Методи входження у продуктивні пласти

Домовимось під методом входження розуміти послідовність операцій розбурювання та кріплення безпосередньо продуктивного покладу. Використовують декілька методів входження, основними з яких є п'ять розглянутих нижче.

Метод 1. Продуктивний поклад пробурюють, не перекриваючи попередньо вищезалягаючих порід спеціальною колоною обсадних труб, а потім до вибою опускають обсадну колону i цементують. Для розкриття привибiйної зони пласта її перфорують, тобто, у колоні прострілюють певну кількість отворів на 1 погонний метр (рис. 1.15,а)

а) б) в) г) д)

Рисунок 1.15 – Схема конструкції привибійної частини свердловини

Метод має позитивні рішення: він простий у реалізації, дозволяє з’єднувати вибірково будь-який пласт з свердловиною.

У випадку використання промивальної рідини на водній основі при цьому методі, є велика ймовірність сильного забруднення продуктивного покладу, оскільки властивості промивальної рідини доводиться вибирати із врахуванням геолого-фізичних умов не тільки самого покладу, але й всієї відкритої частини ствола свердловини вище покладу. При сильному забрудненні продуктивного покладу великі витрати часу і коштів на виклик припливу і освоєння свердловини, а дебіт часто набагато нижчий від потенційно можливого.

Метод 2. Попередньо до покрівлі продуктивного покладу опускають і цементують обсадну колону, ізолюючи вищезалягяючі породи. Після цього продуктивний пласт розбурюють долотами меншого розміру і залишають ствол свердловини нижче башмака обсадної колони відкритим (рис. 1.15, б).

При такому методі входження склад промивальної рідини вибирають з врахуванням ситуації тільки у самому покладі, що дозволяє звести до мінімуму небезпеку забруднення колектора; поверхня фільтрації пластової рідини у свердловину у даному випадку найбільша.

Даний метод використовують тільки у тому випадку, коли продуктивний пласт складений стійкими породами і насичений лише однією рідиною; він не дозволяє вибірково експлуатувати будь-який пропласток.

Метод 3. Відрізняється від попереднього тим, що ствол свердловини у продуктивному покладі перекривають фільтром, який підвищується в обсадній колоні, простір між фільтром і колоною часто ізолюють пакером (рис. 1.15, в). Метод має ті ж позитивні значення і обмеження, що і попередній. На відміну від попереднього, його можна використовувати і у тих випадках, коли продуктивний поклад складений породами, недостатньо стійкими при експлуатації.

Метод 4. Свердловину обсаджують колоною труб до покрівлі продуктивного покладу, далі розбурюють поклад і перекривають хвостовиком, хвостовик цементують по всій довжині, потім перфорують напроти заданого інтервалу (рис. 1.15, г).

При такому методі можна уникнути забруднення колектора, вибираючи промивальну рідину тільки з урахуванням ситуації у самому покладі. Він допускає вибіркову експлуатацію різних пропластків, дозволяє швидко і з мінімальними витратами коштів освоїти свердловину.

Хоча конструкція свердловини дещо ускладнена, але четвертий метод, є для багатьох родовищ раціональнішим з точки зору одержання найбільших дебітів нафти і швидкого освоєння свердловин.

Метод 5. Відрізняється від першого методу лише тим, що у свердловину після розбурення продуктивного покладу опускають обсадну колону, ділянка якої обсаджується трубами з щільними отворами, і цементують тільки інтервал вище покрівлі продуктивного покладу (рис. 1.15, д). Перфоровану ділянку колони розміщують проти продуктивного покладу. При цьому методі забезпечити вибіркову експлуатацію того чи іншого пропластку неможливо.

Поиск по сайту: