КАРТИНКА. СТРУКТУРА ВІЙСЬКОВОЇ ОГРАНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ

Видами, родами Збройних Сил України, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, кораблями, під­розділами керують командувачі та командири різних ступенів. Вони, згідно зі своїм статусом, функціями, повно­важеннями та обов'язками, покладеними на них відпо­відними постановами і статутами, здійснюють керівництво оперативно-тактичною і морально-психологічною підготов­кою військ і несуть повну відповідальність за оборонну го­товність і результати дій у воєнний час.

ВІЙСЬКОВІ КАДРИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ЇХ ПІДГОТОВКА

Військові кадри — це кістяк, основа Збройних Сил. Вони цементують, об'єднують навколо себе воїнів стро­кової служби, забезпечують разом з ними високу боєго-товність військ. Командири всіх ступенів навчають і виховують своїх підлеглих, готують до вмілого, самовід­даного захисту Батьківщини. З цією метою вони органі­зовують їх навчально-бойову діяльність, дбають про стан їхнього здоров'я, створення нормальних умов служби. Військові інженери різних спеціальностей забезпечують утримання у високій бойовій готовності військової техні­ки і зброї, апаратури, приладів, стежать за їх якісним обслуговуванням та правильною експлуатацією, відпові­дають за навчання молодших військових спеціалістів, воїнів. У Збройних Силах є спеціалісти й інших профі­лів: тилової, інтендантської, медичної, топографічної, метрологічної, метеорологічної та інших служб.

У Збройних Силах України організовано управління виховної роботи, яке займається гуманітарною підготов­кою, вихованням особового складу, налагоджує відпочи­нок і дозвілля військовослужбовців, надає їм психоло­гічну та юридичну допомогу, консультації тощо.

Відданість Україні, високі професійні, організатор­ські здібності військових кадрів армії та флоту — основа міцності національних Збройних Сил. Могутність армії та флоту забезпечується також спадкоємністю націона­льних бойових традицій, поповненням військ випускни­ками військових навчальних закладів.

З утворенням Україною власних Збройних Сил розпо­чався процес реорганізації старих і створення нових ви­щих військових навчальних закладів.

Сьогодні в Україні створено єдину систему військової освіти, яка інтегрована з державною освітою і реалізує ступеневу систему навчання від початкової військової під­готовки до оперативно-стратегічного рівня.

Мережа військових навчальних закладів, у яких готу­ють командирів і спеціалістів з усіх військово-облікових спеціальностей, включає: три військові академії, один військовий університет, десять військових інститутів, чо­тири військові інститути при цивільних вищих закладах освіти, два військові факультети, багато кафедр військо­вої підготовки.

У цих навчальних закладах здійснюється підготовка кадрових офіцерів і офіцерів запасу для Збройних Сил, Прикордонних і Внутрішніх військ та Служби безпеки України. Є також шість військових ліцеїв.

ВІЙСЬКОВО-НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ УКРАЇНИ

Для Сухопутних військ (СВ) готують офіцерів за від­повідними військовими спрямуваннями такі вищі на­вчальні заклади:

Київський інститут Сухопутних військ — озброєння і техніка танкових військ (інженерний профіль), термін на­вчання — 5 років; бойове застосування й управління дія­ми підрозділів СВ (військова розвідка), термін навчан­ня — 4 роки.

Одеський інститут Сухопутних військ — бойове засто­сування й управління діями Сухопутних військ (команди­ри механізованих та аеромобільних підрозділів), термін на­вчання — 4 роки; ракетно-артилерійське озброєння, тер­мін навчання — 5 років; тилове забезпечення військ, термін навчання — 4 роки.

Харківський інститут танкових військ ім. Верховної Ради України — бойове застосування й управління діями підрозділів СВ (командири танкових підрозділів). Термін навчання — 4 роки.

Військовий інститут артилерії при Сумському дер­жавному університеті — бойове застосування та управ­ління підрозділами СВ (командири артилерійських під­розділів різних систем). Термін навчання — 4 роки.

Військовий інженерний інститут при Подільській Дер­жавній аграрно-технічній академії — бойове застосуван­ня та управління діями підрозділів СВ (інженерні вій­ська). Термін навчання — 4 роки.

Військовий інститут при Державному університеті «Львівська політехніка» — автомобілі та автомобільне господарство; фізичне виховання; музичне мистецтво; журналістика, міжнародна інформація; геодезія. Термін навчання — 4 і 5 років.

Для Військово-Повітряних Сил (ВПС) готують офіце­рів у таких вищих військових навчальних закладах:

Київський інститут ВПС — радіоелектронні ком­плекси та системи, прилади точної механіки; авіаційне обладнання, автоматизовані системи управління, аеро­дромно-технічне забезпечення польотів авіації, термін навчання — 5 років; технічне обслуговування і експлуа­тація комплексів, систем та обладнання повітряних су­ден, двигунів і наземних засобів забезпечення польотів, термін навчання — 3 роки.

Харківський інститут льотчиків ВПС — радіоелек­тронні комплекси та системи; льотчик на військових літаках; льотчик на військових вертольотах; штурман на військових літаках і вертольотах; офіцер управління повітряним рухом. Термін навчання — 4 і 5 років.

Факультет військової підготовки Київського міжнарод­ного університету цивільної авіації — автомобільні дороги та аеродроми; організація перевезень і управління на повітряному транспорті; організація забезпечення польо­тами. Термін навчання — 5 років.

Для Військово-Морських Сил (ВМС) готує офіцерів Севастопольський військово-морський інститут за війсь­ковими спрямуваннями: кораблеводіння, радіоелектрон­ні комплекси та системи кораблів; автоматичні системи управління (АСУ); енергетичні установки та системи; по­шуково-рятувальні, водолазні та суднопідйомні роботи; берегові об'єкти. Термін навчання — б років.

Для Військ зв'язку всіх видів Збройних Сил та ін­ших військових формувань готує офіцерів Київський вій­ськовий інститут управління та зв'язку і його Полтавсь­ка філія за військовими спрямуваннями: АСУ; радіоеле­ктронні комплекси та системи; системи та комплекси військового зв'язку. Термін навчання — 5 і 4 роки.

Для військ Протиповітряної оборони (ППО), Сухо­путних військ (СВ), Ракетних військ і артилерії (РВіА), військ Радіаційного, хімічного і бактеріологічного захис­ту (РХБЗ), військ Радіоелектронної боротьби (РЕВ) готу­ють офіцерів такі елітні та наукоємні навчальні закла­ди: Харківський військовий університет та Житомирсь­кий військовий інститут радіоелектроніки за військови­ми спрямуваннями: захист військ та екологічна безпека;

АСУ; електротехнічні системи електроживлення; радіо­електронні комплекси та системи; лазерна та оптикоелек-тронна техніка; метрологія та вимірювальна техніка; ра­кетні та космічні комплекси. Термін навчання — 5 років.

Українська військова медична академія готує офі­церів для Збройних Сил України за спеціальностями: лікувальна справа; стоматологія; медико-профілактична справа. Термін навчання — 5 років.

Київський військовий гуманітарний інститут готує офіцерів для Збройних Сил та інших військових форму­вань за спеціальностями: організатор виховної роботи у військах; соціолог; психолог; журналіст; історик і право­знавець; офіцер військового управління оперативно-так­тичного рівня. Саме на випускників цього військового навчального закладу покладається успішна реалізація Концепції виховної роботи у ЗСУ, навчання і виховання особового складу, формування на багатих національно-історичних і військових традиціях якостей громадянина, патріота і воїна різних категорій військовослужбовців.

Військовий інститут Київського національного універ­ситету ім. Тараса Шевченка готує офіцерів за військо­вими спрямуваннями: філологія; психологія; фінанси та військова економіка; картографія. Термін навчання — 5 років.

Для Прикордонних військ готує офіцерів Хмельниць­ка академія прикордонних військ ім. Богдана Хмель­ницького. Термін навчання — 4 і 5 років.

На кафедрах військової підготовки при цивільних вищих закладах освіти готують офіцерів за військовими спрямуваннями (термін навчання — 4 і 5 років):

Дніпропетровський державний технічний універси­тет залізничного транспорту — організація відновлення і будівництва залізниць; організація перевезень і управ­ління на залізничному транспорті;

Одеський гідрометеорологічний інститут — метроло­гія і гідрографія;

Український національний аграрний університет — фінанси і військова економіка; ветеринарна медицина;

Одеський державний морський університет — вій­ськові перевезення морським транспортом;

Івано-Франківський державний технічний універси­тет нафти і газу — паливно-мастильні матеріали.

Офіцери, які мають вищу освіту й займають відпо­відні посади, можуть продовжити післядипломну освіту

в Національній академії Збройних Сил України на від­повідному факультеті; Українській військовій медичній академії і Київському військовому гуманітарному ін­ституті.

Усі випускники військових навчальних закладів от­римують диплом загального державного зразка з відпо­відним рівнем кваліфікації, що дає змогу в подальшому, після звільнення з лав Збройних Сил України швидко адаптуватися у цивільних умовах.

Українська держава забезпечує молоді можливість здобуття військової освіти. Кожний юнак, який має се­редню освіту, а також солдат, сержант і матрос із серед­ньою освітою після першого року строкової служби мо­же вступити до військового навчального закладу за вла­сним вибором. Обираючи вищий військовий навчальний заклад, слід уважно проаналізувати свої нахили, інтере­си, здібності, стан здоров'я, порадитися із старшими, з військовими. Кожна військова професія ставить перед юнаком певні специфічні вимоги до його здоров'я, до психічного (вольового, інтелектуального), фізичного роз­витку. Ті, хто бажає вступити до вищого військового навчального закладу, в період з 1 лютого до 1 травня по­дають у районний (міський) військкомат заяву. Для все­бічної оцінки вступників приймальна комісія навчально­го закладу проводить вступні іспити у два тури, з 1 по 25 липня. Враховуються результати письмового тестува­ння із загальноосвітніх (шкільних) дисциплін, які є профілюючими в цьому військовому навчальному закла­ді, індивідуальні психологічні та фізичні якості юнака, стан здоров'я та ін. Абітурієнт, який пройшов за конкур­сом, зараховується на перший курс військового навчаль­ного закладу, і з цього моменту розпочинається його служба в Збройних Силах або інших військових форму­ваннях України.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Коли були створені Збройні Сили України?

2. Назвіть основні види і роди військ України, охарактеризуй­те їх озброєність і призначення.

3. На яких основних принципах ґрунтуються національні Збройні Сили України?

4. Як здійснюється керівництво Збройними Силами України?

5. Розкажіть про військові кадри України та систему їх підготовки.3. Військова присяга та військова символіка України

Ритуал прийняття військо­вої присяги як клятви воїна на вірність своєму народові, Вітчиз­ні існує з давніх-давен. На тери­торії сучасної України його за­початковано у IX ст. з приходом на наші землі скандинавів. Са­ме від них було запозичено цей обряд. Вступаючи до дружини,

воїни клялися князеві у своїй

вірності.

Мал. 12. Печатка козацького війська

За княжої доби кожний полк і кожний його підрозділ мав прапор, труби, бубон — обов'язкові військові атрибу­ти. Трубами та бубнами подавали сигнал до бою, до по­ходу; прапор (стяг, хоругва) був символом і знаком, що об'єднував воїнів навколо князя. Усі прапори були одна­кової форми — довге трикутне полотно на держаку. Відрізнялися вони забарвленням, зображеннями на них (зорі, місяць, знаки), а також тим, що прикріплялося на вершині держака (півмісяць, спис, кінське волосся). За прапорами пізнавали, чиє то військо. Коли прапор під­німали над військом — це був урочистий знак до почат­ку бою. Оберігав його стяговик. Навколо прапора в бою йшла завзята боротьба, всі воїни були зобов'язані боро­нити свій прапор. Вважалося за доблесть здобути в бою ворожий прапор: це була перемога, тріумф. Піднятий до­гори прапор означав, що військо добре б'ється, що його не переможено.

Герб як символ держави виник за часів князювання Володимира Великого (?-1015). Тоді на монетах було вперше викарбувано тризуб, що став пізніше знаком могутності й сили Київської держави.

У козацькому війську відзнаки звалися клейнодами. Козацькі клейноди — булава, бунчук, печатка, прапори, бубни і труби (мал. 12, 13, 14). Булава та бунчук — від­знаки гетьманської влади. Бунчук — довга палиця (до 3 м) з металевим яблуком на кінці, з-під якого звисало кін­ське волосся. Печатка Запорізького війська була округ­лою, з гербом посередині, різних розмірів. Свої печатки

мали військова канцелярія, кожний полк, інколи навіть сотня. У війську був один спільний прапор і були полкові та сотенні прапори.

Мали свої військові символи і січові стрільці: прапори, відзнаки роду військ, номери частин, військових посад та ін.

У березні 1918 р. Мала Рада УНР затвердила герб Української Народної Республіки — знак Київської держави часів Володимира (три­ зуб, оточений вінком із лис­ тя), великий та малий герби, відповідні печатки; було за­ тверджено також військово- морський прапор УНР із зоб­ раженням тризуба.

Мал. 14. Козацькі булави

Ритуал прийняття військової присяги на вірність Україні вперше був проведений Легіоном січових стріль­ців 3 вересня 1915 р.

Поиск по сайту: