Допити, стеження та виклики у райвідділи закінчилися у 1990 році. Євнен Грицяк на запрошення їде у США та Канаду, де розповідає про Норильськ і переслідування.

Народився 1926 року у селі Стецева на Станіславщині, тепер – Івано-Франківська область. Навчався у гімназії в Снятині, потім у торговельній школі. Там вступив у підпільну ОУН. 1944-го був мобілізований на фронт у ряди Червоної армії. Після війни у 1949 році КГБ виявило колишню причетність Грицяка до ОУН і заарештували його.

Отримав 25 стандартних «бандерівських» років ув’язнення. У 1953 після смерті Сталіна очолив повстання каторжан в «Особливому таборі № 2» в Норильську. За Грицяком пішло 5 220 в’язнів його 4-ї зони та повстали сусідні зони. Усього в повстанні узяли участь усі 6 зон Норильського табору – 20 тисяч в’язнів 80-ти національностей.

Норильськ розташований у Красноярському краї Росії. За полярним колом серед безмежної тундри проживали 26 тисяч вольнонайомного населення, а в таборах близько 30 тисяч в’язнів. 80% складали українці. В’язні тут працювали на руднику, вугільних шахтах цегельному та мідному заводах, хлоро-кобальтовому заводі, деревообробному комбінаті, зводили місто Норильськ.

Повстання тривало з 25 травня до 4 серпня 1953 року. Доки не розстріляли останню 3-тю зону, яка не здавалася до кінця. Каторжани добилися від радянської влади зняття номерних знаків з одягу, права на листування і побачення, кращих умов у тюрмах, перегляду справ.

За свідченнями істориків, саме Норильське повстання похитнуло радянську систему. Воно потягло за собою дисидентство, відлигу, а відтак і розпад Радянського Союзу.

Це одна з переломних подій в істоії СРСР і всього комуністичного блоку, - каже історик Володимир В’ятрович. – Саме внаслідок повстань 1953-54 років у Норильсьеу, згодом у Воркуті й Кенгирі, комуністичний тоталітарний режим дав свою першу тріщину. Повстанці змусили радянську владу піти на реабілітацію політичних в’язнів і на засудження культу особи Сталіна. Тільки після цього сталися події, що вилилися у повстання в Будапешті 1956 року, Празьку весну 1968 року, «Солідарність» у Польщі в 1980-ті, «Оксамитову революцію» 1980-1990-х».

У тому ж 1953 році так само повстали в’язні Воркути, в наступному році – Кенгіру.

Після повстання Грицяка етапували по різних тюрмах. За три місяці перебування у бурі (барак усиленного режима. – Країна) Євген Степанович із підручників за заочників вузів вивчив англійську.

На цьому моя війна з ГУЛАГом закінчилася, треба братися за науку, - сказав тоді собі.

Згодом захопився йогою і переклав книжку про йогу з йоги з англійської на українську. Навчився масажу.

Звільнений у 1956 році. На волі сказали виїхати із Західної України. Працював будівельником і художником у південних областях України. КГБ не дозволяло затриматися на роботі і 3-х місяців. Були допити, провокації. Пропонували співпрацювати з радянською владою, Грицяк мав багато контактів із табору. Євген Степанович відмовився.

Знову ув’язнений 1959 року для відбування недобутого строку. Пише листи до керівництва держави і звільняється 1964-го. Як виявилося, повторний арешт був через те, що Грицяк ніде не працює і проводить антирадянську діяльність.

Повертається у рідне село, на роботу далі ніде не беруть. Одружується із завучем школи у сусідньому селі Устя Марією Рожко. Вона – на 2 роки молодша від Євгена. Переселяється в Устю. Марію звільняють з посади за зв’язок з Грицяком. Емігрувати з СРСР Грицяку не дозволяють. 1966-го народжується донька Марта.

Євген Степанович таємно пише короткі спогади. Пересилає їх у місто Балтимор США в українське видавництво «Смолоскип». Воно видавало літературу українських дисидентів. 1980-го дізнається з радіо «Свобода», що вони видрукувані. Їх читають в ефірі. Книгу перекладають англійською.

Допити, стеження та виклики у райвідділи закінчилися у 1990 році. Євнен Грицяк на запрошення їде у США та Канаду, де розповідає про Норильськ і переслідування.

Поиск по сайту: