Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Суть, форми та принципи розвитку міжнародних економічних відносин





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

Міжнародні економічні відносини становлять собою сукупність економічних відносин між країнами світу з приводу обміну товарами, руху та використання факторів виробництва, формування механізмів міждержавного нагляду та регулювання.

Міжнародні економічні відносини охоплюють усі фази процесу відтворення – виробництво, розподіл, обмін та споживання.

У сфері виробництва міжнародні економічні відносини становлять собою відносини між суб’єктами світового господарства у безпосередньо матеріальному виробництві. До цих відносин належить спільне будівництво господарських об'єктів, спільні підприємства, міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва, прямі виробничі зв’язки.

У сфері розподілу міжнародні економічні відносини – це відносини між суб’єктами світового господарства з приводу розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Найбільш повно вони проявляються в процесі розвитку спільного виробництва, міжнародного руху капіталів та робочої сили.

У сфері обміну міжнародні економічні відносини становлять собою відносини між суб’єктами світового господарства з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили та послуг. Найбільш повно вони , ці відносини, проявляються у міжнародних торгових відносинах.

У сфері споживання міжнародні економічні відносини – це відносини між суб’єктами світового господарства з приводу покриття їх потреб за рахунок взаємних поставок або за рахунок продукції, виробленої на спільних підприємствах. Ці відносини проявляються як результат функціонування усієї сукупності різноманітних форм міжнародного економічного співробітництва.

Об’єктом міжнародних економічних відносин виступає світове господарство, тобто сукупність національних економік країн світу, що взаємозв’язані мобільними факторами виробництва. В повсякденній практиці об’єкт міжнародних економічних відносин це експорт (імпорт) товарів, послуг і факторів виробництва, міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва, господарська діяльність за кордоном, фінансові операції, спільне підприємство тощо.

Суб’єктами міжнародних економічних відносин виступають фізичні та юридичні особи, які беруть участь в здійсненні міжнародних господарських контрактів, договорів та угод. Фізичні особи – це громадяни окремої держави, іноземні громадяни, особи без громадянства, котрі здійснюють міжнародні економічні зв’язки і зареєстровані місцевими органами влади. Юридичні особи – це підприємства та організації, що здійснюють міжнародні економічні відносини. В ролі юридичних осіб можуть виступати об’єднання фізичних осіб, об’єднання юридичних осіб, об’єднання фізичних та юридичних осіб, представники зарубіжних фірм, місцеві органи влади, інші держави, що діють через своїх представників на території даної країни.

Вирішальну роль у формуванні економічних зв’язків на інтернаціональному рівні відіграють юридичні особи, зокрема такі:

- держава;

- національні підприємства, фірми, об’єднання, організації і товариства як конкретні учасники міжнародних економічних відносин;

- міжнародні господарські організації, об’єднання, товариства, спільні підприємства;

- міжнародні економічні організації такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО), Міжнародна організація праці (МОП), Світова організація торгівлі (СОТ) тощо;

- інтеграційні об’єднання країн світової співдружності такі, як Європейський, Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА). Подібні інтеграційні об’єднання є у Південно-східній Азії, Латинській Америці тощо.

Сучасні міжнародні економічні відносини склалися в результаті тривалого історичного процесу, багатовікової еволюції продуктивних сил; поглиблення міжнародного поділу праці, поступового включення національних економік у загальну систему світових господарських зв’язків.

Історично першою формою міжнародних економічних відносин була зовнішня торгівля. Вона зародилася на ранніх стадіях становлення товарного виробництва, заснованого на базі суспільного поділу праці. Як свідчить історія, ще в V столітті до нашої ери в Афіни з’їжджалися заморські купці, щоб продати свої товари і купити інші, в тому числі і “живий товар”, тобто рабів.

Перехід до нового типу міжнародних господарських зв’язків став визначатися уже з ХІV – поч. ХV ст., тобто ще в епоху середньовіччя. У середні віки активну торгівлю вели Генуя, Венеція, Великий Новгород та ін. І хоча обсяги торгівля були невеликі, проте вона відігравала неабияку роль у господарському житті, оскільки країни переважно обмінювались дорогоцінними металами, предметами розкошу, продукцією сільського господарства.

Саме в середні віки зовнішній ринок і зовнішня торгівля для європейських країн стали набувати особливо важливого значення. Але зовнішня торгівля відігравала ще обмежену роль у господарському житті держави. Зростаюче ж значення МЕВ було пов’язане з формуванням і розвитком промисловості (збільшення продуктивності праці розширили можливості вивозу і продажу за кордон значної частини виробленої продукції), машинної індустрії (змога перевозити товари на значні відстані у великих кількостях).

У ХІV – ХVІІ ст. становлення мануфактурного виробництва вимагало суттєвого розширення ринків збуту та забезпечення стійкого надходження сировини, в тому числі й імпортної. У зв’язку з цим торговельні зв’язки різних країн якісно змінилися (перетворилися у суттєвий фактор, забезпечуючи міжнародний поділ праці і впливаючи на виробничу й експортну спеціалізацію країн-учасниць).

З поширенням мануфактурного, а пізніше індустріальногь виробництва розширилися межі світового господарства, яке до кінця ХІХ ст. досягло глобальних масштабів.

У ХХ ст. екстенсивний розвиток інтернаціоналізації господарського життя на базі торгівлі був доповнений вивозом позичкового і виробничого капіталів (виник міжнародний ринок капіталів.)

Форми міжнародних економічних відносин:

1. міжнародна торгівля

2. міжнародна міграція робочої сили

3. міжнародний рух капіталу

4. світова валютна система

5. міжнародні розрахунки.

Рівні розвитку міжнародних економічних відносин:

- перший рівень становлять відносини, які здійснюються між фізичними та юридичними особами, а також між окремими державами.

- другий рівень міжнародних економічних відносин утворюють відносини, що виникають між державними, фізичними та юридичними особами, з одного боку, та міжнародними організаціями, - з другого.

- третій рівень становлять відносини між міжнародними організаціями.

Принципи функціонування міжнародних економічних відносини:

- загальні (міжнародні). Викладені у декларації ООН “Новий економічний порядок” і обов’язкові для всіх суб’єктів міжнародних економічних відносин (принцип суверенітету кожної держави, мирного співіснування, спірних проблем, взаємодопомоги, невтручання у внутрішні справи один одного, сумлінного виконання міжнародних зобов’язань тощо).

- специфічні (національні). До специфічних відносяться принципи функціонування міжнародних економічних відносин конкретної держави, закріплені в національному законодавстві (суверенітет держави, свобода, рівність, верховенство законів інтересів країни, еквівалентність обміну та ін).

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.