Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Вищі почуття.Виховання почуттів і формування особистості



Моральні почуття -почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей і до себе самої.Вони нерозривно пов'язані з нормами поведінки, прийнятними в певному суспільстві, з оціненням відповідності цим нормам дій, учинків, намірів людини. Джерелом таких почуттів є спільне життя людей, їхні взаємини, спільна боротьба за досягнення суспільної мети.

Почуття честі.Це високі моральні почуття, що характеризуються ставленням людини до самої себе і ставленням до неї інших людей. Честь - це визнання суспільством досягнень особистості. Поняття честі охоплює бажання людини підтримати свою репутацію, престиж, добру славу в тому соціальному оточенні, до якого вона належить. З честю пов'язане уявлення про гідність.Почуття гідності виявляються в суспільному визнанні прав людини на повагу з боку інших, на незалежність, усвідомленні нею цієї незалежності, моральної цінності своїх вчинків і якостей, неприйнятті всього того, що принижує її як особистість.

Інтелектуальні почуття. Ці почуття з'являються в процесі переживань, які пов'язані з розумовою, пізнавальною діяльністю людини. Такими є почуття любові до знань, почуття нового, здивування, сумніву, впевненості, невпевненості. Вони пов'язані з моральними почуттями людини, але разом з тим вони специфічні, їхніми джерелами є навчальна діяльність, самостійна робота, дослідна робота в тій чи іншій галузі, конструктивна, творча виробнича праця людини.

Естетичні почуття. До естетичних почуттів належать почуття краси, прекрасного, які породжуються явищами природи, результатами праці людей, мистецькою і творчою діяльністю. Естетичні почуття відображають прекрасне, що є в самій об'єктивній діяльності. У них виявляється естетичне ставлення особистості до предметів і явищ, викликане її активним бажанням оволодіти конкретними естетичними об'єктами або ж тим чи іншим видом творчої діяльності.

Поняття про волю та її функції.Психологічні особливості вольової поведінки

ВОЛЯ - це:

· остання стадія в оволодінні людиною власними процесами, а саме в опануванні власним мотиваційним процесом;

· це довільне створення спонукання до дії через суб´єктивний мотив.

Власне воля є не лише особливим способом мотивації, а її особливою формою - довільною мотивацією. Воля належить до особистісного рівня регуляції, який характеризують наявністю особистісного смислу, тобто відображення у свідомості людини відношення мотиву до

ВОЛЯ - це свідоме управління людиною своєю діяльністю та поведінкою, що виявляється у прийнятті рішення, подоланні труднощів і перешкод на шляху досягнення мети, виконання поставлених завдань.

Воля - це свідомо спрямована активність особистості. Вона є внутрішньою активністю психіки, пов´язаною з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення, гальмуванням поведінкових реакцій. Усе це - специфічні властивості волі. Зв´язок волі з активністю має важливу характеристику - умисність, свідому цілеспрямованість психічних процесів у стані вольової активності.

Свідомість і воля є самостійними, хоча й поєднаними та перехрещуваними гранями психічного. Виконуючи свою роль у психічному процесі, свідомість не стає волею, але все ж таки є її важливою ознакою. Свідомість і у вольовому процесі залишається свідомістю. Вона забезпечує виконання волею її функцій.

Вольова регуляція завжди починається з інтелектуального акту, з усвідомлення проблемної ситуації. Рефлексія й аналіз проблемної ситуації вимагають «вмикання» вольових актів - це «моменти руху» діяльності. У моменти «пуску» і «зупинки» вольового регулювання роль інтелекту найбільш виражена.

Воля виконує дві взаємопов´язаних функції - спонукальну й гальмівну.

Спонукальна функція забезпечує активність людини в подоланні труднощів і перешкод. Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати дію, але при цьому необхідність виконання її вона усвідомлює, воля створює допоміжне спонукання, змінюючи смисл дії (робить його більш значущим), зумовлюючи переживання, пов´язані з передбаченими наслідками дії.

Основним виявом волі стає вчинок. Спонукання людини до дій створюють певну впорядковану систему - ієрархію мотивів - від природних потреб до вищих спонукань, пов´язаних із переживанням моральних, естетичних та інтелектуальних почуттів. Якщо виходити з розуміння волі як моральної саморегуляції, тоді основною її характеристикою стане підкорення особистих мотивів соціально значущим, а акцент переноситься на проблему спрямованості особистості.

Гальмівна функція виявляється у стримуванні небажаних виявів активності. Ця функція найчастіше виявляється в єдності зі спонукальною. Людина здатна гальмувати виникнення небажаних мотивів, виконання дій, поведінку, які суперечать уявленням про зразок, еталон і здійснення яких може поставити під сумнів або зашкодити авторитету особистості. Вольове регулювання поведінки було б неможливим без гальмівної функції.

Функції волі багато в чому протилежні і полягають у реалізації цілей, свідомо поставлених людиною в ході мисленнєвої діяльності. Причому цілей, досягнення яких, як правило, вимагає подолання багатьох бажань і прагнень людини. Таким чином, воля здійснює свідоме регулювання поведінки. Причому це регулювання відбувається в умовах постійного балансу між інтересами людини (його життєвими цілями), з одного боку, і обмеженнями, що накладаються інтелектуальними прогнозами наслідків цієї діяльності, так само як моральними, соціальними нормами, з іншого боку.

можна вважати, що вольові сигнали можуть, взагалі кажучи, гальмувати поведінку, "рекомендоване" позитивними емоціями, наприклад, якщо це поведінка, хоча й приємно для суб'єкта з точки зору задоволення деяких мотивацій, суперечить моральним і соціальним нормам і цінностям. Типовий приклад - боротьба людини з так званими шкідливими звичками, список яких, як відомо, практично нескінченний - від куріння до наркотиків, від алкоголю до різних форм обману, в тому числі так званої безкорисливої брехні, прикрашання власних заслуг, власних досягнень, здібностей і т. д.

Вольові акти необхідні також для здійснення поведінки, пов'язаної з подоланням негативних емоцій у випадках відчуття болю, втоми, реальної небезпеки для життя. Інтелектуально сформовані цілі вимагають від людини дій, неминуче тягнуть негативні емоції, в таких ситуаціях, як необхідність перенесення операції або неприємного лікування, необхідність спілкування з неприємним партнером і т. д. Вольовий акт при цьому є інструментом мислення, інструментом, що дозволяє свідомо подолати бар'єр негативних емоцій (рис. 5.22).

Зауважимо також, що, принаймні, потреба в чомусь аналогічних за своїми функціями механізми волі повинна з'являтися у будь-яких соціальних, живуть в співтовариствах тварин, іншими словами, у будь-яких тварин, у поведінці яких виникають суперечності між індивідуальними потребами (наприклад, в їжі, становище в соціальній ієрархії) і такими ж потребами інших членів спільноти.

Таким чином, існує неминучість появи механізму вольового регулювання в процесі еволюційного розвитку живих організмів. В іншому випадку (при відсутності вольового управління) було б необхідно відмовитися як від позитивних, так і від негативних емоцій, так як у організму був би відсутній механізм подолання цих емоцій. З іншого боку, як ми вже переконалися раніше, існування організму без емоцій неможливо, так як при такій організації в умовах відсутності