Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

СТВОРЕННЯ АВАРІЙНИХ ОБСТАВИН





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

До________________________.-

(підставити назву суду)

Від________________________,

(підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, свою адресу)

 

У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ст.. 122 чА КпАП України

СКАРГА

На мене складено протокол про адміністративне право­порушення за те, що ніби-то «_»_____________200_p., ке­руючи автомобілем_держ.№ _ на_ (підставити місце), _, (підставити суть порушення, яке ніби-то мало місце, і за яке складе­но адмінпротокол, наприклад, «проїхав перехрестя на забо­ронний сигнал світлофора», або «виїхав на смугу зустрічного руху», або «не надав перевагу пішоходам, що рухалися н-регульованим пішохідним переходом», тощо, змусивши _ (підставити наявні у протоколі дані про учасника руху - автомобіль чи пішохода) різко змінювати швидкість або напрямок руху, чим створив аварійну обстановку.

Насправді це не відповідає дійсності з таких підстав.

Далі варіанти:

1. Ніяких перешкод або небезпеки пішоходам не ство­рювалося. Незважаючи на те, що пішоходи рухалися по пішохідному переходу, визнати мої дії порушенням вимог ПДР неможливо з таких підстав. У момент наближення мого автомобіля до переходу пішоходи не знаходилися на переході, вони вийшли на перехід вже у момент перетину мною пере­ходу. Між тим, у відповідності до п.18.1 ПДР, обов'язок водія зменшувати швидкість та при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо у момент наближення до переходу на ньому вже перебувають зазначені пішоходи.

Окрім того, цей обов'язок виникає не щодо будь-яких пішоходів, які знаходяться на переході, а тільки тих, яким створюється перешкода чи небезпека. П.1.10 ПДР дає визна­чення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспор­тних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосову­ватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.

В даному випадку цього не було, оскільки при русі автомобіля повз пішохідний перехід пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходячи її, продовжували рух без зміни напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.18.1 ПДР, тим більше не робили цього різко, що є необхідним для визнання обста­новки аварійною. За таких умов говорити про наявність у моїх діях складу зазначеного правопорушення неможливо.

2. Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборон­ний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за перехрестям, і воно знаходилося поза полем його зору, принаймні він не міг точно встановити момент перети­нання межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок кута оглядовості з того місця, де він знаходився.

Я діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов'язує водія, який виїхав на перехрестя на до­зволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигна­лу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. В даному випадку склалася саме така ситуація, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР.

3. Треба зазначити, що виїзд на смуту зустрічного ру­ху через розмітку 1.1 прямо дозволяється за деяких умов до­датком 2 до ПДР (для об'їзду нерухомої перешкоди, коли інша можливість об'їзду відсутня, обгону одиночного транспорт­ного засобу, що рухається зі швидкістю менше ЗО км/год.). І у даному випадку ці умови були виконані. Таким чином, навіть формального порушення вимог ПДР у моїх діях немає.

Далі для всіх випадків:

Також слід зазначити, що ст.. 122 КпАП України недарем­но передбачає окрему відповідальність за ряд звичайних пору­шень ПДР, а саме за такі, якими створено аварійну обстанов­ку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які б дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.

Слід зазначити, що особа, якій створено аварійну обста­новку, у відповідності до КпАП України, є або потерпілим, як­що їй спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст..269 КпАП, або свідком (оскільки їй відомо про вказані обставини), у відповідності до ст..272 КпАП. Якщо дійсно комусь створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності або потерпілого, або свідка. Між тим, у відповідності до ст..256 КпАП, якщо потерпілі або свідки є, то їх дані повинні бути вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, наряду з іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного пра­вопорушення, передбаченого ст.. 122 ч.4 КпАП, так і про невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256

До того ж, співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, категорично відмовився вказати у ньому дані вказаних мною свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу, внаслідок ніби-то їх «зацікавленості». Проте ст..272 КпАП не містить таких виключень з числа осіб, які можуть бути свідками. З іншого боку, така позиція співробітника ДАІ є порушенням ст..256 КпАП. За таких умов є необхідним опитати цих свідків у судовому засіданні, а саме:______ _(підставити дані - прізвища, імена, по батькові та адреси свідків)

На підставі викладеного, керуючись ст. 268 КпАП України,

 

ПРОШУ:

Викликати у судове засідання та опитати особу, яка склала адміністративний протокол;

Викликати у судове засідання зазначених свідків;

Провадження у справі про адміністративне правопору­шення, передбачене ст..122 чА КпАП України, щодо мене, за­крити, за відсутністю у моїх діях складу зазначеного правопо­рушення.

«_»_________200_р. (Підпис)

Додаток: матеріали, що характеризують особу, на _аркушах.

* *

До Апеляційного суду__________________

(підставити назву суду)

На постанову суді_______________________

(підставити назву суду та прізвище, ініціали судді)

Від «_»___________________200_р.

(підставити дату)

У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ст. 122 ч.4 КпАП України

Від_______________________,

(підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, свою адресу)

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА (у порядку ст. 294 КпАП України)

Зазначеною постановою мене визнано винним у тому, що ніби-то «_»_200_p., керуючи автомобілем __________ держ.№ _ на ________ (підставити місце події), _______________ (підставити суть порушення, яке ніби-то мало місце, і за яке складе­но адмінпротокол, наприклад, „проїхав перехрестя на забо­ронний сигнал світлофора", або „виїхав на смугу зустрічного руху", або „не надав перевагу пішоходам, що рухалися не-регульованим пішохідним переходом", тощо, змусивши _________ (підставити наявні у протоколі дані про учасника руху - автомобіль чи пішохода) різко змінювати швидкість або напрямок руху, чим створив аварійну обстановку. За це порушення до мене застосовано адміністративне стягнення у вигляді ________ (підставити вид та розмір адміністративного стягнення).

Зазначена постанова суду не відповідає закону, матеріалам та обставинам справи з таких підстав.

Створення аварійної обстановки, тобто необхідність інших учасників руху різко змінювати напрямок руху, швидкість руху, або вживати інших заходів для забезпечення безпеки, не підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Далі варіанти:

1. Ніяких перешкод або небезпеки пішоходам не ство­рювалося. Незважаючи на те, що пішоходи рухалися по пішохідному переходу, визнати мої дії порушенням вимог ПДР неможливо з таких підстав. У момент наближення мого автомобіля до переходу пішоходи не знаходилися на переході, вони вийшли на перехід вже у момент перетину мною пе­реходу. Між тим, як у відповідності до п.18.1 ПДР, обов'язок водія зменшувати швидкість та при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо у момент наближення до переходу на ньому вже перебу-вають зазначені пішоходи.

Окрім того, цей обов'язок виникає не щодо будь-яких пішоходів, які знаходяться на переході, а тільки тих, яким створюється перешкода чи небезпека. П.1.10 ПДР дає визна­чення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспор­тних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосову­ватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.

В даному випадку цього не було, оскільки при русі автомобіля повз пішохідний перехід пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходячи її, продовжували рух без зміни напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.18.1 ПДР, тим більше не робили цього різко, що є необхідним для визнання обста­новки аварійною. За таких умов говорити про наявність у моїх діях складу зазначеного правопорушення неможливо.

2. Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборон­ний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за перехрестям, і воно знаходилося поза полем його зору, принаймні він не міг точно встановити момент перети­нання межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок кута оглядовості з того місця, де він знаходився.

Я діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов'язує водія, який виїхав на перехрестя на до­зволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигна­лу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. В даному випадку склалася саме така ситуація, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР.

3. Треба зазначити, що виїзд на смугу зустрічного ру­ху через розмітку 1.1 прямо дозволяється за деяких умов до­датком 2 до ПДР (для об'їзду нерухомої перешкоди, коли інша можливість об'їзду відсутня, обгону одиночного транспорт­ного засобу, що рухається зі швидкістю менше ЗО км/год.). І у даному випадку ці умови були виконані. Таким чином, навіть формального порушення вимог ПДР у моїх діях немає.

Далі для всіх випадків:

Також слід зазначити, що ст.. 122 КпАП України недарем­но передбачає окрему відповідальність за ряд звичайних по­рушень ПДР, саме за такі, якими створено аварійну обстанов­ку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які 6 дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.

Слід зазначити, що особа, якій створено аварійну обста­новку, у відповідності до КпАП України, є або потерпілим, як­що їй спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст. 269 КпАП, або свідком (оскільки їй відомо про вказані обставини), у відповідності до ст. 272 КпАП. Якщо дійсно комусь створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності або потерпілого, або свідка. Між тим, у відповідності до ст. 256 КпАП, якщо потерпілі або свідки є, то їх дані повинні бути вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, разом із іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного пра­вопорушення, передбаченого ст. 122 ч.4 КпАП, так і про невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256 КпАП.

Між тим, ці дані відсутні як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові. Та­ким чином, докази того, що мав місце один з найважливіших елементів складу зазначеного адміністративного правопору­шення по справі відсутні.

До того ж, співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, категорично відмовився вказати у ньому дані вказаних мною свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу, внаслідок ніби-то їх «зацікавленості». Проте ст. 272 КпАП не містить таких виключень з числа осіб, які можуть бути свідками. З іншого боку, така позиція співробітника ДАІ є порушенням ст. 256 КпАП. За таких умов при розгляді справи судом було необхідним опитати цих свідків у судовому засіданні, а саме: _ (підставити дані - прізвища, імена, по батькові та адреси свідків)

Цього судом не було зроблено, що також негативно по­значилося на повноті розгляду та обґрунтованості рішення по справі.

За таких умов не можна вважати, що у моїх діях є склад зазначеного правопорушення. Більше того, сам адмінпротокол не відповідав вимогам закону, і не підлягав розгляду у суді. У відповідності до п.2 ст. 278 КпАП України, суд при підготовці до розгляду справи має перевірити, зокрема, правильність складання протоколу. Як видно з наведеного, суд не зробив цього і почав розглядати справу передчасно.

Окрім цього, справу розглянуто з істотним порушенням моїх процесуальних прав.

Так, у відповідності до ст. 268 КпАП, мене повинно бу­ло завчасно сповістити про дату та час судового засідання. В даному випадку про «завчасність» не може бути й мо­ви, оскільки, як видно з матеріалів справи, сам розгляд спра­ви відбувся на наступний день після того, як було складе­но протокол. При цьому порушено й порядок повідомлення, оскільки сповістили мене не судовою повісткою, а так зва­ним «сповіщенням». Цей документ не має процесуальної фор­ми, не передбачений чинним законодавством, виданий не су­

дом, а співробітником ДАІ, який взагалі не має повноважень на призначення часу розгляду справи суддею.

Окрім того, передачею справи співробітником ДАІ без­посередньо до суду, а не у встановленому відповідним норма­тивними актами порядку, зокрема, пп. 6.2 - 6.7 ІНСТРУКЦІЇ з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що сто­суються забезпечення безпеки дорожнього руху (ЗАТВЕР­ДЖЕНО наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 р. № 1217 ), також порушено безпосередньо як вимоги чинного законодавства, так і мої права, зокрема, на отримання копії протоколу у підрозділі ДАІ (п.2.1 зазначеної Інструкції), оскільки справа у підрозділі ДАІ не перебувала.

Нарешті, такою передачею справи до суду порушу­ються як вимоги ст. 257 КпАП, яка передбачає пересилан­ня у встановленому порядку справи до суду, так і Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджено Нака­зом ДСА України 27.06.2006 № 68), а саме таких пунктів:

2.1. Усі судові справи та кореспонденція, у тому числі до­кументи, надіслані електронною поштою, факсимільним зв'язком, а також телеграми, що надходять до суду, прийма­ються, опрацьовуються та під підпис передаються за призна­ченням працівниками апарату суду відповідно до обов'язків.

2.2. Працівник апарату суду, на якого відповідною Поса­довою інструкцією покладено обов'язки щодо приймання су­дових справ і кореспонденції, у день їх надходження перевіряє цілісність пакетів та конвертів і відповідність їх адресування, з дотриманням установлених правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа), проставляє на правому нижньому чи іншому вільному від тексту місці супровідного листа до судової справи (матеріалу), першої сторінки листа чи іншого докумен­та реєстраційний штамп суду, у якому зазначає дату надход­ження матеріалу в суд і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції (додаток 1).

Конверти (пакети), у яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержан­ня матеріалів у пошкодженій упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 2) у двох примірниках, один примірник яко­го надсилається відправнику, а другий - долучається до одер­жаних матеріалів і передається разом з ним для розгляду за належністю.

Очевидно, що виконати усі вказані вимоги при такій передачі неможливо.

2.8. Після попереднього розгляду документа керівництвом і призначення виконавця в той самий день документ повертається до працівника апарату суду, який здійснював його реєстрацію, для реєстрації резолюції. До журна­лу реєстрації вхідної кореспонденції вносяться відомості про зміст і дату накладення резолюції, прізвище та ініціали виконавця, термін виконання, дата передачі документа виконавцеві.

Очевидно, що пройти усі вказані процедури у період від дня порушення до моменту розгляду справи адмінматеріал не міг.

3.5. Матеріали про адміністративне правопорушення, а також подання щодо застосування конфіскації предметів реєструються в обліково-статистичній картці на справу про адміністративне правопорушення та в алфавітному по­кажчику справ про адміністративні правопорушення. В алфавітному покажчику справ про адміністративні право­порушення відображаються дані про кожну особу, щодо якої надійшов для розгляду протокол про адміністративне право­порушення.

Навряд чи це могло бути здійснено до розгляду справи при такому порядку її передачі.

І ці порушення не є суто формальними. Такий строк роз­гляду справи завадив мені реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КпАП України, зокрема, звернутися до адвоката, підготувати письмове клопотання по справі, зібрати доку­менти, які характеризують особу. Враховуючи викладені ви­ще аргументи, таке клопотання повинно було міститися у матеріалах справи.

Захід адміністративного стягнення також обраний із по­рушенням вимог закону. У цій частині постанова суду аб­солютно не мотивована. Суд взагалі не вказав жодного до­воду, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними за­собами, а не, наприклад, штрафу. Тобто і у цій частині по­станова є голослівною та необгрунтованою. До того ж, та­кою, що явно порушує вимоги ст. 33 КпАП України, яка передбачає врахування особи порушника, його майново­го стану, пом'якшуючих обставин тощо при обранні виду адміністративного стягнення. Ані з матеріалів справи, ані з тексту постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися. При цьому у матеріалах справи і не міститься ніяких документів, які б підтверджували моє місце роботи, професію, характеристику особи, сімейний стан, то­що. Тому і у цій частині постанова є невідповідною матеріалам справи та необґрунтованою, оскільки даних про обставини, які мають враховуватися судом, у справі відсутні, отже, суд і не міг їх врахувати.

Більше того, у постанові із незрозумілих причин вказано, що я «не працюю», хоча насправді це не відповідає дійсності.

З наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності су­дового розгляду та порушив вимоги Постанов Пленуму Вер­ховного Суду України, а саме:

Від 11.06.2004 № 11 - «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», яка у п.З передбачає, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляд ісправи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, по­вно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Від 23.12.2005 р. № 14 - «Про практику застосування су­дами України законодавства у справах про деякі злочини про­ти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а та­кож про адміністративні правопорушення на транспорті», яка п.24 передбачає:

- Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні пра­вопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких-притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників;

- Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне пра­вопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення;

- При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз;

- Зміст постанови судді має відповідати вимогам, перед­баченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мо­тиви відхилення інших доказів, на які посилався правопоруш­ник, чи висловлених останнім доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст..294 КпАП України,

 

ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

«_»_____________200__р. (Підпис)

Додатки:

1) . Копія постанови суду;

2) . Матеріали, що характеризують особу, на_аркушах;

3) . Довідка про склад сім'ї та документи про пільги, стан здоров'я членів сім'ї на_аркушах.

* *

 

КЕРУВАННЯ АВТОМОБІЛЕМ У СТАНІ АЛКОГОЛЬНОГО СП'ЯНІННЯ

До________________

(підставити назву суду, його адресу)

Від_________________

(підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, адресу)

У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ч. 1 ст. 1 ЗО КпАП України,

КЛОПОТАННЯ

Протокол про адміністративне правопорушення, передба­чене зазначеною нормою закону, щодо мене, складено за те, що ніби-то «_»__________-2000_р., я,__________ (підставити місце порушення, зазначене у протоколі), керуючи автомобілем__ (підставити марку та державний номер автомобіля), знаходився у стані сп яніння.

Вказаний протокол не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.

Стосовно звинувачення у керуванні транспортним за­собом у нетверезому стані, слід вказати, що у цій частині огляд проведено із значними порушеннями нормативних актів, які регулюють цю процедуру, та, по суті, з прямими фальсифікаціями фактів.

Так, як на єдиний доказ мого перебування у такому стані, у протоколі є посилання на пробу із застосуванням трубки «Контроль тверезості».

Між тим, застосування такої трубки не є однозначним до­казом сп'яніння. Відомо, що трубка реагує на наявність ряду захворювань, аж до карієсу.

До того ж, відповідно до «Інструкції про порядок на­правлення громадян для огляду на стан сп'яніння в закла­ди охорони здоров'я та проведення огляду з використан­ням технічних засобів» (наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за № 55/591), у разі незгоди водія з наслідками перевірки за допомогою трубки «Контроль тверезості» (п.2.5 Інструкції), він направляється на медичний огляд у заклади охорони здоров'я. З наслідками перевірки я був незгоден. Але у даному випадку висновок про стан сп'яніння було зроблено тільки на підставі вказаної проби, що є незаконним.

До того ж, у протоколі про адміністративне правопору­шення вказано, що «огляд» за допомогою трубки проводився у присутності двох свідків. Проте у графі протоколу «Свідки, поняті» дані цих осіб не вказані, що саме по собі говорить про порушення порядку проведення огляду.

Можна вказати про інші порушення під час проведен­ня перевірки із застосуванням трубки: не дали перевірити придатність до використання - наяність або відсутність механічних пошкоджень, її герметичність, наявність вкра­плень у наповнювачі та пересипання його по трубці, гарантійний строк придатності та інші порушен­ня вимог паспорта, що додається до неї підприємством-виготовлювачем.

Упаковка трубки була пошкоджена, свідки трубку не оглядали, індивідуальний мундштук одноразового вико­ристання доставав з упаковки не самостійно, надівав його на протилежний кінець трубки не самостійно. Все це робив працівник ДАІ.

У відповідності ж до положень зазначеної Інструкції, ре­зультати огляду на стан сп'яніння, які отримані із порушенням зазначеного порядку, є недійсними (п.3.10 Інструкції).

Слід зазначити і те, що сам факт визнання у пояснен­нях до адмінпротоколу вживання за тривалий час до скла­дання протоколу незначної кількості спиртних напоїв ще не може бути доказом наявності стану сп'яніння саме у мо­мент керування транспортним засобом та складання про­токолу, оскільки відповідно до Інструкції про порядок на­правлення громадян для огляду на стан сп'яніння в закла­ди охорони здоров'я та проведення огляду з використан­ням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за № 55/591), такий стан може визначатися тільки шляхом, прямо передбаченим у цій інструкції.

Сам факт вживання за тривалий час незначної кількості спиртних напоїв не може бути таким доказом ще й тому, що сп'яніння до того часу могло минути, а алкоголь - бути виве­дений з організму. Саме наявність або відсутність цього стану і має визначити спеціаліст-нарколог відповідно до положень Інструкції. Без цього вважати доведеним наявність такого ста­ну не можна у будь-якому разі.

Інший варіант:

Дії співробітників ДАІ були незаконними внаслідок то­го, що мене було затримано не під час керування власним автомобілем, а коли автомобіль був у нерухомому стані, а я знаходився поруч. І це саме по собі є грубим порушенням моїх прав, не кажучи вже про те, що співробітниками ДАІ щодо мене було застосовано насильство, для чого, у відповідності із нормами Закону України «Про міліцію», не було жодних підстав

Зазначені обставини можуть бути підтверджені пояснен­нями свідків, а саме:_____________ (вказати прізвища, імена, по батькові, домашні адреси свідків) На підставі викладеного, керуючись ст..268 КпАП України,

 

ПРОШУ:

Викликати та опитати у судовому засіданні зазначених свідків;

Викликати та опитати у судовому засіданні лікаря-нарколога, яким проводився медичний огляд;

Викликати та опитати у судовому засіданні співробітника міліції, яким складено протокол про адміністративне правопорушення;

Справу про адміністративне правопорушення щодо мене за­крити за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

«_»______________200_р. Підпис

Додатки:

Медична документація на_аркушах;

Характеристика;

Документи про сімейний стан (наявність утриманців, членів сім'ї, які потребують переміщення автомобілем за ста­ном здоров'я, тощо).

*

 

ВІДШКОДУВАННЯ ЗАПОДІЯНОЇ ШКОДИ

До______________________

(Підставити назву суду)

Позивач: __________________

(Підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, адресу)

Відповідач:_________________,

(Підставити дані органу ДАІ, де працює посадова особа, що склала протокол, та адресу, при наявності - телефон)

*

ПОЗОВНАЗАЯВА

(у справі за адміністративним позовом).

Звільнено від сплати судового збору відповідно

до ст..288 КпАП України

«_»_______________20_р. посадовою (службовою) особою відповідача -_____________ (підставити дані посадової особи, яка винесла постанову) винесено постанову у справі про адміністративне право­порушення, передбачене ст..__ _, щодо мене. (підставити статтю та частину статті КпАП України)

Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.

(Вказати аргументи про невідповідність закону та об­ставинам справи постанови, взяті з наведених скарг, за­лежно від характеру правопорушення, за яке складено адмінпротокол.)

З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними. Документи складені із значними процесуальними порушеннями, протокол вступає у протиріччя з постановою про адміністративне правопорушення.

До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов'язок доказу правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача - суб'єкта влад­них повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди, як матеріальної, так і моральної. Та­ку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.З Закону України «Про міліцію», заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст.. 1172 ЦК України, несе відповідальність за дії* свого працівника при виконанні службових обов'язків, то саме відповідач має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода полягає у _______________

(Підставити обставини, які обумовлюють матеріальну шкоду, докази, якими вона підтверджується, та суму спричиненої матеріальної шкоди.)

та складає ___________

Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене бу­ло необгрунтовано винесено постанову, мене необгрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено по­станову. Я відчув абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушений нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із вине­сення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стре­совою, і кожне судове засідання у справі призводить до погли­блення цього стресу. Причинену мені таким чином мораль­ну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у

(Підставити суму, у яку позивач оцінює моральну шкоду.) На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,

 

ПРОШУ:

1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та по­садову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;

2. Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а спра­ву про адміністративне правопорушення щодо мене закри­ти, за відсутністю у моїх діях складу такого правопору­шення.

3. На відшкодування матеріальної шкоди стягнути з відповідача на мою користь__ _________ (Підставити суму.)

4. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на мою користь _______________(Підставити суму.)

«_»___________200_р. (Підпис)

Додатки:

1. Копія позовної заяви;

2. Копії протоколу та постанови про адміністративне правопорушення на__аркушах.

3. Документи на підтвердження факту спричинення та розміру матеріальної шкоди на_аркушах. (Вказати, які документи.)

 

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.