Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВИТРАТ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

В теорії кримінального процесу України фактично відсутні наукові дослідження стосовно класифікації процесуальних витрат. Однак деякі автори, не проводячи класифікації процесуальних витрат, говорять про їх види. Але вони не виділяють жодної характерної риси чи класифікаційної ознаки, за якими вони їх поділяють, а спираються лише на позицію законодавця, який дає перелік судових витрат.

Так, В.Т. Томін і В.А. Дунін зазначають, що закон розрізняє три види кримінально-процесуальних витрат. Для прикладу, зважаючи на те, що думки науковців були засновані на КПК 1960 року, наведемо ст. 91 КПК (1960 р.), у якій, зокрема, зазначалось: «Судові витрати складаються: 1) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим; 2) із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів; 3) з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у даній справі». Ця стаття визначала лише перелік грошових сум, котрі складають процесуальні витрати, хоча вони відповідним чином і згруповані. Але якщо вважати запропоновані законодавцем три групи процесу витрат класифікацією, то у ній порушується така вимога класифікації, як виключність. Зокрема, п. 1 ст. 91 КПК (1960 р.) серед процесуальних витрат передбачав суми, виплачені експертам, спеціалістам і перекладачам. Якщо проаналізувати зміст лише ст. 92 КПК (1960 р.), то виявиться, що зазначеним особам відшкодовувались витрати, пов'язані з явкою, та виплачувалась винагорода за виконану ними роботу. Пункт 2 ст. 91 до кримінально-процесуальних витрат, крім інших, відносив суми, витрачені на дослідження речових доказів. Оскільки дослідження речових доказів могло проводитись як спеціалістами, так і експертами чи навіть перекладачами, які в даному випадку діяли як спеціалісти чи експерти, то за це вони отримували відповідну плату – винагороду.

Отже, за цією класифікацією фактично один об'єкт (винагорода експерта, спеціаліста чи перекладача) входить у дві ланки класифікаційної системи: п, 1 і п. 2 ст. 91 КПК (1960 р.). Тому запропонований законодавцем перелік процесуальних витрат в старому КПК України, який містив три пункти, важко назвати класифікацією.

Також, в процесуальній літературі існує поділ процесуальних витрат, в залежності від мети. Зокрема, усі витрати залежно від мети їх використання, поділяються на чотири види:

- витрати, пов'язані з явкою і виплатою винагороди;

- витрати, пов'язані з обслуговуванням доказів та інших предметів;

- витрати на проведення слідчих та інших процесуальних дій;

- витрати, пов'язані з оплатою праці захисника, який брав участь у справі за призначенням.

Класифікація процесуальних витрат, залежно від мети їх використання, є найбільш загальною. Але це не єдина підстава (ознака), за якою можна класифікувати процесуальні витрати. Глибший аналіз їхньої юридичної природи дає змогу відшукати ще й інші підстави (ознаки) для класифікації процесуальних витрат.

Окрім вище наведених (теоретичних) класифікацій, процесуальні витрати можна класифікувати ще й за стадією провадження, на якій вони виникли. Відповідно процесуальні витрати можна поділяти на ті, що були понесені:

- на стадії досудового розслідування;

- на стадії підготовчого провадження;

- під час судового розгляду;

- під час провадження в суді апеляційної інстанції;

- під час провадження в суді касаційної інстанції;

- під час провадження у Верховному Суді України;

- під час виконання вироку і ухвал;

У зв'язку з цим потрібно зауважити, що певні стадії кримінального провадження характеризуються лише окремими видами витрат, передбаченими у ст. 118 КПК України. Так, на стадії провадження в суді касаційної інстанції можуть мати місце лише витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрати, пов’язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів та витрати на правову допомогу. На стадії виконання вироку можливі лише витрати, пов'язані з оплатою послуг захисника. І лише на трьох стадіях кримінального провадження можуть мати місце усі витрати, передбачені у ст. 118 КПК України:

- стадія досудового розслідування;

- стадія судового розгляду;

- стадія провадження в суді апеляційної інстанції;

Існують і інші класифікації процесуальних витрат, однак зважаючи на нещодавнє прийняття нового КПК України, дані класифікації носять здебільшого теоретичний характер. Що ж стосується практичної класифікації процесуальних витрат, то згідно зі ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів [КПК].

Витрати на правову допомогу. Правова допомога захисника підозрюваному, обвинуваченому може бути платною і безоплатною.

Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р.

Надання безоплатної правової допомоги регламентується ч. 1 ст. 59 Конституції України, ст. 49 КПК України, Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р., постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі» від 11 січня 2012 р. № 8, постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу» від 18 квітня 2012 р. № 305. Розмір оплати за годину адвоката з надання безоплатної правової допомоги становить 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати, визначеної законом на час надання послуг адвокатом. Розмір оплати послуг адвоката з надання такої допомоги особі, затриманій в кримінально-процесуальному порядку, у неробочий час, вихідні та святкові дні обчислюється виходячи з подвійного розміру оплати за годину роботи адвоката. Оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання акта наданих послуг.

Витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження. Відповідно до ст. 121 КПК України, витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, – це витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв’язку із відривом від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження підозрюваного, обвинуваченого, він несе самостійно (ч. 2 ст. 121 КПК України)

Витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження захисника, несе підозрюваний, обвинувачений (ч. 3 ст. 121 КПК України)

Витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження представника, несе особа, яку він представляє(ч. 4 ст. 121 КПК України)

Витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КПК України витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених КПК України.

Витрати, пов’язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Також, потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів. Витрати, пов’язані із зберіганням та пересиланням речей і документів відповідно до ст. 118 КПК України є різновидом процесуальних витрат. Їх умовно можна поділити на два види:

1) ті, що виникають у зв’язку з потребою у зберіганні.

2) ті, що зумовлені пересиланням речей і документів під час кримінального провадження.

Також, на відміну від положень Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р., ст. 118 КПК України, передбачає витрати на зберігання і пересилання речей та документів, а не лише речових доказів.

За загальним правилом зберігання речей та документів забезпечується стороною кримінального провадження, якій він наданий, та здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. Речові докази у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, можуть знаходитися в спеціальних місцях зберігання (ч. 5 ст. 100 КПК України)

У таких випадках, коли майно як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, передається в інші установи, підприємства, організації, витрати покриваються за рахунок Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, який встановлює їх граничний розмір. Прикладами забезпечення особливих умов схоронності окремих речей, наприклад, вибухових речовин, є зберігання їх на складах військових частин або відповідних державних установ, підприємств, організацій. Отруйні та сильнодіючі речовини передаються на склади організацій, які мають відповідний дозвіл на їх зберігання, і де є належні умови для зберігання, за узгодженням чи з відома їх керівництва (командування) (п.16 Інструкції)

Відповідно до положень чинного кримінального процесуального законодавства (ч. 1 ст. 124 КПК України) витрати суб'єктів кримінального провадження можуть відшкодовуватися обвинуваченим або компенсуватися за рахунок держави. За результатами судового розгляду суд приймає рішення у формі вироку. Водночас судді в кожному випадку повинні з'ясовувати, які судові витрати понесені під час досудового розслідування, чи правильно обчислено їх розмір, адже у резолютивній частині вироку зазначається рішення суду щодо відшкодування процесуальних витрат.

Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність. Водночас суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним процесуальні витрати, які документально підтверджені (наприклад квитанції про оплату житла, проїзні квитки тощо). Якщо обвинувачуються декілька осіб, суд вирішує питання відшкодування (компенсації) процесуальних витрат та їх розмірів окремо щодо кожного з обвинувачених з урахуванням ступеня вини, майнового стану, тощо

До витрат, що підлягають розподілу відносять:

1) витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором;

2) витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування представника потерпілого (переїзд, наймання житла, виплата добових витрат, втрачений заробіток чи витрати у зв'язку з відривом від звичайних занять);

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Однак стягнення із засудженого безпосередньо на користь свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, понятого, перекладача витрат, пов'язаних з їх явкою за викликом, є неприпустимим (п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» від 07.07.1995 № 11)

Крім зазначених витрат КПК визначає види процесуальних витрат, які покриваються за рахунок Державного бюджету України в імперативному порядку, наприклад витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, тощо.

Суд апеляційної, касаційної інстанції та Верховний Суд України, змінюючи чи ухвалюючи нове рішення без прийняття рішення про направлення справи на новий судовий розгляд, вирішує питання розподілу процесуальних витрат відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України .

Відповідно до ст. 418 КПК України суд апеляційної інстанції уповноважений приймати рішення у формі вироку чи ухвали. У разі скасування вироку суду першої інстанції повністю чи частково суд апеляційної інстанції ухвалює новий вирок відповідно до статей 374, 420 КПК, у якому вирішує питання відшкодування процесуальних витрат. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали. У резолютивній частині ухвали суду апеляційної інстанції вирішується питання розподілу процесуальних витрат (ст. 419 КПК України) .

З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали, в резолютивній частині яких вирішується питання розподілу процесуальних витрат.

Продовжуючи відмітимо, що згідно з ч. 1 ст. 125 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (ст. 368 КПК України) . Якщо обвинувачується декілька осіб у вчиненні злочину, суд вирішує ці питання окремо щодо кожного з них.

Отже, враховуючи вище наведене необхідно відмітити, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. В свою чергу, розмір процесуальних витрат, визначає суд за клопотанням компетентних осіб. Такі витрати, повинні виражатись в грошовому еквіваленті.

ВИСНОВОК

Підводячи підсумок на тему: «Процесуальні витрати у кримінальному процесі України», можна зазначити наступні результати:

1. Під процесуальними витратами у кримінальному процесі України розуміють передбачені ст. 118 КПК України витрати, пов’язані із здійсненням кримінального провадження, які відшкодовуються державою (або особами зазначеними в КПК України) певним суб’єктам кримінального провадження (захиснику, перекладачу, експерту та ін.) і підлягають стягненню з осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення та у окремих випадках відшкодовуються з Державного бюджету України.

2. При класифікації процесуальних витрат потрібно брати до уваги, ст. 118 чинного КПК України, яка поділяє процесуальні витрати на: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрати, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрати, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

3. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності у обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням

В свою чергу, розмір процесуальних витрат, визначає суд за клопотанням компетентних осіб. Такі витрати, повинні виражатись в грошовому еквіваленті.

 

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.