СТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. ВИДИ ТА РОДИ ВІЙСЬК

Збройні Сили України є основою військової органі­зації держави. На Збройні Сили України, згідно зі стат­тею 17 Конституції України, покладається захист сувере-

нітету, територіальної цілісності і недоторканності Ук­раїни. Саме тому Президент України, за Конституцією, водночас є Головнокомандувачем Збройних Сил і Голо­вою Ради національної безпеки і оборони (НБО).

6 грудня 1991 р. Верховна Рада прийняла закон про Збройні Сили України, день прийняття цього закону є святом Збройних Сил нашої держави.

Збройні Сили України організовуються і функціону­ють на основі Конституції України, Воєнної доктрини України, законів України «Про Збройні Сили України» і «Про оборону України» та інших законодавчих актів.

Воєнна доктрина — це прийнята державою система поглядів і положень про її військову безпеку, про будів­ництво Збройних Сил, їх існування та використання. Во­єнна доктрина України має оборонний, миролюбний харак­тер (не агресивний). Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і полі­тичної незалежності, збереження територіальної ціліс­ності та недоторканності кордонів. Воєнна доктрина співвіднесена з економічною та зовнішньополітичною доктринами України і скоординована з воєнними док­тринами сусідніх держав.

Основними напрямами реалізації Воєнної доктрини України є:

— прагнення вирішувати всі міжнародні проблеми невоєнними засобами;

— забезпечення оборони держави воєнними засобами;

— будівництво боєздатних Збройних Сил;

— створення матеріальної основи якісно нового війська.

Воєнна доктрина виходить із того, що державний кор­дон України із суміжними державами є остаточно вста­новленим, а сама Україна не має територіальних претензій до жодної держави і не визнає жодних територіальних претензій до себе. Використання Збройних Сил можливе в разі збройної агресії, посягань на територіальну ціліс­ність України, а також при виконанні Україною своїх міжнародних зобов'язань.

Воєнна доктрина проголошує, що Україна ніколи пер­шою не розпочне бойових дій проти іншої держави, якщо сама не стане об'єктом її агресії. Відмова від використан­ня першою своїх Збройних Сил зовсім не означає, що Україна має завжди дотримуватися пасивної стратегічної оборони. В умовах війни можуть бути активно і широко використані всі форми сучасного воєнного мистецтва:

стратегічне розгортання, відбиття повітряно-космічного удару, стратегічна оборонна, наступальна операції та ін. Воєнна доктрина України передбачає спільні дії у воєнний час Збройних Сил з Прикордонними військами, Службою безпеки, Внутрішніми військами, формуваннями Міні­стерства з питань надзвичайних ситуацій.

Збройні Сили України будуються і здійснюють свою діяльність на основі таких принципів:

Принцип демократії і гуманізму. В діяльності армії та флоту повинно враховуватися те, що найвищою суспі­льною цінністю е людина. Захист її життя, інтересів, створення необхідних умов у армії для розвитку, подаль­шого вдосконалення особистості є найголовнішим.

Принцип верховенства закону. Ніщо в Збройних Си­лах України не має такої сили, як сила закону. Викона­ння Конституції і законів України, статутів Збройних Сил України та наказів командирів е обов'язком кож­ного військовослужбовця. Порушення законів України тягне за собою дисциплінарну, кримінальну відповідаль­ність.

Принцип єдиноначальності і колегіального вироблен­ня рішень означає, що кожний командир, як єдинонача­льник, перш ніж прийняти певне рішення, повинен вра­ховувати думку, позицію колегіального органу (військо­вої ради, зборів офіцерів, солдатів). Колегіальність у прий­нятті рішень була, починаючи із Запорізького війська, доброю традицією української армії. Єдиноначальність забезпечує чіткість і оперативність управління війсь­ками, повну відповідальність командира за бойову готов­ність частини, корабля.

Принцип загального військового обов'язку громадян України. Військова строкова служба в Збройних Силах України є конституційним обов'язком громадян нашої держави (чоловічої статі). Виняток становлять ті грома­дяни, які мають обмеження за станом здоров'я або під­стави для звільнення від військової служби. Комплекту­вання армії та флоту в Україні проводиться за змішаним принципом: за контрактом і на основі призову юнаків на строкову військову службу. Цей принцип комплектуван­ня армії існує в більшості держав світу. Лише у США, Англії та Японії війська комплектуються виключно на основі контракту, бо названі країни мають для цього відповідні соціально-економічні умови. Однак суто про­фесійна армія має як переваги, так і недоліки. Принцип добровільного вступу на кадрову військову службу. Зарахування на кадрову військову службу (за контрактом) проводиться лише на добровільній основі, коли громадянин виявляє бажання укласти відповідну угоду.

Принцип дотримання військової дисципліни (про це йтиметься далі).

Принцип гласності в діяльності Збройних Сил України і збереження державної та військової таємниці. Загальні питання навчально-бойової діяльності армії та флоту ма­ють висвітлюватись у засобах масової інформації. Таки­ми питаннями відповідно до міжнародних угод вважа­ються: попередження населення країни, світової громад­ськості про військові навчання і маневри, повідомлення про зміни у військовому керівництві та ін. Але гласність не є підставою для розголошення державної та військо­вої таємниці, не повинна призводити до зниження на­ціональної безпеки держави. Тому розголошення дер­жавних і військових таємниць тягне за собою юридичну відповідальність.

Принцип позапартійності. Цей принцип уперше вті­лено в концепції національних Збройних Сил України. Він означає, що військовослужбовці не можуть бути чле­нами політичних партій, організацій, рухів. Армія і флот перебувають поза політикою і виконують свої функції відповідно до законів України.

Принцип гарантованого соціально-правового захисту військовослужбовців означає, що їм і членам їхніх сімей гарантується соціальний захист. Це положення закріп­лено статтею 17 Конституції України.

Збройні Сили України пройшли нелегкий шлях сво­го становлення. Набутий досвід, вивчення й узагальнен­ня теорії та практики військового будівництва стали ос­новою для розробки Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил до 2005 р., затвердженої Прези­дентом України 20 січня 1997 р.

Головною метою цієї програми є створення нової мо­делі Збройних Сил, оптимальних за чисельністю, мобіль­них, добре озброєних, всебічно оснащених.

Програмою передбачено поділ Збройних Сил України на чотири види, які, в свою чергу, мають свої роди військ, що характеризуються певним призначенням, бойовими можливостями, озброєнням, військовою технікою та кадровим складом; три оперативні командування, п'ять армійських, два авіаційні корпуси і три корпуси проти­повітряної оборони (ППО) (див. схему на с. 45).

Поиск по сайту: