Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Початок українізації армії.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

У руслі демократичних перетворень найбільш революціонізованою частиною українського суспільства стало військо. Солдати, втомлені ві­йною, були чутливі до агітації різних партій. Серед українських солдатів і офіцерів швидко поширювалися ідеї українізації військових частин і створення української армії. Провідна роль у цьому процесі належала не Центральній Раді, а самостійникам на чолі з М. Міхновським. Вони ви­ступали за створення в Україні міцної регулярної армії. Лідери ж УЦР негативно ставилися до регулярних армій, вважаючи їх основою міліта­ризму. За цих умов самостійники самочинно розпочали українізацію вій­ська.

16 березня 1917 р. установчі збори Київського гарнізону постановили створити товариство «Український військовий клуб імені гетьмана Пав­ла Полуботка». Було ухвалено рішення про негайну організацію власної національної армії, «без якої не можна й помислити про здобуття повної свободи України». Розпочалося формування українських добровільних полків. Перший назвали іменем Богдана Хмельницького. Полк складав­ся з 16 сотень загальною чисельністю 3,5 тис. осіб. Для безпосереднього керування процесом організації військових частин було створено Укра­їнський військовий організаційний комітет.

Волевиявлення солдатських мас продемонстрували всеукраїнські вій­ськові з'їзди. Перший з них відбувся 5-8 травня 1917 р. у Києві. Його делегати, одягнені в шинелі, рішуче виступили на підтримку Централь­ної Ради. У резолюції вони ухвалили: «вимагати від Тимчасового уряду й Ради солдатських та робітничих депутатів негайного проголошення особливим актом принципу національно-територіальної автономії Укра­їни, якнайкращого забезпечення всіх національно-політичних прав українського народу і всього краю». При цьому з'їзд висловився за не­гайну реорганізацію армії за національно-територіальним принципом і потребу формування української національної армії. Для практичного втілення всіх рішень при Центральній Раді було утворено Український військовий генеральний комітет (УВГК) у складі 18 осіб. Головою комі­тету став С. Петлюра. За словами П. Христюка, з'їзд «зажадав, аби Цен­тральна Рада негайно вжила рішучих заходів до здійснення даних їй На­ціональним конгресом доручень, і обрав в допомогу майбутній делегації Центральної Ради до Петрограда свою спеціальну військову делегацію». Тверда позиція армії спонукала Центральну Раду до рішучіших кроків у відносинах з Тимчасовим урядом.

Прагнення до організації українських військових частин як запору­ки успішного розвитку революції проявилося також у створенні місцевої оборони, що ґрунтувалася на козацьких традиціях і дістала назву Віль­ного козацтва.

Вільне козацтво визнавало лише владу Центральної Ради та її Гене­рального секретаріату.

  1. Українській рух у підросійській Україні навесні – на початку літа 1917 р.

 

Революційні події сколихнули всі верстви суспільства в Україні. Кожна соціальна група дістала можливість заявити про свої вимоги та наміри в ході будівництва нової української держави.

Лідером українського руху традиційно залишалась інтелігенція. За етнічним складом найчисленнішою групою були українці, потім - росі­яни, меншою мірою представлені євреї, поляки, німці, болгари та інші національності. За професійним складом переважали вчителі, далі йшли агрономи, лікарі, юристи, творча і науково-технічна інтелігенція.

На політичній арені активно діяли нові політичні партії: Україн­ська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) під проводом В. Винниченка, С. Петлюри; Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР), керівниками якої були пе­реважно студенти: М. Ковалевський, Л. Ковалів, П. Христюк. Повністю залежала від проводу УПСР Укра­їнська селянська спілка. Ці політичні організації обстоювали націо­нальні питання й виступали за автономію України. Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ) оформилася в червні 1917 р. з колиш­ніх членів Української демократично-радикальної партії та Товариства українських поступовців, які у квітні перетворилися на Союз україн­ських автономістів-федералістів, а з вересня - на УПСФ. Як партія укра­їнської інтелігенції з досвідом дореволюційної боротьби, вона відстоюва­ла ліберально-демократичні принципи. Головою УПСФ був С. Єфремов. Самі ці політич­ні сили стали основою Центральної Ради й відіграли важливу роль у її зміцненні та визначенні основних напрямів діяльності.

Українська демократично-хліборобська партія (УДХП), яка виникла наприкінці весни - на початку літа 1917 р., мала консервативне спряму­вання. Її засновниками виступили М. Боярський, С. Шемет, В. Шкляр, В. Чигрин, І. Корнієнко, М. Макаренко. В основних положеннях про­грами партії передбачалося досяг­нення суверенності українського на­роду, формування провідної верстви з державницькою свідомістю, розроб­лення демократичного проекту дер­жавного устрою. Партія відстоювала також ідею створення єдиного націо­нального фронту для розбудови укра­енської держави.

Разом з українськими організаці­ями на авансцену політичного життя вийшли ради робітничих і солдат­ських депутатів, які поступово пере­творилися на осередки впливу ліво­радикальних партій (більшовиків, есерів, меншовиків, бундівців).

Великою акцією, що засвідчила піднесення українського руху, ста­ла 100-тисячна маніфестація, організована Центральною Радою в Киє­ві 19 березня 1917 р. На вулиці міста під національними прапорами та із самостійницькими гаслами вийшли солдати, студенти, робітники і службовці. На майдані міської ради М. Грушевський виголосив промо­ву, в якій закликав боротися за автономію України. Учасники маніфес­тації присягнули на вірність ідеалам українського народу. На хвилі під­несення національного руху його керівники в середині березня вирішили скликати Український національний конгрес.

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.