 29). Сліпа старанність лише шкодить. Коли ми так ретельно піклуємося про те, щоб хоч трохи продовжити собі життя, то як же ж ми повинні дбати про те, щоб жити вічно! (св. Авг.). Ми повинні бути схожими на купців, котрі ніколи не вдовольняються набутим і завжди шукають нових прибутків (св. Берн.). Ми повинні наслідувати обережних мандрівників, які ніколи не оглядаються на пройдений шлях, а мріють про ту дорогу, по якій ще повинні пройти; тому що пройдена дорога ніякої користі їм не принесе, якщо не досягнуть своєї мети (св. Григ. В.). Той, хто прагне добра для своєї душі, часто звертається до Церковних засобів ласки. Прагнучий добра користується будь-якими засобами задля освячення своєї душі; ніколи не забуває про молитву, часто сповідається і причащається, часто слухає Боже слово або читає релігійні книжки і т. д. — Така людина використовує кожну нагоду для здійснення добрих справ: не залишить жодного убогого без милостині, добросовісно дотримується церковних постів, кожної вільної хвилини молиться. Людина, яка дбає про свою душу, охоче приносить Богові будь-яку пожертву. Радіє, коли її переслідують і висміюють за її віру; радіє стражданням, які посилає на неї Господь; готова віддати все, аби лише не згрішити; навіть готова віддати заради Христа своє життя, якщо б виникла така необхідність. Така людина щиро піклується про спасіння душ своїх ближніх. Вона стримує від скоєння гріха своїх підлеглих, приятелів і родичів, поучає їх і молиться за них; молиться навіть за чужих людей, людей іншого віросповідання та за грішників. Згадаймо, якими ревними щодо цього були Святі.

Якщо ми хочемо досягти спасіння, ми зобов'язані дбати про добро для нашої душі, бо здобути Царство Боже можна, лише доклавши великих зусиль.

Христос неодноразово давав зрозуміти, що людина повинна докласти чима­ло зусиль, щоб досягнути спасіння. Христос говорить: "Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! — ввійде в Царство Небесне" (Мат. 7, 21). Отже, не думаймо, що досягти спасіння дуже легко. Вічне щастя називається Царством, Божим Містом, Божим Домом, Раєм, Вінцем; такі речі здобуваємо лише у тяжкій боротьбі і високою ціною. Велику винагороду отримує лише той, хто вчився і працював протягом довгих років. "Та все ще Царство небесне є дуже дешевим; за нього платиться менше, ніж воно вартує" (св. Ант. Пуст.). Без певних зусиль узагалі не можемо здійснити нічого доброго. Бог допускає, що ми здійснюючи будь-яку добру справу, наштовхуємося на певні перешкоди (найчастіше з боку злого духа), і, долаючи їх, доводимо, що дійсно чинимо це з доброї волі. Той, хто не хоче нічим поступитися, тобто не виявляє ревності в досягненні добра для своєї душі, не може здійснити жодної доброї справи. Так само неможливо здобути без боротьби жодної чесноти.

Ми не повинні забувати і про те, що наша молитва буде вислухана лише тоді, коли молитимемося щиро і ревно, незважаючи на будь-які перешкоди.

Згадаймо про молитву сліпого по дорозі до Єрихону (Лук. 18, 35) і про молитву св. Моніки. Зрештою, зважмо, що й тут, на цьому світі, не можна здійснити нічого великого, не виявивши наполегливості. Всі славетні мужі були людьми надзвичайно працьовитими. "Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати" (Пс. 126, 5). Хто працює, той має.

ЛІНЬ

Лінивим називаємо того, хто боїться будь-якої тяжкої праці, котра необхідна для його ж тимчасового або вічного добра.

Лінь проявляється і в тому, що людина зовсім не хоче працювати, не хоче виконувати свої обов'язки, не дбає про добро для своєї душі і про її спасіння. У природі нема бездіяльності — навколо нас все рухається, все працює. "Іди, ледащо, до мурашки; приглянься до її звичаїв, будь розумним" (Прип. 6, 6). Лінивий будь-яку роботу відкладає на потім, бо прагне тільки розваг. Лінивий хотів би отримати нагороду від Бога, але нічого не хоче робити для Нього; бо він (лінивий) лякається всього, до чого треба прикласти хоча б найменші зусилля (Беда). Лінивий навіть не задумується над тим, що він служить дияволу.

Праведні люди бачать в інших тільки добро, ліниві ж не зважають на позитивні риси інших, але тільки на те добре, що є в них самих (св. Григ. В.). Вони схожі на учнів, котрі порівнюють себе лише з найлінивішими і найгір­шими, а не з найкращими товаришами. Саме тому ліниві ніколи не досягають досконалості.

Лінь є причиною багатьох грішних учинків, вона приводить до тимчасових нестатків і до вічного осудження.

"З безділля навчаються багато лихого" (Сир. 33, 28). Лінь — це вчитель недобрих вчинків (св. Вас). Тіло, зіпсоване лінню, стає оселею різних недобрих пристрастей (св. Берн.). Лінивий наражається на численні спокуси. Працьо­виту людину спокушає лише один диявол, а лінивого — сотні (св. Цез.) Птах є в безпеці доти, доки літає; як тільки сяде спочити, його можуть підстрілити. Подібна доля чекає людину, яка перестає працювати (св. Тома Віл.). Лінь накликає на людину тимчасову нужду. Лінивий стає убогим (Григ. 6, 11), розчаровується у житті і стає нещасним. Лінь накликає на людину вічний осуд. Ледар нікому не чинить добра, а це те ж саме, як би робив багато зла. Господар не триматиме в себе слугу, який не хоче працювати, — він прожене його і не заплатить за службу. Так само чинить і Бог (св. Золот.). Дерево, котре не плодоносить, буде зрубане і кинуте у вогонь (Мат. 7, 19). Слуга, котрий належним чином не використає даних йому від Бога талантів, потра­пить до кромішньої темряви, і буде там плач і скрегіт зубів (Мат. 25 ЗО). Ледарі не досягнуть неба, бо сказано: "Збери робітників і винагороди їх" (св. Просп.). Бог не обирає Собі приятелями тих, хто є приятелями вигоди (св. Тер.). Бог сам говорить, що Він зневажає тих, хто є ані холодним, ані гарячим, тобто літнім (ніяким) (Одкр. З 16). Бог — це всепоглинаючий вогонь; Він обрав собі слугами палаючих любов'ю Серафимів; отже, Бог ненавидить байдужості (Корн, а Л.). Бог є більш терплячим до невірного, ніж до байдужого християнина (св. Амвр.).

Лінивий повинен завжди пам'ятати про тимчасову і вічну нагороду за працьовитість; тоді швидше візьметься за роботу.

Ти завжди згадуєш труднощі, які довелося подолати, виконуючи ту чи іншу роботу, — пам'ятай також і про спокій і радощі, які Бог обіцяє тобі. Вони варті прикладених тобою зусиль (св. Авг.). Отже, добре робімо і не біймося втоми, бо прийде час жнив (Гал. б, 9). Жати може лише старанний,але не ледар.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.